308/480/15-а Про скасування постанови у справі про порушення митних правил - 27.11.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у складі суддів Бруновської Н.В., Гулида Р.М., Шавеля Р.М. у справі №308/480/15-а за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_1. (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову №1883/30500/14 від 17 грудня 2014 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 8500 грн, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також порушенням процедури розгляду адміністративної справи в частині його повідомлення та забезпечення його участі.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2016 року (суддя Леміш О.М.) позов задоволено частково, спірну постанову скасовано з тих підстав, що адміністративне стягнення накладене поза межами встановленого законом шестимісячного строку. При цьому суд першої інстанції вважав інкриміноване позивачу правопорушення нетриваючим.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено з підстав правомірності спірної постанови. Суд апеляційної інстанції вважав, що передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України правопорушення триваюче.

У січні 2017 року позивачем подана касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції, 16 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Єрьомін А.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №308/480/15-а з суду першої інстанції.

28 лютого 2018 року справу №308/480/15-а передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач доводить, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що відповідач порушив процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності і розглянув справу про адміністративне правопорушення у його відсутність та без належного повідомлення.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач відтворює доводи апеляційної скарги, з доводами позивача не погоджується.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

17 грудня 2014 року посадовою особою митного органу винесено постанову у справі про порушення митних правил №1883/30500/14, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Відповідно до цієї постанови (отримана позивачем 13 січня 2015 року, що не є спірним між сторонами) 11 березня 2014 року позивач (працює водієм у Приватного підприємця ОСОБА_1) вантажним автомобілем НОМЕР_1 ввіз на територію України через митний пост "Тиса" Чопської митниці Міндоходів товар "взуття" на загальну суму 9311,20 доларів, надавши до митного контролю пакет супровідних документів: супровідний лист митних органів Угорщини від 11 березня 2014 року, книжку карнет TIR XW 73598616, CMR А№018181 від 10 березня 2014 року, інвойс №10030214 від 10 березня 2014 року (на товар вагою брутто 10 250 кг, вартістю 9311,20 доларів, 921 вантажних місць).

Згідно поданих документів відправником товару значиться угорське підприємство "FLC Logistic KFT", а одержувачем - українське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Редмонт".

На митному посту транспортний засіб пропущено на митну територію України під митним контролем та направлено "внутрішнім транзитом" для завершення митного оформлення до митного посту "Мукачеве" Чопської митниці Міндоходів з визначеним терміном доставки 16 березня 2014 року.

Місцем доставки товару визначено територію Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер", яке розташоване в зоні діяльності м/п "Мукачеве".

В ході оперативної перевірки дотримання посадовими особами Чопської митниці Міндоходів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, а також службових обов'язків при внесенні інформацій до електронних баз даних на митному посту "Мукачеве", результати якої оформлені доповідною запискою на ім'я в.о. начальника Чопської митниці Міндоходів Симчері В.В. від 31 жовтня 2014 року, виявлено, що спірний транспортний засіб не прибув на митний пост призначення. Зазначене додатково підтверджується дослідженням інформації з камер системи зчитування номерних знаків транспортних засобів, встановлених на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер".

На підставі викладеного митний орган дійшов висновку про допущення позивачем порушення частини третьої статті 470 Митного кодексу України, що виявилось у невиконання свого обов'язку щодо доставки товару до митного органу призначення для завершення митного оформлення.

Протиправність спірної постанови захисник позивача обумовлює порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в той час як суди попередніх інстанцій виходили виключно з характеру інкримінованого правопорушення, а отже і правомірності чи неправомірності застосування шестимісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач не спростовує факт вчинення інкримінованого йому правопорушення, єдиним доводом про безпідставність притягнення його до відповідальності зазначає наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №3201407000000005, в ході якого зокрема встановлено, що ввезення спірного товару здійснювалось на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редмонт", яке і є відповідальним за сплату митних платежів.

Разом з тим, Суд зазначає, що позивачу інкримінується не ухилення від сплати митних платежів, а недоставлення товарів та документів до органу доходів і зборів призначення, отже доводи позивача в цій частині є безпідставними.

З огляду на зміст доводів і межі касаційного перегляду, а також на те, що суди попередніх інстанцій виходили з наявності матеріально-правових підстав для адміністративної відповідальності позивача як перевізника, Суд залишає це питання осторонь.

Щодо характеру правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, Суд зазначає наступне.

Суд визнає, що правопорушення, передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, є триваючим.

За змістом частини першої статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З логічно-граматичного аналізу норми частини першої статті 467 Митного кодексу України висновується, що перелік триваючих порушень, наведений у ній є орієнтовним.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митного кодексу України (4495-17) обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

У цій справі Суд висновується з того, що оскільки моментом виявлення правопорушення є 31 жовтня 2014 року, то спірну постанову про порушення митних правил винесено в межах встановленого законом шестимісячного строку.

Щодо процедури розгляду справи про порушення митних правил.

За змістом частини четвертої статті 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Зазначена норма кореспондується з частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас, відповідно до частини першої статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Матеріали справи не містять підтвердження факту належного повідомлення позивача про заплановані дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, інкриміноване йому.

Жодних доводів та доказів щодо дотримання цієї процедури митний орган не навів.

Зазначене є самостійною підставою для скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Таким чином, Суд приходить до висновку про часткову неправильність правових оцінок судів попередніх інстанцій. Водночас, оскільки суд першої інстанції фактично скасував спірну постанову, винесену з порушенням закону, однак не врахував дійсних підстав для її скасування, постанова цього суду підлягає зміні в її мотивувальній частині.

За змістом частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі №308/480/15-а - скасувати, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2016 року - змінити в її мотивувальній частині.