537/2348/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 27.11.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григорова А.М. від 16 серпня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у припиненні з 01 квітня 2015 року виплат раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язати відповідача відновити з 01 квітня 2015 року виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Позовні вимоги мотивовано тим, що на час призначення пенсії за вислугу років позивач працював в органах прокуратури Полтавської області. З 01 квітня 2015 року позивачу було припинено виплату пенсії призначену за вислугу років, яку він отримував відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". У листі за № 7/Б-02 від 13.04.2016 року відповідач повідомив, що призупинення виплати пенсії було здійснено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02 березня 2015 (213-19) року. Цю відмову позивач вважає неправомірною, так як відповідно до пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України "Про прокуратуру". Вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (213-19) закон, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах у період з 01 квітня 2015 року по 01 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Визнані протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення з 02 червня 2015 року виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити з 02 червня 2015 року виплату ОСОБА_2 раніше призначену пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, дає право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим відпали передбачені п. 1 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 року (213-19) підстави, на які посилається відповідач у листі за № 229/Б-04 від 07 вересня 2015 року, для невиплати ОСОБА_2 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2016 року по справі № 537/2348/16-а скасовано в частині задоволення позовних вимог та поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності, визнання протиправними дій Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення з 02 червня 2015 року по 22 жовтня 2015 року виплату ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" і зобов'язання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити з 02 червня 2015 року по 22 жовтня 2015 року виплату ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", та прийнято ухвалу, якою цю частину позовних вимог залишено без розгляду.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог та поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності, визнання протиправними дій Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення з 01 січня 2016 року виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" і зобов'язання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області та відновлення з 01 січня 2016 року виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року залишено без змін.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції помилкового не застосовано строк звернення до суду передбачений статтею 99 КАС України та не враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VІІІ (911-19) , який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесені зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким з 01 січня 2016 року зупинено виплату пенсії для осіб, які працюють на посадах та на умовах передбачених Законом України "Про прокуратуру".

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати наведене рішення суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що апеляційний суд безпідставно залишив частину позовних вимог без розгляду, а також не звернув увагу на те, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист, через що не може бути обмежено чи звужено у зв'язку з прийняттям нових законів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 537/2348/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України (2747-15) від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 08 червня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те що, позивач перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області з 2011 року та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, виданим 06.08.2011 року.

З часу призначення пенсії за вислугу років по час звернення до суду позивач працював на посаді прокурора Кременчуцького району Полтавської області.

З 01 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної вище пенсії позивачу припинено з посиланням на вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII (213-19) (далі - Закон № 213), яким внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру".

У відповідь на запит позивача з приводу припинення виплати пенсії, 13.04.2016 року за № 7/Б-02 Кременчуцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області надано відповідь із відмовою в поновленні пенсії з 01.04.2015 року посилаючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIIІ від 02.03.2015 року (213-19) , який набрав чинності 01.04.2015 року. Тому виплату пенсії, у період з 01.04.2015 року по 28.05.2015 року та з 02.06.2015 року по 31.12.2015 року ОСОБА_2 припинено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного(чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року (213-19) № 213-VII (далі - Закон № 213-VII), яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Водночас п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Отже, з 01.06.2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про прокуратуру", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (911-19) , яким внесено зміни до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзаци 2 і 3 якої викладені в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Вказані норми визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 (v007p710-16) .

Проте відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1774-VIII (1774-19) , яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: "Тимчасово, по 31 грудня 2017 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) , а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи по суті, позивач не мав права на поновлення пенсії, оскільки продовжував працювати в органах прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 10/1492/16-а

Крім того, відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно ст. 100 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення її виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду.

За змістом ст. 99 КАС України початок відліку строків звернення до суду законодавець пов'язує з моментом не тільки коли особа фактично дізналася про порушення своїх прав, але й повинна була дізнатися.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява подана до суду 22.04.2016 року, що підтверджується штампом суду, а тому суд апеляційної інстанції позовні вимоги за період з 01.04.2015 року по 22.10.2015 року правомірно залишив без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином касаційний суд вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив обставини справи відмовивши в задоволенні позовних вимог з 01.01.2016 року, та дотримався норм процесуального законодавства залишивши без розгляду позовні вимоги за період з 01.04.2015 року по 22.10.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, суд повно і всебічно з'ясував обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги це не спростовують.