За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта", м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: начальник юридичного відділу Непорада А.Г., дов. № 8 від 21.11.2007р., представник Санжара О.О. дов. № б/н від 16.11.2009р.;

від відповідача-1: головний спеціаліст юридичного відділу Конарева С.К., дов. № 4/11-494 від 31.12.2009р.;

від відповідача-2: представник Рязанцев С.В., дов. № б/н від 18.05.2009р., представник Гордієнко Т.О., дов. № б/н від 18.05.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта" звернулося з позовом до суду про:

- визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 202 від 19.01.2006р. "Про оформлення права власності ТОВ комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22";

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії: ЯЯЯ, № 695350 від 25.01.2006р., виданого 25.01.2006р. ТОВ комерційно-виробничій фірмі "Резерв" виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.1998р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничою фірмою "Резерв" був укладений договір про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ, за умовами якого сторони домовилися здійснити будівництво будівлі ділового центру літ. Б-4, що знаходиться за адресою: м Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22 (колишня адреса: вул. Леніна, буд. 20), після закінчення будівництва і введення цього об’єкта в експлуатацію Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв" зобов’язалося протягом 10 днів передати позивачу у власність будівлю ділового центру та сприяти останньому в оформленні права власності на це нерухоме майно. Умовами договору на відповідача-2 покладався обов’язок ведення спільних справ, а на позивача – повного фінансування будівництва шляхом внесення грошових та майнових внесків в дольове будівництво. Протягом дії договору позивач здійснював грошові та майнові внески, за рахунок яких і було збудовано вказане нерухоме майно. В період з 02.09.1998р. по 14.07.2004р. на підставі наведеного договору позивач перерахував відповідачу-2 грошові кошти в сумі 4 302 524, 42 грн., як свій внесок в дольове будівництво. В період з 10.03.2005р. по 06.10.2005р. позивач перерахував грошові кошти у сумі 409 288, 12 грн. на придбання основних виробничих фондів (кондиціонери, інше), які відповідач-2 встановив в будівлі ділового центру, тобто використав придбане позивачем майно для введення будівлі ділового центру в експлуатацію, що дозволило сторонам спільної діяльності досягти мети господарської діяльності, яка була визначена договором. Відповідно, загальний розмір грошового та майнового внесків позивача у дольове будівництво за договором станом на 06.10.2005р. складав 4 711 812, 54 грн. Також, позивач на підставі договору та додаткової угоди № 1 від 02.09.1998р. до договору підряду № КД-4/98-СМР від 04.08.1998р. оплатив підряднику – Українсько-кіпрському товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Карич-Днепр" 40% вартості будівельних робіт зі спорудження будівлі ділового центру шляхом передачі підряднику простого векселя № 65305880352352 від 02.09.1998р. на суму 220 017, 00 грн. Окрім того, іншим учасником спільної діяльності, спрямованої на будівництво ділового центру, було Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Земельний капітал", яке уклало з відповідачем-2 довгостроковий договір № 1 від 27.11.1998р., за яким відповідач-2 був зобов’язаний після підписання акту введення будівлі в експлуатацію протягом одного місяця передати у власність цього учасника приміщення пропорційно грошового внеску у дольове будівництво, який станом на 30.11.1998р. складав 1 685 000, 00 грн. 27.07.2001р. позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Земельний Капітал" договір уступки вимоги, за яким права та обов’язки колишнього учасника спільної діяльності перейшли до позивача. Після укладення договору уступки вимоги від 27.07.2001р. загальний розмір грошових та майнових внесків позивача у дольове будівництво ділового центру, внесених на підставі договору про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р. та довгострокового договору № 1 від 27.11.1998р. за станом на 06.10.2005р. склав 6 396 812, 54 грн. Відповідно до проекту будівлі ділового центру за 1998р. та зведеного кошторису загальна вартість будівництва ділового центру за цінами, що діяли у 1998 році, складала 3 341 390, 00 грн.; загальна балансова вартість створеного нерухомого майна за станом на 01.03.2007р. складала 3 553 476, 00 грн. На підставі наведеного позивач вважає, що об’єкт нерухомості –будівля ділового центру побудований виключно за рахунок позивача, що відповідає умовам договорів про спільну діяльність від 03.08.1998р. та від 27.11.1998р., та свідчить про виникнення у позивача права спільної часткової власності на вказане нерухоме майно з часткою в розмірі 100% його вартості. Між тим, незважаючи на положення цивільного законодавства, що регулює правовідносини сумісної діяльності, та умови договорів про спільну діяльність від 03.08.1998р. та від 27.11.1998р., відповідач-2 без згоди позивача, як співвласника нерухомого майна, звернувся до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з питання оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомого майна. Оспорюваним рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вирішено оформити право власності на спірний об’єкт з видачею свідоцтва про право власності відповідачу-2, а 25.01.2006р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради відповідачу-2 видане свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно. На думку позивача, як рішення виконавчого комітету, так і свідоцтво про право власності (має похідний характер), підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать приписам законодавства, в силу яких майно створене учасниками договору про сумісну діяльність є їх спільною власністю, а учасник договору по сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників, та, відповідно, порушують права позивача, як учасника сумісної діяльності по створенню спірного нерухомого майна –будівлі ділового центру.

Відповідач-1 заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач -1 зазначає, що оспорюване рішення ним прийняте згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 27.10.2005р. № 4283 "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будівлі ділового центру по вул. Леніна, 22" та відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (z0157-02) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (z0157-02) , відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (ст. 30). Також, відповідач-1 зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Відповідач-2 проти позову заперечує. Відповідач-2 вважає, що договір про участь в дольовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р. не містить всіх істотних умов, необхідних для договорів такого виду, а тому є неукладеним. Відповідно, відсутні підстави для виникнення спільної власності. На думку відповідача-2, про відсутність відносин сумісної діяльності свідчить і той факт, що п. 2 договору передбачає майбутню передачу приміщень від відповідача-2 у власність позивачу, тоді як за наявності відносин сумісної діяльності право власності на результат належить спільно усім учасникам з моменту його створення в силу закону і не потребує будь-якої передачі об’єкта (його частини) у власність. Окрім того, відповідач-2 вважає, що рішення про оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомого майна на відповідача-2 прийняте у відповідності з вимогами законодавства. Саме відповідачем-2, як замовником будівництва, об'єкт прийнятий у генерального підрядника та введений в експлуатацію. Оспорюване рішення та видача свідоцтва про право власності відповідачу-2 відповідає ч. 1 п.п. а) п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (z0157-02) . На думку відповідача-2, до спірних правовідносин має застосовуватися саме ч. 1 п.п. а) п. 6.1. Тимчасового положення, а не ч. 10 п.п. а) п. 6.1., оскільки на виконання умов договорів від 03.08.1998р. та від 27.11.1998р. між позивачем та відповідачем-2 не складався акт приймання-передачі приміщень, відповідно, у відповідача-1 не було підстав для оформлення права власності в порядку, на який посилається позивач, тобто для оформлення права спільної часткової власності. Відповідач-2 стверджує, що позивач ніколи не наполягав на оформленні акту приймання-передачі приміщень. На думку відповідача-2, умови договорів, на які посилається позивач, не передбачають оформлення права власності на будівлю на відповідача-2 та позивача, договори передбачають обов’язок по передачі у власність приміщень. Також, відповідач-2 зазначає, що на час укладення договорів, порядок оформлення права власності, на який посилається позивач, не існував. Відповідач-2 заперечує доводи позивача про те, що позивач не знав та не надавав згоди на оформлення права власності на спірну будівлю на відповідача-2. А окрім того, необхідність такої згоди не передбачена умовами договорів. Відповідач-2 зазначає, що кошти, внесені позивачем, йому повернуті шляхом видачі векселя.

Відповідач-2 заявив про застосування позовної давності, подавши відповідну письмову заяву.

Відповідач-2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи № 2/449-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" про визнання недійсним договору (договір про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р.) та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" про визначення частки у праві спільної часткової власності та виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідач-2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду та вирішення Апеляційним судом Дніпропетровської області скарги Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009р., відповідно до якої судом закрито провадження у справі № 2-1194/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв", Цикової Оксани Андріївни, третя особа: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу нерухомого майна, та по зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" про визнання недійсним договору, зокрема, в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, які оспорюються і в даній справі.

Відповідач-2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Херсонської області справи № 7/158-ПН-09 за заявою Цикової О.А. про скасування рішення постійно діючого третейського суду "Гарант" від 05.11.2008р. у справі № 3012/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна (спірна будівля ділового центру), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Дніпронафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничою фірмою "Резерв" 12.04.2007р., про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Дніпронафта" права власності на це майно, яке підлягає державній реєстрації, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Циковою Оксаною Андріївною.

Відповідач-2 заявив клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Цикової Оксани Андріївни, мотивоване тими обставинами, що відповідач-2, як власник спірної будівлі на підставі оспорюваних рішення та свідоцтва, продав цю будівлю Циковій Оксані Андріївні, яка зареєструвала право власності на будівлю за собою. Відповідач-2 вважає, що рішення зі спору може вплинути на матеріально-правові взаємовідносини відповідача-2 та Цикової О.А., оскільки у разі задоволення позову, буде встановлена відсутність підстав виникнення права власності на об’єкт нерухомого майна.

Відповідач-2 заявив клопотання про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи договору № 1-ДУ від 03.08.1998р., мотивоване припущеннями відповідача-2 щодо підробки цього договору, оскільки у відповідача-2 оригінальний примірник цього договору відсутній, а при порівнянні ксерокопії договору з наявними документами фінансово-господарської діяльності відповідача-2 вбачається, що наявний на договорі зразок підпису генерального директора відповідача-2 Жерліцина Ю.А. суттєво відрізняється від його підпису на інших документах.

Розгляд справи призначений на 17.11.2009р. перенесений на 03.12.2009р.

Розгляд справи відкладався з 03.12.2009р. на 14.12.2009р., з 14.12.2009р. на 19.01.2010р.

В судовому засіданні 19.01.2010р. оголошено перерву на 25.01.2010р. (в межах строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, з урахуванням того, що останній день вирішення спору припадає на вихідний день).

Відповідно до ухвали господарського суду від 14.12.2009р., винесеної заступником голови суду Камша Н.М., строк вирішення спору по справі продовжено терміном на один місяць.

Запис розгляду справи здійснений за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", на носій CD-R, серійний номер hCA60920005146.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

03.08.1998р. Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв" (м. Дніпропетровськ) та Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта" (м. Дніпропетровськ) уклали договір № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв" приймає Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта" в дольове будівництво на адміністративні приміщення, розташовані в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію: квітень 1999 року.

Відповідно до п.2 наведеного договору по закінченні будівництва приміщень та здачі їх в експлуатацію Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв" зобов’язується передати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничій фірмі "Дніпронафта" у власність зазначені приміщення протягом 10 днів, надати всі необхідні документи на ці приміщення, а також сприяти останньому в оформленні права власності на них.

Попередня базисна вартість приміщень становить 1 846 360, 00 грн. Остаточна ціна будівництва визначається після його закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості будівництва з урахуванням коефіцієнта інфляції (п. 3 договору).

У разі, якщо сума коштів, перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Дніпронафта" в рахунок дольового будівництва, буде перевищувати фактичну вартість будівництва, Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв" зобов’язується повернути на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" суму переплати протягом 20 днів (п.5 договору).

Відповідно до п.6 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов’язань.

Матеріалами справи підтверджується участь позивача у фінансуванні будівництва на підставі укладеного договору. Зокрема, позивачем на підставі договору протягом 1998 –2004 років перераховувалися на рахунок відповідача-2 грошові кошти, про що свідчать надані до матеріалів справи позивачем копії платіжних доручень (а.с. 72 –151, т. 1, а.с. 1 –47, т. 2), акт звірки взаєморозрахунків, складений позивачем та відповідачем-2 за станом на 07.04.1999р. (а.с. 19, т.1), акти від 29.12.2001р. та від 20.10.2002р., складені комісійно представниками позивача та відповідача-2 (а.с. 20-23, т.1). Участь позивача у фінансуванні будівництва підтверджується додатковою угодою № 1 до договору № КД-4/98-СМР та актом приймання-передачі векселя від 02.09.1998р. (а.с. 16-18, т.1).

Також, щодо дольової участі у будівництві адміністративних приміщень, розташованих в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20, Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничою фірмою "Резерв", як виконавцем, 27.11.1998р. був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Земельний Капітал", як замовником, довгостроковий договір № 1.

За умовами цього договору його сторони на дольових засадах здійснюють будівництво адміністративних приміщень, розташованих в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20, які будуть входити в склад основних фондів замовника та виконавця. Планове закінчення будівництва –грудень 2001 року (розділ І договору в редакції додаткової угоди № 3 від 28.02.2001р.).

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Земельний Капітал" за наведеним договором зобов’язалося за рахунок власних коштів з метою участі у дольовому будівництві внести разовий внесок у сумі 1 685 000, 00 грн.

Свій обов'язок щодо внесення коштів комерційний банк "Земельний Капітал" виконав шляхом перерахування відповідачу-2 грошових коштів у сумі 1 685 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1497 від 30.11.1998р. (а.с. 61, т. 2).

На Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничу фірму "Резерв" договором покладені обов’язки в повному обсязі виконувати свої функції в частині фінансування будівництва будівлі ділового центру до введення його в експлуатацію, ведення технічного нагляду за будівництвом, здійснення контролю за оформленням актів виконаних обсягів робіт, забезпечення комплектацією будівництва матеріалами та обладнанням, вирішення всіх фінансових питань, що виникають у ході будівництва, оформлення акту введення в експлуатацію тощо. Після підписання акту державної комісії відповідач-2 зобов'язався протягом одного місяця передати комерційному банку "Земельний Капітал" у власність адміністративні приміщення, пропорційно внесеним грошовим коштам з урахуванням приміщень загального користування та поповерхового розташування корисної площі. Передача повинна бути оформлена у встановленому законодавством порядку з відповідною реєстрацією прав власності.

27.07.2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Земельний Капітал", як первісний кредитор, Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта", як новий кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв", як боржник, уклали договір уступки вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе його права та обов’язки за договором № 1 від 27.11.1998р. та додатковими угодами до нього про дольову участь у будівництві.

Відповідно до п.2 договору уступки вимоги права та обов’язки за цим договором новий кредитор придбаває з моменту підписання договору.

Відповідно, на підставі договору уступки вимоги від 27.07.2001р. позивач набув права учасника дольового будівництва адміністративних приміщень, розташованих в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20.

В подальшому, на підставі листа відповідача-2 розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська від 12.08.2004р. № 831р будівлі ділового центру по вул. Леніна присвоєна адреса –вул. Леніна, 22 (колишня адреса –вул. Леніна, 20).

рішенням державної приймальної комісії, яке оформлене актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 22.08.2005р., будівля ділового центру літ. Б-4, розташована по вул. Леніна, 22 в м. Дніпропетровську, прийнята в експлуатацію.

Відповідно до акту державної приймальної комісії замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв".

рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.10.2005р. № 4283 затверджений акт державної приймальної комісії, Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничій фірмі "Резерв" дозволено ввести в експлуатацію будівлю ділового центру.

03.11.2005р., вих. № 56, Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Резерв" звернулося на ім'я міського голови з проханням про підготовку проекту рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про оформлення права колективної власності на будівлю ділового центру за Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничою фірмою "Резерв" з видачею свідоцтва про право власності.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202 "Про оформлення права власності ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об’єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22" на підставі звернення відповідача-2 виконавчий комітет вирішив оформити право колективної власності, з видачею свідоцтва, Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на будівлю ділового центру літ. Б-4, загальною площею 1 735, 2 кв.м, вхід у підвал літ. б1, ганки літ. б2, б4, б5, приямок літ. б3, пожежні сходи літ. б6 за адресою: вул. Леніна, 22. Комунальному підприємству "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" доручено оформити і зареєструвати свідоцтво про право власності.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.01.2006р. Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничій фірмі "Резерв" видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія ЯЯЯ № 695350, - нежитлову будівлю ділового центру літ. Б-4, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 22.

Позивач посилається на неправомірність прийняття рішення про оформлення права власності на спірну будівлю ділового центру за відповідачем-2, неправомірність видачі свідоцтва про право власності, відповідно до якого власником спірної будівлі є лише відповідач-2, що і є причиною спору.

На час укладення договору № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві від 03.08.1998р. та довгострокового договору № 1 від 27.11.1998р. правовідносини щодо сумісної діяльності для досягнення спільної господарської мети, як то будівництво будівлі, були врегульовані главою 38 "Сумісна діяльність" Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) .

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Відповідно до ст. 432 ЦК УРСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Договір № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві від 03.08.1998р. та довгостроковий договір № 1 від 27.11.1998р. за своєю правовою природою є договорами про сумісну діяльність, оскільки їх предметом є дольова участь сторін договору в будівництві приміщень нежитлової будівлі (будівлі ділового центру), а отже і в будівництві самої будівлі, оскільки мета будівництва досягається будівництвом об’єкта в цілому та введенням його в експлуатацію.

Відповідно, завершений будівництвом та введений в експлуатацію спірний об’єкт на час його введення в експлуатацію є спільною власністю учасників договору від 03.08.1998р. та договору від 27.11.1998р., а саме позивача та відповідача-2 (з урахуванням укладеного договору уступки вимоги від 27.07.2001р.).

На час завершення будівництва спірного об’єкта та введення його в експлуатацію набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (редакція 2003 року).

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно ч.3 ст. 1134 ЦК України користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Договір № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві від 03.08.1998р. та довгостроковий договір № 1 від 27.11.1998р. не містять положень, що створене в результаті спільної діяльності майно не є спільною частковою власністю учасників договору.

Умови договорів щодо обов’язку відповідача-2 передати позивачу у власність приміщення в спірній будівлі не впливають на правову природу укладених договорів –договори про сумісну діяльність, оскільки не визначають іншої правової підстави набуття позивачем права власності на приміщення, ніж спільна участь в будівництві, а відтак не спростовують обставини виникнення спільної власності.

З часу укладення договорів та за станом на дату прийняття оспорюваного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності відповідач-2 не повертав позивачу кошти, внесені як внесок у спільну діяльність. Матеріали справи не містять відповідних доказів.

Перерахування відповідачем-2 відповідно до меморіального ордеру № 1 від 30.11.1998р. (а.с. 137, т.2) на користь позивача грошових коштів у сумі 1 684 700, 00 грн., тобто у сумі, яка сплачена комерційним банком "Земельний Капітал" за платіжним дорученням № 1497 від 30.11.1998р. як оплата за довгостроковим договором № 1 від 27.11.1998р., не може свідчити про повернення відповідачем-2 цих коштів як внеску у спільну діяльність, оскільки на дату їх перерахування –30.11.1998р. позивач не набув прав учасника сумісної діяльності за довгостроковим договором № 1 від 27.11.1998р. Меморіальний ордер № 1 від 30.11.1998р. не містить посилань на призначення платежу. Призначення платежу не підтвердило Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Земельний Капітал", надавши відповідачу-2 20.10.2008р. відповідь на його звернення (а.с. 136, т.2).

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача-2 про те, що відповідач-2 провів розрахунок з позивачем за договорами про сумісну діяльність шляхом видачі позивачу векселя від 14.05.2007р., оскільки ці обставини мали місце після прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності, а відтак не спростовують обставини існування спільної власності на час прийняття оспорюваного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності.

Відповідно до п.п. а) п.6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (z0157-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (z0157-02) , в редакції за станом на час прийняття оспорюваного рішення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію (абз. 2 підпункту а));

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта (абз. 11 підпункту а)).

Відповідач-2 всупереч вимогам законодавства одноособово, без погодження з іншим учасником спільної діяльності –позивачем (протилежне не доведено), звернувся до відповідача-1 з питання оформлення права власності на спірний об’єкт, не надав відповідачу-1 договори про пайову участь у будівництві (договір № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві від 03.08.1998р. та довгостроковий договір № 1 від 27.11.1998р.), акт приймання-передавання, що зумовило прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення про оформлення права власності на спірний об’єкт –будівлю ділового центру лише за відповідачем-2 та видачу відповідачу-2 свідоцтва про право власності на цей об’єкт.

Слід зазначити, що акти приймання-передавання щодо введеного в експлуатацію спірного об’єкту між позивачем та відповідачем-2 не складалися, протилежне учасниками спору не доведено.

Однак наведена обставина не може свідчити про виникнення у відповідача-2 одноособово права власності на спірний об’єкт, а підтверджує лише невиконання відповідачем-2 обов'язків за договорами про дольову участь у будівництві та порушення права позивача, яке підлягає захисту.

На підставі наведених вище встановлених обставин справи рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202 не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення права власності, порушує права позивача, як співвласника спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Одним із способів захисту прав суб’єктів господарювання відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України є визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування.

Позивач просить визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202.

Оскільки визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування відповідає способам захисту порушеного права, встановленим законом, у разі визнання акту недійсним він є недійсним з часу прийняття та не потребує скасування, суд вбачає правомірність вимог позивача в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

При вирішенні спору відповідач-2 заявив про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Позивач зазначає, що випадково довідавшись про існування оспорюваного рішення, він в межах трирічного строку позовної давності звернувся до місцевого загального суду з позовом про визнання недійсним рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 202 від 19.01.2006р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.01.2006р.

Посилаючись на ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України, відповідно до яких позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, позивач вважає, що звернувся з позовом в межах позовної давності.

Між тим, в контексті ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову з дотриманням чинних процесуальних правил щодо підвідомчості та підсудності спорів.

Позивач звернувся з позовом з вимогами, що є предметом вирішення у даній справі, до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в межах позовної давності, за яким 04.07.2008р. відкрите провадження у справі.

Однак ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009р. за цими позовними вимогами провадження у справі закрите через непідсудність вимог цьому суду, неправомірність їх розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно, звернення позивача з позовом з наведеними вимогами було здійснено без дотримання правил щодо підвідомчості та підсудності, а тому не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності.

Однак, наведені обставини свідчать про поважність причин пропущення позивачем позовної давності, оскільки з 04.07.2008р. по 29.09.2009р., тобто більше року, відповідні позовні вимоги були предметом розгляду місцевим загальним судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно заявлені позивачем правомірно, позивач з поважних причин звернувся з позовом до господарського суду з пропущенням позовної давності, порушене право позивача підлягає захисту, а позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.01.2006р. № 202 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Решта заявлених вимог задоволенню не підлягає з підстав зазначених вище.

Вирішуючи спір, суд не досліджує доводи позивача щодо розміру його участі у спільній діяльності з будівництва спірного об’єкту нерухомого майна –будівлі ділового центру, його частки у спільній частковій власності та не встановлює відповідні обставини, оскільки ці доводи є поза межами предмету спору. Визначальним при вирішенні даного спору є встановлення лише обставин виникнення у зв’язку з виконанням умов договорів про сумісну діяльність (договір № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві від 03.08.1998р. та довгостроковий договір № 1 від 27.11.1998р.) права спільної власності позивача та відповідача-2 на створене в результаті спільної діяльності нерухоме майно - будівлю ділового центру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22, та вчинення одноособово відповідачем-2 дій, направлених на розпорядження спільною власністю шляхом звернення за оформленням права власності на спірну будівлю за відповідачем-2.

З огляду на встановлені обставини справи суд відхиляє доводи відповідача-1 та відповідача-2, наведені в обґрунтування заперечень проти позову.

Суд відхиляє доводи відповідача-2 щодо неукладеності договору № 1-ДУ про участь в дольовому будівництві від 03.08.1998р. Сторонами зазначеного договору досягнуто згоди щодо предмету сумісної діяльності –будівництво адміністративних приміщень в будівлі ділового центру, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20 (в подальшому адреса –м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22). На час укладення договору визначення приміщень з посиланням на літери та їх площу, на що посилається відповідач-2, було неможливим, оскільки обмір приміщень, їх літерація здійснюється тільки при виготовленні технічної документації на об’єкт будівництва, яка складається після завершення будівництва, тобто створення результату сумісної діяльності. Також, за змістом договору відповідач-2 приймає позивача в дольове будівництво, що свідчить про досягнення згоди сторін щодо ведення спільних справ учасників договору. Ця обставина знаходить підтвердження і в подальших діях позивача та відповідача-2: перерахуванні позивачем на рахунок відповідача-2 грошових коштів на виконання умов договору, прийнятті цих коштів відповідачем-2 та використанні їх за цільовим призначенням для здійснення будівництва, про що свідчать складені представниками позивача та відповідача-2 акти від 29.12.2001р. та від 20.10.2002р. Обставина не подання відповідачем-2 податковому органу для взяття на облік договору про сумісну діяльність є поза межами питання досягнення згоди щодо істотних умов договору, а є свідченням недотримання відповідачем-2 вимог податкового законодавства. Не визначення договором розміру грошових (майнових) внесків учасників договору не може свідчити про неукладеність договору, оскільки глава 38 ЦК УРСР (1540-06) не містила відповідної вимоги, а лише передбачала обов’язок учасників договору робити внески певним чином та закріплювала, що внесені внески та майно, створене в результаті спільної діяльності, є спільною власністю учасників договору, встановлювала порядок розпорядження учасника своєю часткою у спільному майні –за згодою інших учасників договору. Щодо регламентації договором порядку покриття витрат учасників сумісної діяльності, то ч.2 ст. 433 ЦК УРСР передбачає, якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору (стаття 432 цього Кодексу), а суми, яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорційно їх внескам у спільне майно. А відтак, відсутність в договорі умови про порядок покриття витрат не спричиняє неукладеність договору. Окрім того, відповідач-2 в своїх запереченнях проти позову наводить доводи щодо неукладеності лише одного договору про сумісну діяльність, тоді як між позивачем і відповідачем-2 існував і інший договір, за яким створене майно набувалося також у спільну власність, а, відповідно, є неправомірним прийняття рішення відповідачем-1 про оформлення права власності на це майно лише за відповідачем-2.

Суд відхиляє доводи відповідача-2 щодо наявності згоди позивача на оформлення права власності на спірний об’єкт виключно за відповідачем-2. В підтвердження обставин такої згоди відповідач-2 надав копію протоколу зборів учасників відповідача-2 від 24.02.2005р., в яких, як учасник відповідача-2, прийняв участь представник позивача. Збори учасників відповідача-2 є органом управління відповідача-2, а рішення прийняте зборами учасників відповідача-2 є актом відповідача-2 та, відповідно, не може бути належним доказом досягнення згоди зі спірного питання учасниками спільної діяльності за договорами від 03.08.1998р. та від 27.11.1998р.

Суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що на час укладення договорів порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, встановлений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (z0157-02) , не існував, оскільки до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, що діяли на час прийняття рішення про оформлення права власності. Окрім того, на дати укладення договорів існував аналогічний порядок оформлення права власності, передбачений Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121 (z0399-98) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.1998р. за № 399/2839 (z0399-98) . Цим же наказом визнані такими, що втратили чинність Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені Держжитлокомунгоспом України від 13.12.1995р. № 56 (z0031-96) , на які посилається відповідач-2.

Не підлягають задоволенню клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до вирішення інших справ, що розглядаються іншими судами, які відповідач-2 вважає пов’язаними з даною справою та такими, що унеможливлюють розгляд даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Так, в провадженні Дніпропетровського апеляційного господарського суду перебуває справа № 2/449-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" про визнання недійсним договору (договір про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р.) та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" про визначення частки у праві спільної часткової власності та виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. На час вирішення спору провадження у справі зупинено. рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2008р. у наведеній справі в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. У зв'язку з прийняттям Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" на рішення суду першої інстанції, рішення не набрало законної сили. Між тим, розгляд Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи № 2/449-08 не унеможливлює розгляд даної справи по суті. Позовні вимоги позивача у даній справі мотивовані його участю у спільній діяльності з будівництва спірного об’єкту нерухомого майна та, як наслідок, виникненням за результатами спільної діяльності права спільної власності на спірний об’єкт нерухомого майна наявністю двох договорів про сумісну діяльність. Визнання недійсним при вирішенні спору у справі № 2/449-08 одного договору - договору про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р. не спростує обставини виникнення права спільної власності позивача та відповідача-2 на спірний об’єкт нерухомого майна на підставі іншого договору - довгострокового договору № 1 від 27.11.1998р. Окрім того, на час вирішення даного спору договір про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р. в судовому порядку недійсним не визнаний, а наявність спору про його недійсність не свідчить про недійсність правочину. Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. У разі визнання недійсним договору про участь в пайовому будівництві № 1-ДУ від 03.08.1998р., відповідач-2 не буде обмежений в праві звернутися з заявою до суду про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами у відповідності з розділом ХІІІ ГПК України (1798-12) .

На час вирішення спору у даній справі відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до розгляду та вирішення Апеляційним судом Дніпропетровської області скарги Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009р., відповідно до якої судом закрито провадження у справі № 2-1194/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв", Цикової Оксани Андріївни, третя особа: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу нерухомого майна, та по зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" про визнання недійсним договору, зокрема, в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, які оспорюються і в даній справі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2009р. відхилена апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв", ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2009р. у справі № 2-1194/09 залишена без змін. Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2009р. набрала законної сили з моменту її проголошення.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Херсонської області справи № 7/158-ПН-09 за заявою Цикової О.А. про скасування рішення постійно діючого третейського суду "Гарант" від 05.11.2008р. у справі № 3012/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна (спірна будівля ділового центру), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Дніпронафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничою фірмою "Резерв" 12.04.2007р., про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Дніпронафта" права власності на це майно, яке підлягає державній реєстрації, про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Циковою Оксаною Андріївною. Справа, що перебуває на вирішенні господарського суду Херсонської області, не пов’язана з даною справою ні предметом позову, ні підставами позову, а її розгляд не унеможливлює вирішення спору у даній справі по суті. Вирішення господарським судом Херсонської області справи № 7/158-ПН-09 по суті не спростує встановлені судом при вирішенні даної справи обставини порушення прав позивача, як учасника сумісної діяльності у створенні спірного об’єкту нерухомості, прийняттям відповідачем-1 оспорюваного рішення.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-2 про залучення до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Цикової Оксани Андріївни, мотивоване тими обставинами, що відповідач-2, як власник спірної будівлі на підставі оспорюваних рішення та свідоцтва, продав цю будівлю Циковій Оксані Андріївні, яка зареєструвала право власності на будівлю за собою. Суд не досліджує обставини придбання Циковою Оксаною Андріївною спірного об’єкту нерухомого майна, а тому дане рішення не може вплинути на її права та обов'язки, пов’язані з придбанням цього об’єкту.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-2 про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи договору № 1-ДУ від 03.08.1998р., мотивоване припущеннями відповідача-2 щодо підробки цього договору, оскільки у відповідача-2 оригінальний примірник цього договору відсутній, а при порівнянні ксерокопії договору з наявними документами фінансово-господарської діяльності відповідача-2 вбачається, що наявний на договорі зразок підпису генерального директора відповідача-2 Жерліцина Ю.А. суттєво відрізняється від його підпису на інших документах. Дослідження дійсності договору № 1-ДУ від 03.08.1998р. не є предметом даного спору, а тому встановлення висновком судової експертизи обставин, на які посилається відповідач-2, не свідчитиме про недійсність договору, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Оскільки у виникненні спору суд вбачає винні дії відповідача-2, пов’язані з ненаданням відповідачу-1 необхідних документів для правомірного оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомого майна, відповідно, одноособовим розпорядженням спільною власністю при зверненні за оформленням права власності, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

На підставі п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 ГПК України зайво сплачене позивачем державне мито у сумі 85, 00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 202 від 19.01.2006р. "Про оформлення права власності ТОВ комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія ЯЯЯ, № 695350, від 25.01.2006р., видане 25.01.2006р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничій фірмі "Резерв".

В решті позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 55, ідентифікаційний код 01558269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Дніпронафта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 1, ідентифікаційний код 20203656) витрати на оплату державного мита у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю виробничій фірмі "Дніпронафта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 1, ідентифікаційний код 20203656) зайво сплачене згідно платіжного доручення № 171 від 01.10.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи, державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., про що видати довідку.