19/30/2012/5003 Про визнання такими, що не відбулися, торгів, проведених товарною універсальною біржею по реалізації скло цеху ВАТ, та визнання недійсними біржових контрактів про купівлю- продаж скло цеху ВАТ - 30.05.2012 Прийняття

про визнання торгів, що проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 р. по реалізації скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» такими, що не відбулися; про визнання біржовий контрактів № 607 зареєстрований 08.09.1997 року укладений між СУНП Торговий дім «Рік» з однієї сторони, та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» з другої сторони про купівлю- продаж скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» недійсним; про визнання акту прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.2000 року між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» недійсним.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Кукуленко Д.Ю.,

відповідача 1 : Белза О.І,

відповідача 2: не з"явився,

третьої особи: не з"явився.

Подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвестхолдинг" до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вінпродторг ЛТД" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Спільне українсько-німецьке підприємство Торговий дім "РІК", про визнання торгів, що проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 р. по реалізації скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» такими, що не відбулися; про визнання біржовий контрактів № 607 зареєстрований 08.09.1997 року укладений між СУНП Торговий дім «Рік» з однієї сторони, та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» з другої сторони про купівлю - продаж скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» недійсним; про визнання акту прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.2000 року між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» недійсним.

Ухвалою суду від 03.05.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 17.05.2012 року.

В судове засідання 17.05.2012 року з'явились представник позивача та представник відповідача 1.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 3743.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься повернутий конверт з кореспонденцією суду з поштовою відміткою, про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відсутність відповідача та витребуваних судом документів, позбавив суд можливості вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного ухвалю суду від 17.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 року.

В судове засідання 29.05.2012 року з'явились представник позивача та представник відповідача 1, яким подано клопотання про залишення позову без розгляду, в зв'язку з пропуском позивача строків позовної давності стосовно даного позову.

Дане клопотання судом відхилене, оскільки є необґрунтованим та не підтвердженим.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, докази отримання останнім кореспонденції суду в матеріалах справи відсутні.

Згідно спеціального витягу з ЄДРЮОФОП № 13790348 місцезнаходженням третьої особи спільного українсько-німецького підприємства Торговий дім "РІК" не відомо, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) , п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал від 03.05.2012 року та 17.05.2012 року, які наявні в справі, є штампи суду з відмітками про відправку документів. Дані відмітки оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 2 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним прав на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача 2 та третьої особи або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача 1, встановив наступне.

Позовні вимоги мотивовано слідуючим: товариство з обмеженою відповідальністю «Проминвестхолдинг» є власником нерухомого майна, яке знаходиться в м. Вінниця по вул.Ватутіна/Чехова,14/2, та складається з цілих будівель: літера «Б»- скляний корпус, загальною площею 19395,7 м.кв.; літера «В»-складовий корпус, загальною площею 3818,8 м.кв.

Право власності на вищевказане нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Проминвестхолдинг» було визнано рішенням господарського суду Вінницької області від 02 червня 2008 року по справі №2/19-08. Також право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Проминвестхолдинг» на нерухоме майно, яке знаходиться в м.Вінниця по вул.Ватутіна/Чехова,14/2, та складається з цілих будівель: літера «Б»- скляний корпус, загальною площею 19395,7 м.кв.; літера «В»-складовий корпус, загальною площею 3818,8 м.кв. зареєстроване в Вінницькому МБТІ 01.03.2012р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 01.03.2012р.

Позивачу при оформленні державної реєстрації на вищевказане нерухоме майно в Вінницькому МБТІ стало відомо про те, що в провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа № 7/21-05 за позовом АТЗТ «Аспект» до відділу державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції м. Вінниця та товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вінпродторг "ЛТД" про визнання торгів, проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 р. по реалізації скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» такими, що не відбулися, визнання біржового контракту № 607, який зареєстрований 08.09.1997р. укладеного між СУНП Торговий дім «Рік» з однієї сторони, та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» з другої сторони про купівлю-продаж скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» недійсним та визнання акту прийому-передачі будівель корпусів № 2 та N9 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.2000р. між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» недійсним.

Позивач вважає, що існують законні підстави для визнання торгів проведених Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 р. по реалізації склоцеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» такими, що не відбулися, визнання біржового контракту № 607 від 08.09.1997р. укладеного між СУНП Торговий дім «Рік» і ТОВ «Вінпродторг ЛТД» з другої сторони про купівлю-продаж склоцеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» недійсним та визнання акта прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.2000р. між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» недійсним, які полягають в слідуючому: станом на момент укладання біржового контракту №607 від 08.09.1997 року законним власником нерухомого майна, було ВАТ «Вінницький ламповий завод».

Ні ЦПК УРСР (1501-06) (в редакції 1963р.) ні "Інструкція про виконавче провадження", затвердженої наказом Міністерства юстиції СРСР від 15.11.1985 року № 22 (v0022323-85) не регулювали процедури виконання судових рішень щодо звернення стягнення на майно відкритих акціонерних товариств, яким був "Вінницький ламповий завод". Тому якщо виходити з вказівки Верховного суду України зазначеної в постанові від 17.02.2004р. з посиланням на те, що ст.ст. 397, 399 ЦПК УРСР не регулювали порядку звернення стягнення на даний вид майна, зазначене майно взагалі не могло бути предметом реалізації та стягнення.

Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України (254к/96-ВР) . Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (435-15) . Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Кодексу (далі - закон). Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Отже, до даних правовідносин повинна бути застосована аналогія закону а саме розділ V ЦПК УРСР (1501-06) (в редакції 1963р.) та "Інструкція про виконавче провадження", затверджену наказом Міністерства юстиції СРСР від 15.11.1985р. №22 (v0022323-85) (надалі Інструкція), які були чинними та були єдиними на території України нормативно-правовими актами що регулювали дані правовідносини.

СУНП Торговий Дім «РІК», як продавець, укладаючи біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року діяв на підставі листів Замостянського районного суду м.Вінниці №86 від 20.05.1997 року та №159 від 08.09.1997 року. Направляючи дані листи на адресу СУНП Торговий Дім «РІК» Замостянський районний суд м. Вінниці діяв згідно ухвали від 07.04.1997 року.

Даною ухвалою суд ухвалив: «Звернути стягнення на майно відкритого акціонерного товариства «Вінницький ламповий завод», вказане у переліку об'єктів незавершеного виробництва та об'єктів соцкультпобуту ВАТ «Вінницький ламповий завод», списку транспортних засобів, які підлягають продажу через аукціон, а також у переліку згідно листа виконуючого обов'язки голови правління ВАТ «Вінницький ламповий завод» Андріанова В.І. № 23/5 від 21.03.1997 року на 49 аркушах (а всього 52 аркуша).

Даною ухвалою не було звернуто стягнення на рухоме та нерухоме майно, яке було предметом купівлі-продажу по біржовому контракту №607 від 08.09.1997 року.

Відповідно до ст. 348 ЦПК України (розділ V виконання судових рішень), в редакції, яка діяла станом на липень 1997 року, за правилами, викладеними в цьому розділі кодексу, серед іншого підлягають виконанню рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, а також постанови народних суддів про стягнення аліментів.

Позивач зазначає, що відповідно до діючої в 1997 році редакція ЦПК України (1618-15) , а саме (Розділ V виконання судових рішень ) чітко встановлювали, що усі без винятку судові ухвали повинні були виконуватись лише судовими виконавцями. Звернення стягнення на майно особи є загальним поняттям, яке включає в себе дві складові - це спочатку накладення арешту на дане майно і лише після цього подальшим продажем даного майна в порядку, встановленому законодавством України ( ст.ст. 350, 354, 362, 373, 412, 415 ЦПК України).

Порядок реалізації арештованого майна було встановлено діючою в 1997 році на території України Інструкцією "Про виконавче провадження", затвердженою наказом міністра юстиції СРСР № 22 від 15 листопада 1985 року (v0022323-85) , де в п. 83 зазначено, що реалізація арештованого майна боржника проводиться судовим виконавцем. Продаж майна проводиться на комісійних засадах через державні та кооперативні торгівельні організації та п.132 інструкції, визначено, що при відсутності у колгоспів інших кооперативних організацій та їх об'єднань грошових коштів достатніх для погашення заборгованості стягнення може бути звернуто на належне їм майно.

Однак, майно ВАТ "Вінницький ламповий завод" не було арештоване судовим виконавцем Замостянського районного суду м. Вінниці та не було судовим виконавцем передане для реалізації на біржі спільним українсько-німецьким підприємством Торговий Дім «РІК». ( п.п. 91-104 інструкції регулювався порядок реалізації жилих будівель так само як і глава 46 ЦПК УРСР (1501-06) (ст.ст. 391-402).

Відповідно до преамбули Закону України «Про товарну біржу» (1956-12) , цей Закон визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

Згідно ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Ст. 20 Закону визначає, що спори, що виникають по біржовим угодам, вирішуються у порядку встановленому законодавством України, статутом товарної біржі та біржовими правилами.

Статтею 17 ЗУ «Про товарну біржу» встановлено, що правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Відповідно до п.2.1. Правил біржової торгівлі на Вінницькій товарній універсальній біржі, затверджених загальними зборами Вінницької товарної універсальної біржі 25.12.1995 року, біржова торгівля здійснюється шляхом проведення біржових операцій членом біржі по замовленню клієнта, від його імені та за його рахунок, по замовленню клієнта, від його імені та за власний рахунок, або від свого імені та за рахунок клієнта.

Пунктом 2.5 Правил біржової торгівлі на Вінницькій товарній універсальній біржі встановлено, що обслуговування клієнтів біржовим посередником проводиться згідно укладеного між ними договору на брокерське обслуговування, в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін.

Виходячи зі змісту біржового контракту №607 від 08.09.1997 року, СУНП Торговий Дім «РІК», як продавець, укладаючи даний контракт діяв не на підставі укладеного між ним та Замостянським районним судом м. Вінниця договором на брокерське обслуговування, а згідно листів Замостянського районного суду м. Вінниці №86 від20.05.1997 року та №159 від 08.09.1997 року. Направляючи дані листи на адресу СУНП Торговий Дім «РІК» Замостянський районний суд м. Вінниці діяв згідно ухвали від 07.04.1997 року.

Як в листі N986 від 20.05.1997 року Замостянського районного суду м. Вінниці так і в листі №159 від 08.09.1997 року Замостянського районного суду м. Вінниці конкретно не вказано, яке саме майно ВАТ «Вінницький ламповий завод», по якій конкретно ціні і чим вона визначається, Замостянський районний суд м. Вінниці уповноважував продати СУНП Торговий Дім «РІК».

Предметом купівлі-продажу по біржовому контракту №607 від 08.09.1997 року було майно ВАТ «Вінницький ламповий завод», а саме:

Склоцех ВАТ «Вінницький ламповий завод» у складі корпусів №2 та N93 та технологічне обладнання.

В ухвалі від 07.04.1997 року, на яку є посилання в вищевказаних листах Замостянського районного суду м. Вінниці на адресу СУНП Торговий Дім «РІК» та в самих листах Замостянського районного суду м.Вінниці N 986 від 20.05.1997 року та №159 від 08.09.1997 року, на підставі яких діяло СУНП Торговий Дім «РІК», укладаючи біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року конкретно не визначено майно для продажу та його ціну, а тому СУНП Торговий Дім «РІК» не мав законних підстав для продажу на біржі 08.09.1997 року склоцеху ВАТ' «Вінницький ламповий завод» у складі корпусів №2 та №3 та технологічне обладнання.

Таким чином, на склоцех ВАТ «Вінницький ламповий завод» у складі корпусів № 2 та N 93 та технологічне обладнання жодним процесуальним документом Замостянского районного суду не було звернуто стягнення, ухвали на які є посилання в листах Замостянського районного суду м.Вінниці № 86 від 20.05.1997 року та № 159 від 08.09.1997 року не були виконані відповідно до діючого на той час законодавства, яке регулювало порядок виконання судових рішень, будь-якого договору на брокерське обслуговування між Замостянським районним судом та продавцем майна укладено не було і в жодному документі, на який є посилання в самому біржовому контракті жодним чином не говориться про склоцех ВАТ «Вінницький ламповий завод» у складі корпусів N 92 та № 3 та технологічне обладнання, в зв'язку з чим біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року було укладено з грубим порушенням діючого на момент його укладення законодавства, яке регулювало порядок виконання судових рішень та проведення біржової торгівлі.

Згідно з ст. 48 ЦК України, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Як позивачу стало відомо, посилаючись на біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року, укладений між ТОВ СУНП «Торговий дім «РІК» та ТОВ фірма «Вінпродторг ЛТД» та акт прийому-передачі будівель корпусів N 9 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.ЮООроку, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вінпродторг ЛТД» заявляє претензії щодо права власності на нерухоме майно, яке знаходиться в м. Вінниця по вул.Ватутіна/Чехова,14/2, та складається з цілих будівель: літера «Б»- скляний корпус, загальною площею 19395,7м.кв.; літера «В»-складовий корпус, загальною площею 3818,8 м.кв.,які полягають в тому, ТОВ фірма «Вінпродторг ЛТД» подало позов в господарський суд Вінницької області до Виконавчого комітету Вінницької міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Теркхолдинг" про визнання недійсним рішення Вінницької міськради № 182 від 29.01.02 р., яким було оформлено за товариством з обмеженою відповідальністю «Теркхолдинг» право власності на нерухоме майно, яке знаходиться в м.Вінниця по вул.Ватутіна/Чехова,14/2, та складається з цілих будівель:літера «Б»- скляний корпус, загальною площею 19395,7м.кв.; літера «В»-складовий корпус, загальною площею 3818,8 м.кв.

В даний час за вищевказаним позовом в провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа №14/292-03.

Так як ТОВ «Вінпродторг ЛТД» саме на підставі біржового контракту та акта прийому-передачі оспорюється право власності ТОВ «Теркхолдинг», а ТОВ «Теркхолдинг» внесло дане майно в статутний фонд ТОВ «Промхолдинг», яке в подальшому внесло дане майно в статутний фонд ТОВ «Проминвестхолдинг», позивач вважає, що біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року та акт прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.2000року порушують право власності позивача на дане майно.

Представник відповідача 1 відзиву на позов не надав, останнім було подано клопотання про залишення позову без розгляду, в зв'язку з пропуском позивача строків позовної давності стосовно даного позову.

Суд дане клопотання відхилив, оскільки як видно з матеріалів справи позивачу стало відомо від державного реєстратора про існування біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року та акта приймання-передачі право власності на нерухоме майно ТОВ «Проминвестхолдинг» під час реєстрації 01.03.2012 року, тому право на подання даного позову в ТОВ «Проминвестхолдинг» виникло лише з моменту державної реєстрації права власності на майно, а тому строк на звернення до суду з даним позовом нами було пропущено з поважних причин.

Суд дослідивши матеріали справи та надані докази встановив:

В силу ст.ст. 22, 33 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача має бути покладена відповідальність за порушення матеріального права. Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 48 ЦК Української РСР або ст.ст. 203, 215 ЦК України (435-15) . Згідно ст. 48 ЦК Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Звертатись з таким позовом може лише сторона даної угоди.

Вимоги позивача полягають в наступному: визнати торги, що проведені Вінницькою товарною універсальною біржею 08.09.1997 р. по реалізації скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод» такими, що не відбулися; про визнання біржовий контрактів № 607 зареєстрований 08.09.1997 року укладений між СУНП Торговий дім «Рік» з однієї сторони, та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» з другої сторони про купівлю-продаж скло цеху ВАТ «Вінницький ламповий завод" недійсним; про визнання акту прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод»від 24.07.2000 року між відділом ДВС Замостянського управління юстиції та ТОВ «Вінпродторг ЛТД» недійсним.

Як видно з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Проминвестхолдинг» є власником нерухомого майна, яке знаходиться в м.Вінниця по вул.Ватутіна/Чехова,14/2, та складається з цілих будівель: літера «Б»- скляний корпус, загальною площею 19395,7 м.кв.; літера «В»-складовий корпус, загальною площею 3818,8 м.кв. Право власності на вищевказане нерухоме майно за ТОВ «Проминвестхолдинг» було визнано рішенням господарського суду Вінницької області від 02 червня 2008 року по справі N92/19-08. Також право власності ТОВ «Проминвестхолдинг» на нерухоме майно, яке знаходиться в м.Вінниця по вул.Ватутіна/Чехова,14/2, та складається з цілих будівель: літера «Б»- скляний корпус, загальною площею 19395,7 м.кв.; літера «В»-складовий корпус, загальною площею 3818,8 м.кв. зареєстроване в Вінницькому МБТІ 01.03.2012р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 01.03.2012р

При цьому ТОВ «Теркхолдинг» внесло дане майно в статутний фонд ТОВ «Промхолдинг», яке в подальшому внесло дане майно в статутний фонд ТОВ «Проминвестхолдинг», а позивач вважає, що біржовий контракт № 607 від 08.09.1997 року та акт прийому-передачі будівель корпусів № 2 та № 3 виробництва скловиробів ВАТ «Вінницький ламповий завод» від 24.07.2000 року порушують право власності позивача на дане майно.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В силу ч.3 ст. 215 ЦК України, з позовом про визнання правочину недійсним може звернутись заінтересована особа.

Статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" визначено, що біржовий контракт являє собою купівлю-продаж. Таким чином, відосини, які виникли за біржовим контрактом №607 від 08.09.1997р. регулюються главами 3, 20 ЦК УРСР (1540-06) . Статтями 48- 58 ЦК УРСР не передбачено недійсності угоди в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків, а навпаки ст. 232 ЦК УРСР надає право продавцю вимагати від покупця виконання взятого на себе зобов'язання або розірвання такої угоди та стягнення збитків.

Матеріалами справи стверджено, що СУНП Торговий Дім "Рік" до ТзОВ фірми "Вінпродторг ЛТД" такої вимоги не пред'являло, хоч саме йому належить право звернення до суду в порядку ст. 2 ГПК України.

Враховуючи зазначене вище, твердження позивача про невідповідність біржового контракту № 607 від 08.09.1997 року вимогам законодавства - спростовується по справі доказами. Матеріали справи дають суду підстави вважати, що оспорюваний біржовий контракт за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 224, 225, 228 Цивільного кодексу Української РСР та ст.ст. 15- 18 Закону України "Про товарну біржу".

Тому, суд не бере до уваги доводи позивача про застосування аналогії закону. Розірвати договір може лише сторона за договором і з підстав, передбачених в ст. 232 ЦК УРСР (1963р.) чинний на час проведення торгів, укладення біржового контракту №607 від 08.09.1997р., і на момент проведення розрахунків за ним, а також з підстав вказаних в ст. 651 ЦК України чинний на час розгляду судом справи.