21-496во06 Про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 11.10.2006 Прийняття

розглянувши скаргу ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвал Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2006 року та від 25 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу Генерального прокурора України від 16 травня 2005 року № 706-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та поновлення його на роботі на посаді прокурора Кіровоградської області і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що звільнений з роботи незаконно.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2005 року позов задоволено: Наказ Генерального прокурора України від 16 травня 2005 року № 706-к скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Кіровоградської області з 16 травня 2005 року. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 7 646, 36 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2006 року, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2005 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда. Судові рішення мотивовані тим, що суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Черненко І.В. - головуюча у цій справі, раніше працювала в прокуратурі Кіровоградської області під керівництвом позивача - ОСОБА_1, а тому прийняте рішення викликає сумнів у неупередженості судді.

18 травня 2006 року заступником Генерального прокурора України було подано заяву до Вищого адміністративного суду України, в якій заявлено відвід всім суддям загальних судів Кіровоградської області при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 та просив передати справу на розгляд до районного суду іншої області України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року заява заступника Генерального прокурора України задоволена - справу передано до Печерського районного суду м. Києва для розгляду по суті.

У скарзі ОСОБА_1 до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвал Вищого адміністративного суду України від 17 і 25 травня 2006 року, ухвали апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2005 року та залишення в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2005 року, з посиланням на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2005 року без змін, Вищий адміністративний суд України в оскаржуваній ухвалі від 17 травня 2006 року послався на те, що суд апеляційної інстанції правомірно на підставі пункту 2 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) скасував рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2005 року, оскільки в ухваленні судового рішення брала участь суддя Черненко І.В., якій було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді.

Проте, із законністю та обґрунтованістю такого висновку погодитись не можна.

Так, згідно з пунктом 2 статті 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом обґрунтованою.

Відповідно до вимог статті 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи, якщо є підстави для його відводу, вичерпний перелік яких наведено у пунктах 1-3 частини 1 зазначеної статті.

Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 27 КАС України передбачено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2005 року при розгляді цієї справи в Кіровському районному суді м. Кіровограда, представником Генеральної прокуратури України була подана заява про відвід головуючій у справі за позовом ОСОБА_1 судді Черненко І.В. з тих підстав, що вона, раніше працюючи начальником відділу прокуратури Кіровоградської області, була підлеглою по службі ОСОБА_1, який працював заступником прокурора Кіровоградської області. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2005 року у задоволенні відводу судді було відмолено з тих підстав, що вказані обставини не є тими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Апеляційний суд Черкаської області, розглянувши апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2005 року, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, ухвалою від 23 листопада 2005 року зазначене рішення місцевого суду скасував, пославшись тільки на те, що в ухвалені судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід.

Разом з тим, аналіз змісту статті 27 КАС України не дає підстав для прийняття рішення про задоволення відводу, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено і матеріалами справи не підтверджено обставин, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи, а той факт, що суддя в період з 24 січня 1997 року по 26 вересня 2001 року працювала начальником відділу представництва інтересів громадян і держави в судах, керівництво яким здійснював позивач ОСОБА_1 - не є обставиною, що свідчить про упередженість в діях судді.

Таким чином, невстановлення апеляційним судом вказаних обставин справи, на що Вищий адміністративний суд України також уваги не звернув і погодився з помилковими висновками суду апеляційної інстанції, призвело до порушення вимог процесуального права.

За тих же обставин підлягає скасуванню і оскаржувана ухвала судді Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року, якою задоволена заява відповідача про відвід всім суддям загальних судів Кіровоградської області у розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 та передачу справи до Печерського районного суду м. Києва для розгляду по суті, оскільки такий висновок суду касаційної інстанції не ґрунтується на нормах законодавства України.

Так, відповідно до статті 22 КАС України питання про передачу справи із одного адміністративного суду до іншого вирішується у судовому засіданні судом до якого справа надійшла, тобто судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи на час винесення суддею Вищого адміністративного суду України ухвали від 25 травня 2006 року про задоволення відводу всім суддям Кіровоградської області та передачу справи до Печерського районного суду м. Києва, справа за позовом ОСОБА_1 знаходилась в Кіровському районному суді Кіровоградської області.

За таких обставин, ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 і 25 травня 2006 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2005 року у зв'язку з порушенням зазначених норм процесуального права, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд до належного суду.

З огляду на викладене та керуючись статтями 241 - 244 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 і 25 травня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду Кіровоградської області.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім, випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.