Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 813/1462/17

Провадження № 11-997апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Золотнікова О. С.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.

розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемишляниагро" (далі також - позивач) до Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство (далі також - ПП) "Агрофірма "Дзвони", ОСОБА_1, про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, постановлену суддею Мартинюком В. Я., і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Гудима Л. Я., Довгополова О. М., Святецького В. В.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемишляниагро" (представник - адвокат Югов Сергій Анатолійович, (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 34 від 4 вересня 2014 року)),

відповідач: Перемишлянська районна державна адміністрація Львівської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП "Агрофірма "Дзвони", Біла М. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 4 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 6 квітня 2016 року, індексний номер 29119084, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ПП "Агрофірма "Дзвони" (далі - оскаржене рішення).

2. Мотивував позов такими обставинами :

2.1. 2 лютого 2012 року позивач уклав із Кузь Євдокією Гаврилівною строком на 5 років договір оренди (далі - договір оренди) земельної ділянки площею 1,7973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Білецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області (далі - земельна ділянка).

2.2. 26 жовтня 2012 року договір оренди був зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Перемишлянському районі Львівської області.

2.3. Договір оренди у передбачений законодавством спосіб сторони не розривали; він є чинним на момент звернення позивача до суду.

2.4. З інформаційної довідки від 15 грудня 2016 року № 75958186 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - інформаційна довідка) позивач дізнався, що державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області Горбаль Т. Б. на підставі оскарженого рішення провів державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПП "Агрофірма "Дзвони".

2.5. На час прийняття оскарженого рішення договір оренди земельної ділянки був чинним, а тому державний реєстратор всупереч статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не встановив відсутність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, чим протиправно допустив подвійну державну реєстрацію речового права на земельну ділянку.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

3. 13 квітня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі.

4. 23 травня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якої закрив провадження у справі.

5. Обґрунтував закриття провадження тим, що цей спір стосується вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності фізичної особи та щодо якої укладені два договори оренди. Отже, спір стосується захисту цивільного права, яке позивач має захищати способами, визначеними у статті 152 Земельного кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

6. 8 серпня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

7. Вважав, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення з додержанням норм процесуального права, оскільки спір не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільного права. Тому такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 28 серпня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

9. Просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

10. 28 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11. Обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року і Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року через порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Позивач вказує, що в адміністративному позові просив визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, який є посадовою особою акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

13. Підставою позову вважає перевірку правомірності прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права оренди за ПП "Агрофірма "Дзвони".

14. З огляду на наведене стверджує, що спір є публічно-правовим, оскільки виник у результаті неналежного виконання державним реєстратором покладених на нього владних управлінських функцій, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

(2) Позиція інших учасників справи

15. Відповідач і треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа має розглядатися за правилами певного виду судочинства, є, насамперед, характер спірних правовідносин, їх суб'єктний склад і предмет спору.

17. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

18. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень - правових актів індивідуальної дії (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції).

19. Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції визначав, що суб'єкт владних повноважень - це, зокрема, орган державної влади, його посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду).

21. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим застосування статті 17 КАС України у зазначеній редакції та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень. Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та інших справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

22. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

23. Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб'єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб'єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

24. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

25. Відповідно до інформаційної довідки підставою виникнення речового права ПП "Агрофірма "Дзвони" на земельну ділянку вказаний договір оренди земельної ділянки від 1 лютого 2016 року, укладений третіми особами - ПП "Агрофірма "Дзвони" з ОСОБА_1., яка є спадкоємцем ОСОБА_2

26. Позивач стверджує, що оскаржене рішення призвело до подвійної реєстрації права оренди на земельну ділянку, яка належить фізичній особі, оскільки договір оренди, укладений ним 2 лютого 2012 року з ОСОБА_2, був чинним станом на момент прийняття оскарженого рішення.

27. Суди попередніх інстанцій вказали, що на вказаний момент були підписані два договори оренди, а тому існує спір про цивільне право, що виключає юрисдикцію адміністративного суду.

28. Велика Палата Верховного Суду з вказаним висновком судів погоджується з огляду на таке:

28.1. Вимогою у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки через порушення прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідач зареєстрував аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

28.2. Відповідач, приймаючи оскаржене рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, не мав публічно-правових відносин з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржене рішення стосувалось реєстрації прав іншої особи - ПП "Агрофірма "Дзвони", а не позивача. Отже, спірні правовідносини щодо права оренди земельної ділянки склалися між позивачем і ПП "Агрофірма "Дзвони" через укладення кожним з них з орендодавцем договорів оренди земельної ділянки. А тому такі правовідносини не є публічно-правовими.

28.3. Після внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі оскарженого рішення відповідного запису це рішення вичерпало свою дію. Тому належним способом захисту права позивача згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є не скасування оскарженого рішення, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (див. пункт 5.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

28.4. Спір про скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див. пункти 33, 36, 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

28.5. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскарженої реєстраційної дії, що була вчинена за заявою ПП "Агрофірма "Дзвони", такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляється, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним правочину, на виконання умов якого було прийняте оскаржене рішення.

28.6. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Оскарження державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ПП "Агрофірма "Дзвони" є захистом права позивача на земельну ділянку від його можливого порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того самого нерухомого майна.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (стаття 350 КАС України).

31. Відповідно до викладених вище висновків рішення судів попередніх інстанцій щодо неможливості розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства є правильними, а доводи касаційної скарги - необґрунтованими. Тому Велика Палата Верховного Суду залишає її без задоволення.

(2.2) Щодо судових витрат

32. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з поданням касаційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемишляниагро" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанову оформив суддя Гудима Д. А.