826/15123/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток та про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 11.06.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (головуючий суддя), суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вітал і К" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 у справі за позовом Приватного підприємства "Вітал і К" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

секретар судового засідання Савченко А.А.

представник відповідача Диба Ю .Д.

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Вітал і К" подало до Окружного адміністративного суду м.Києва позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0001482250 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 348 015 грн за основним платежем та в сумі 84 814 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0001492250 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 324 462 грн за основним платежем та в сумі 80 592 грн за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0001502250 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 980 000,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, які не відповідають дійсним обставинам та вимогам чинного законодавства. На час вчинення господарських операцій усі контрагенти позивача мали цивільну дієздатність і не були фіктивними підприємствами. Господарські операції підтверджуються первинними документами, вчинені у рамках господарської діяльності. Позивач проводив готівкові розрахунки тільки з фізичними особами, що підтверджується договорами, в яких стороною є фізична особа, а не фізична особа-підприємець, при укладенні договору був наданий документ фізичної особи - паспорт і її ідентифікаційний код, а не свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво платника єдиного податку, а також надана інформація про рахунки у банку фізичної особи, які відображені у договорі.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 22.01.2014 відмовив в задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.02.2014 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2014.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами ПП "Дніпробізнесінвест-2000", ТОВ "КПД Групп", ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Мегаполіс Техбуд", ТОВ "Укрстрой Гідравліка", ТОВ "Розетка.УА", ТОВ "БСК "Барельєф", ТОВ "Укртех-Сервіс", ТОВ "Екобудгрпуп", ТОВ "Селлбілд", ТОВ "Сервіс Ком", ПП "УБК "Будтехсервіс" не підтверджені первинними документами, оскільки окремі з них не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Окрім того, контрагенти позивача: ТОВ "Укртех-Сервіс", ТОВ "Селлбілд", ТОВ "Сервіс Ком", ПП "УБК "Будтехсервіс", ТОВ "Екобудгруп" виписали податкові накладні та не задекларували на їх підставі податкові зобов`язання. Суди також констатували порушення позивачем вимог пункту 2.3 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , та визнали правомірним застосування до позивача штрафних санкцій за це порушення.

ПП "Вітал і К" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.04.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Вітал і К".

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII (1401-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.05.2019 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на 11.06.2019 о 10.00 год.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2013 № 0001482250 грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 348 015 грн за основним платежем та в сумі 84814 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та за податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2013 № 0001492250 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 324 462 грн за основним платежем та в сумі 80 592 грн за штрафними санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2010 року податку на прибуток в сумі 348015,00 грн,

підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 324 462 грн за звітні періоди (місяці) 2010 - 2012 років.

Контролюючий орган вважає, що позивач занизив податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість в результаті безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Дніпробізнесінвест-2000", ТОВ "КПД Групп", ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Мегаполіс Техбуд", ТОВ "Укрстрой Гідравліка", ТОВ "Розетка.УА", ТОВ "БСК "Барельєф", ТОВ "Укртех-Сервіс", ТОВ "Екобудгрпуп", ТОВ "Селлбілд", ТОВ "Сервіс Ком", ПП "УБК "Будтехсервіс", які мають ознаки фіктивності.

Аналіз пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, з урахуванням частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що контролюючий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами контролюючого органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Суди дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та контрагентами господарських операцій з поставки товару (робіт, послуг) та надали оцінку наданим позивачем у підтвердження фактичного придбання товарів первинним документам у сукупності з іншими доказами. Такі первинні документи суди оцінили як такі, що не підтверджують вчинення господарських операцій огляду на те, що вони не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Суди у сукупності із зазначеним врахували, що деякі з контрагентів позивача не формували податкові зобов`язання за виданими позивачу податковими накладними.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Віп трейд" не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування судових рішень в цій частині.

За податковим повідомленням-рішення від 29.04.2013 № 0001502250 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 980 000,00 грн на підставі абзацу 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 за порушення вимог пункту 2.3 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) .

З акта перевірки убачається, що контролюючий орган вважає, що позивач порушив вимоги пункту 2.3 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320 (z0040-05) , оскільки перевищив граничну суму готівкового розрахунку, яка становить 10000,00 грн з одним підприємцем, на 2490000,00 грн. Так, ПП "Вітал і К" згідно з видатковим касовим ордером від 31.05.2011 видало кошти в сумі 1660000 грн. ФОП ОСОБА_2, а згідно з видатковими касовими ордерами від 30.08.2011 - кошти в сумі 480000,00 грн та від 31.08.2011 кошти в сумі 380000 грн ФОП ОСОБА_3, які згідно з Пошуково-довідниковою системою ЦБД ДПА України є фізичними особами-підприємцями. Ліміт залишку готівки в касі підприємства позивач не установлював, залишок готівкових коштів в касі підприємства на кінець дня 31.05.2011 та 31.08.2011 становить 0.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95, за таке порушення як перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах передбачено відповідальність у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач видав готівку фізичним особам-підприємцям, які зареєстровані такими і перебували на обліку у контролюючих органах Державної податкової служби.

За установлених обставин, вимоги пункту 2.3 статті 2 зазначеного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюються на позивача, який міг здійснити готівковий розрахунок з одним підприємцем тільки у межах граничної суми, установленої відповідною постановою Правління Національного банку України, і мав право провести платежі з підприємцем понад зазначену граничну суму виключно в безготівковій формі.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується із судами попередніх інстанцій про правомірне притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положення статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма закону визначає ознаки безпроцентного договору позики, який характеризується його укладенням між фізичними особами та непов`язаністю з підприємницькою діяльністю, та не поширюється на договір позики, однією зі сторін якого є підприємство. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції даної норми закону не призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вітал і К" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 - без змін.