810/4135/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій - 14.11.2018 Прийняття

У листопаді 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вільне" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Харківській області дійшло помилкового висновку про те, що господарська операція позивача з його контрагентом - ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" не мала реального характеру. Відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.10.2017 №0000641412 та стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 9652,50 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) складено акт від 29.09.2017.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за січень 2017 року на суму 514 800,00 грн. та занижено на цю суму податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

На підставі висновків акта перевірки 23.10.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000641412, яким Товариству збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 514 800,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 128 700,00 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області мотивує тим, що перевіркою встановлена відсутність доказів реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" договору поставки.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (2755-17) , Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання (в редакціях, що діяли на час їх виникнення).

З огляду на приписи статей 14, 44, 198, 200, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ГУ ДФС у Харківській області щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) спростовано під час розгляду справи.

Так, з матеріалів справ вбачається, що між Товариством та ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" укладено договір поставки від 25.01.2017 № 25/01-17, за умовами якого останнє зобов'язалось поставити позивачу плити вагою 4,2 тонни у кількості 468 штук.

Перевезення придбаного товару здійснювалось автотранспортом Товариства з оформленням відповідних товарно-транспортних накладних та зазначенням, крім іншого, прізвищ водіїв позивача.

На час проведення перевірки всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин позивача та ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" за договором поставки від 25.01.2017 було вилучено на підстави ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2017.

На підтвердження отримання та використання отриманого за договором поставки товару у власній господарській діяльності - будівництві дорожнього покриття, Товариством надано акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та списання від 30.06.2017 та надано можливість контролюючому органу пересвідчитися у фактичному використанні отриманих плит при будівництві.

На підставі залучених до справи доказів суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що факт перевезення, отримання, подальшого використання для власних потреб та здійснення позивачем розрахунків за товар за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс", знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

При цьому судами дано належну оцінку посиланню відповідача на те, що стосовно посадових осіб ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" порушено кримінальне провадження та враховано, що під час розгляду справи відповідач не надав доказів того, що матеріали вказаного кримінального прповадження спростовують реальність виконання укладеного між Товариством та ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" договору поставки.

Отже, на підставі залучених до матеріалів справи доказів колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доводи ГУ ДФС у Харківській області про відсутність реального виконання господарської угоди, укладеної позивачем з його контрагентом, є необґрунтованими.

Натомість у порушення приписів частини другої статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, не надав доказів узгодженості дій між Товариством та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди з контрагентом, який не виконує своїх податкових зобов'язань, тощо, що унеможливлює право платника на податковий кредит.

З огляду на це, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням результатів здійснення вищезгаданої господарської операції, оскільки доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс".

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій, за результатами здійснення яких сформовано позивачем податковий кредит.

Відтак, касаційна скарга ГУ ДФС у Харківській області не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 - без змін.