818/907/16 Про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - 14.11.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №815/6636/16

провадження №К/9901/5301/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/6636/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Кравця О. О., суддів: Домусчі С. Д., Коваля М. П.

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 04 листопада 2016 року № 2716 в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції ГУНП України в Одеській області (далі - Іванівський ВП Роздільнянського ВП ГУНП України в Одеській області);

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1321 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області;

1.4. стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2016 року по дату винесення судового рішення.

2. В обґрунтування позову зазначає, що 04 листопада 2016 року начальником ГУНП в Одеській області видано наказ № 2716, відповідно до якого сержанта поліції ОСОБА_1, обіймаючого посаду поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

2.1. Позивач вказує, що під час реагування на повідомлення громадянки ОСОБА_3 від 05 вересня 2016 року щодо скоєння відносно неї протиправних дій громадянином ОСОБА_4, позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства, що свідчить про відсутність у його діях дисциплінарного проступку.

2.2. Позивач наголошує, що службове розслідування по факту нібито допущених позивачем порушень законодавства та присяги працівника поліції при здійсненні службової діяльності, проведено з суттєвими порушеннями вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут) та вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України та інших нормативних актів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (z0541-13) (далі - Інструкція № 230).

2.3. Вважаючи звільнення з органів поліції неправомірним, а висновки службового розслідування про вчинення позивачем неправомірних дій такими, що не відповідають дійсності, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Сержант поліції ОСОБА_1 проходив службу в поліції, обіймаючи посаду поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

4. 04 листопада 2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області Г. Лорткіпанідзе видано наказ № 2716, відповідно до якого за грубе порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст. 7 Дисциплінарного статуту, п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 7, ч. 1 ст. 8, п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 18, п. 14 ч. 1 ст. 23, ч. 7 ст. 42, ч. ч. 1, 4 ст. 43, ч. 2 ст. 44, ч. 6 ст. 46 Закону України "Про Національну поліцію" та Присяги працівника поліції, дії поза межами п. 3.1.8., п. 3.1.9. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року № 940 (далі - Інструкція № 940), що полягло у незаконному проникненні до будинку ОСОБА_4, неправомірному застосуванні заходів поліцейського примусу, ненаданні домедичної допомоги та несвоєчасному доставленні потерпілого до медичної установи, неповідомленні свого керівника про застосування фізичної сили та спецзасобів, сержанта поліції ОСОБА_5, поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

5. Наведений наказ ГУНП в Одеській області № 2716 від 04 листопада 2016 року реалізовано наказом ГУНП в Одеській області № 1321о/с від 15 листопада 2016 року.

6. Так, підставою для видання оскаржуваних наказів слугував висновок від 06 жовтня 2017 року про результати службового розслідування за фактом неправомірних дій співробітників Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області 7.10.2016 року, проведеного за наслідками отримання інформації про розпочате досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016161390000031 від 06 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України ( далі - КК України (2341-14) ) відносно окремих працівників Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

7. Службове ж розслідування було проведено інспектором відділу УКЗ ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Ніколайчук І. І. та старшим інспектором з особливих доручень відділу УКЗ ГУНП майору поліції Бобровник А. В. на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 07 вересня 2016 року № 2153 (резолюція для безпосередніх виконавців датована 03 жовтня 2016 року).

8. Відповідно до висновків службового розслідування 05 вересня 2016 року о 20:50 год. до чергової частини Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області по спецлінії "102" надійшло повідомлення від мешканки с. Калинівка Іванівського району Одеської області ОСОБА_3, яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, вчиняє відносно неї хуліганські дії.

9. Вказане повідомлення зареєстровано в ГУНП в Одеській області за № 2453 від 05 вересня 2016 року, а наведена інформація засобами телефонного зв'язку передана черговому слідчому Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8, який перебував у смт. Лещівка Іваніського району Одеської області спільно зі слідчо-оперативною групою у складі: оперуповноваженого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9, поліцейського сержанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_10 на відпрацюванні повідомлення про вчинення крадіжки.

10. Після відпрацювання вищевказаного повідомлення слідчо-оперативна група Іванівського ВП у вказаному складі, на службовому автомобілі під керуванням поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_10 направилась до с. Калинівка, прибувши на АДРЕСА_1 приблизно о 22:20 год., до співробітників поліції звернулась заявниця - ОСОБА_3, яка їхала на автомобілі марки ВАЗ-2106 спільно із своїм співмешканцем ОСОБА_11, та повідомила, що її колишній цивільний чоловік ОСОБА_4 прийшов за адресою їх мешкання, будинку АДРЕСА_1, де, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс їй декілька ударів по спині після чого вигнав її з будинку.

11. Прийшовши до вказаного будинку, співробітники поліції виявили, що ворота вказаного будинку зачинені, після чого спитали дозволу на вхід у ОСОБА_3, яка в усній формі їм дозволила, після входу на територію домоволодіння співробітники поліції виявили, що двері до будинку зачинені, за усною згодою ОСОБА_3, співробітники поліції, не переконавшись у належності будинку, не провівши жодних дій, спрямованих на встановлення законного власника будинку у вигляді опитування сусідів, тощо прийняли рішення про проникнення до домоволодіння за вказаною адресою.

12. З цією метою поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_10 заліз у відкрите вікно, розташоване з лівого боку будинку, після чого відкрив вхідні двері та впустив до приміщення старших лейтенантів поліції слідчого ОСОБА_8, оперуповноваженого ОСОБА_9 та поліцейського сержанта поліції ОСОБА_1

13. У приміщенні кімнати, розташованої з лівого боку будинку на ліжку спав ОСОБА_4, в ході службового розслідування не встановлено точних обставин нанесення тілесних ушкоджень останньому, однак в ході відібрання пояснень у громадянина ОСОБА_4 останній пояснив, що він проживає у будинку АДРЕСА_2 спільно із дружиною ОСОБА_12 та трьома малолітніми дітьми. Раніше проживав у своєму будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, спільно із цивільною дружиною ОСОБА_3 та їх спільними дітьми. Раніше його дочка ОСОБА_13 скаржилася батьку на поведінку нового співмешканця ОСОБА_3, який, зловживаючи алкогольними напоями, веде себе агресивно, у зв'язку з чим вона боїться приїжджати до матері.

14. ОСОБА_4 особисто знайомий із співмешканцем ОСОБА_3 - ОСОБА_11 Після роботи, 05 вересня 2016 року він вирішив приїхати до с. Калинівка та вказати останньому на його неналежну поведінку. Так, приблизно о 20:00 год. цього ж дня ОСОБА_4 приїхав до будинку за вказаною адресою, зайшовши на подвір'я, йому на зустріч вибігла ОСОБА_3, яка почала кричати, після чого з будинку вийшов ОСОБА_11, після розмови з яким останній спільно із ОСОБА_3 та дітьми поїхали до будинку ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_3 емоційно повідомила, що викликає поліцію.

15. Після від'їзду, ОСОБА_4 зачинив калітку та двері будинку та ліг спати. Прокинувшись від відчуття болю та нанесення ударів, ОСОБА_4 побачив, що знаходиться на підлозі, при цьому світло у кімнаті вимкнене, а з усіх боків йому наносять удари, після чого у кімнаті ввімкнули світло та він побачив, що на ліжку стоїть раніше незнайомий йому чоловік у чоботях військового зразка та чорній формі співробітника поліції, зовні схожий на старшого сержанта поліції ОСОБА_10, а з іншого боку, біля бильця ліжка стоять двоє інших співробітників поліції, зовні схожих на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 та сержанта поліції ОСОБА_1, при цьому старший лейтенант поліції ОСОБА_9, з яким ОСОБА_4 особисто знайомий стояв біля входу до кімнати. ОСОБА_4 почав запитувати у чому річ, однак співробітники поліції не пояснивши підстав вторгнення, наділи на останнього кайданки.

16. Проведенням перевірочних дій також було встановлено, що після фактичного затримання, поліцейський сержант поліції ОСОБА_1, на прибудинковій території будинку за вказаною адресою склав відносно ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), при цьому старший лейтенант поліції слідчий ОСОБА_8 відібрав пояснення у ОСОБА_3, а старший лейтенант поліції оперуповноважений ОСОБА_9 у ОСОБА_4, по закінченню оформлення адміністративного матеріалу, співробітники поліції посадили ОСОБА_4 до службового автомобіля та відвезли до Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області. На території домоволодіння АДРЕСА_1, одразу після нанесення ударів, як зазначив ОСОБА_4, він відчув різкий біль з лівого боку живота, про що неодноразово повідомляв співробітників поліції, прохаючи застібнути кайданки спереду. У адміністративній будівлі Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області біль в районі живота посилювався у зв'язку із чим він звернувся до співробітників поліції із проханням про його транспортування до медичного закладу, внаслідок чого співробітники поліції, а саме: слідчий старший лейтенант поліції ОСОБА_8, оперуповноважений старший лейтенант поліції ОСОБА_9, поліцейський сержант поліції ОСОБА_1 та поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_10, на службовому автомобілі відвезли ОСОБА_4 до Іванівської центральної районної лікарні, де останньому встановлено діагноз: закрита травма живота, розрив селезінки, внутрішньочеревна кровотеча, гостра анемія важкого ступеня, геморагічний шок, забій, синці м'яких тканин спини, плечей, садно біля правого плеча, алкогольне сп'яніння.

17. В результаті отриманих травм ОСОБА_4 проведено операцію: верхньосрединна лапаротомія. Спленектомія. Дренування черевної порожнини.

18. У висновку зазначено, що вказані обставини підтверджуються відібраними поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, вилученим відеофайлом камери зовнішнього спостереження Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

19. В ході опитування співробітників Іванівського ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, а саме слідчого ОСОБА_8 оперуповноваженого ОСОБА_9, поліцейського ОСОБА_1, поліцейського ОСОБА_10, які надали аналогічні пояснення, пояснивши, що у період з 05 вересня 2016 року по 06 вересня 2016 року вони спільно несли службу в складі слідчо-оперативної групи Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не спричиняли та свідками протиправних дій з боку співробітників поліції не були.

20. На підставі вищезазначеного інспектор відділу УКЗ ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції Ніколайчук І. І. та старший інспектор з особливих доручень відділу УКЗ ГУНП в Одеській області майору поліції Бобровник А. В. дійшли висновку про грубе порушення сержантом поліції ОСОБА_1 вимог ст. 30 Конституції України, ст. 7 Дисциплінарного статуту, п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 7, ч. 1 ст. 8, п. 1, 2, З, 4, ч. 1 ст. 18, п. 14 ч. 1 ст. 23, ч. 7 ст. 42, ч.ч. 1, 4 ст. 43, ч. 2 ст. 44, ч. 6 ст. 46 Закону України "Про Національну поліцію" та Присяги працівника поліції, дії поза межами п. 3.1.8., п. 3.1.9. Інструкції № 940, що полягли у незаконному проникненні до будинку ОСОБА_4, неправомірному застосуванні заходів поліцейського примусу, ненаданні домедичної допомоги та несвоєчасному доставленні потерпілого до медичної установи, неповідомленні свого керівника про застосування фізичної сили.

21. Таким чином на підставі висновків службового розслідування, враховуючи наказ ГУНП в Одеській області № 2716 від 04 листопада 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", відповідачем видано наказ № 1321 о/с від 15 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

22. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року в позові відмовлено.

23. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

23.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 04 листопада 2016 року № 2716 в частині звільнення сержанта поліції поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

23.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1321 о/с в частині звільнення сержанта поліції поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 зі служби в поліції.

23.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

23.4. Зобов'язано ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі суми 27949,60 гривень.

24. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про застосування з боку працівника поліції, якою є позивач, недозволених методів, які призвели до порушення прав та інтересів людини в результаті порушення вимог чинного законодавства, що не може сприяти зміцненню авторитету поліції.

25. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних наказів у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження факту застосування позивачем відносно громадянина ОСОБА_4 заходів фізичного впливу, а також доказів, які б підтвердили причинно-наслідковий зв'язок між будь-якими діями позивача та проведеною ОСОБА_4 операцією.

IV. Касаційне оскарження

26. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

27. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції встановлених обставин за результатами проведеного службового розслідування, які свідчать про грубе порушення позивачем трудових обов'язків шляхом використання своїх службових повноважень, внаслідок чого настали негативні наслідки.

28. Водночас, у відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

29. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

30. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

31. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

32. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарним статутом та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

35. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

36. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

37. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

38. Статтею 38 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов'язаних із: 1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; 2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.

38.1. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

38.2. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов'язково складається протокол.

39. За змістом статті 42 Закону України "Про Національну поліцію" поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила), застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

40. Приписами статті 43 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

40.1. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

40.2. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

40.3. Поліцейські зобов'язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

41. Відповідно до статті 44 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

42. Пунктом 1 частини третьої статті 45 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

43. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

43.1. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

44. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

45. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

46. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

47. В силу частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім"я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

48. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

49. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

VI. Позиція Верховного Суду

50. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

51. Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби з Національної поліції на підставі висновків службового розслідування згідно з наказами ГУНП в Одеській області № 2716 від 04 листопада 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказом № 1321 о/с від 15 листопада 2016 року. Підстава для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади зумовлена незаконним проникненням до будинку ОСОБА_4, неправомірним застосуванням заходів поліцейського примусу, ненаданням домедичної допомоги та несвоєчасним доставленням потерпілого до медичної установи, а також неповідомленням свого керівника про застосування фізичної сили та спецзасобів.

52. З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2016 року о 20:50 год. до чергової частини Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області по спецлінії "102" надійшло повідомлення від мешканки с. Калинівка Іванівського району Одеської області ОСОБА_3, яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, вчиняє відносно неї хуліганські дії. Вказане повідомлення зареєстровано в ГУНП в Одеській області за № 2453 від 05 вересня 2016 року, а наведена інформація засобами телефонного зв'язку передана черговому слідчому Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8, який діяв спільно зі слідчо-оперативною групою у складі: оперуповноваженого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9, поліцейського сержанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_10

53. Так, власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, проте за вказаною адресою він не проживає. Фактичними користувачами вказаного будинку є його діти та їх матір, колишня цивільна дружина - ОСОБА_20

54. Враховуючи приписи статей 29, 397, 405 Цивільного кодексу України, ОСОБА_20 мала право на надання усного дозволу працівникам поліції для проникнення до будинку АДРЕСА_1, оскільки користується будинком та проживає в ньому за згодою власника ОСОБА_4

55. Відповідно до показів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_21, які були допитані в суді апеляційної інстанції, 05 вересня 2016 року, вдень, між ОСОБА_4 та родичем його дружини сталася бійка. Ввечері співробітники поліції, увійшовши до будинку, знаходились там близько хвилини, після чого вивели ОСОБА_4, при цьому останній йшов спокійно, опору не чинив, сліди побиття на ньому були відсутні. Потім ОСОБА_4 став скаржитись на біль в області живота та попросив ОСОБА_3 надати йому обезболюючі ліки. ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 таблетки, які він одразу випив.

56. З матеріалів справи вбачається, що після скарги ОСОБА_4 на різкий біль з лівого боку черева, співробітники поліції ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на службовому автомобілі відвезли ОСОБА_4 до Іванівської центральної районної лікарні, куди він потрапив о 23:50 год. 05 вересня 2016 року.

57. Разом з тим, відеофайл камери зовнішнього спостереження Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, на який, як на доказ посилаються у висновку від 06 жовтня 2017 року про результати службового розслідування за фактом неправомірних дій співробітників Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, який затверджено 07 жовтня 2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області, в матеріалах службового розслідування відсутній.

58. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи факту побиття позивачем громадянина ОСОБА_4, а також доказів, які б підтвердили причинно-наслідковий зв'язок між будь-якими діями позивача та проведеною ОСОБА_4 операцією.

59. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності кримінального провадження, яким би розслідувались протиправні дії працівників поліції стосовно ОСОБА_4

60. В свою чергу, з матеріалів проведеного службового розслідування, пояснень сторін у справі, а також показань свідків вбачається, що позивач не вдягав кайданки на ОСОБА_4, які, насамперед, одягнув ОСОБА_8. Разом з цим позивач не використовував будь-яких інших спеціальних засобів стосовно ОСОБА_4

61. Таким чином Верховний Суд вважає, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.

62. Разом з цим відповідачем не обґрунтовано застосування до ОСОБА_22 найсуворішового виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції.

63. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

64. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

65. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

66. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець