805/4697/16-а Про визнання протиправною та скасування податкової вимоги в частині сплати боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 14.11.2018 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя Васильєва І. А., судді: Гайдар А. В., Компанієць І. Д.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" (далі - Товариство, позивач) звернулося з позовом до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 замінено на її правонаступника - Бахмутську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області), в якому просило визнати протиправною та частково скасувати вимогу від 05.07.2016 № Ю-9804-25 в частині періоду 2014-2015 років включно на суму 7741652,20 гривень (далі - спірна вимога).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (1669-18) (далі - Закон №1669) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (2464-17) (далі - Закон №2464) та передбачено звільнення суб'єктів господарювання на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, в зв'язку з чим контролюючий орган не мав законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2016 позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано вимогу Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Дзержинське відділення) від 05.07.2016 №Ю-9804-25 в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2014 року по 2015 рік включно, в сумі 7741652,20 гривень.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знаходиться та перебуває на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, де проводиться АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 з 14.04.2014 на період її проведення він звільняється від передбачених статтею 6 цього ж Закону обов'язків платника єдиного внеску.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

Скасовуючи постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що в силу положень пункту 9-3 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464, яка, до того ж з 01.01.2016 виключена згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (911-19) (далі - Закон №911-VIII (911-19) ), позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску тільки в частині своєчасного та в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати такого внеску, а не від сплати останнього взагалі. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення платників єдиного внеску від виконання передбачених Законом №2464 обов'язків не звільняє контролюючий орган від обов'язку формування та надіслання останнім вимоги про сплату недоїмки.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказував на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності винесеної контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки знаходиться та перебуває на обліку у контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, де проводиться АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 з 14.04.2014 та на період її проведення звільняється від передбачених статтею 6 цього Закону обов'язків платника єдиного внеску.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для її розгляду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Пасічник С. С., суддів Васильєвої І. А., Юрченко В. П.

У зв'язку із задоволенням заяви судді Васильєвої І. А. про самовідвід, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду даної касаційної скарги у складі головуючого судді (судді-доповідача) Пасічник С. С., суддів Хохуляка В. В., Юрченко В. П.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" є юридичною особою та перебуває на обліку у Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області).

05.07.2016 Артемівська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9804-25 щодо сплати Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8001706,11 гривень.

Підставою виникнення зазначеного вище боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8001706,11 гривень є самостійно задекларовані суб'єктом суми єдиного внеску.

Не погодившись з вказаною вимогою, Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" оскаржило її в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області та до ДФС України, проте рішенням останньої від 08.11.2016 №23940/6/99-99-11-02-02-25 скаргу залишено без розгляду.

Водночас позивачем подавався до контролюючого органу сертифікат Торгово-промислової палати України від 13.10.2014 року №858, яка засвідчила, що починаючи з 14.04.2014 провадження господарської діяльності у Донецькій області та дотримання нормативно - правових актів України, що стосуються справляння податків та обов'язкових платежів стало неможливим у зв'язку з проведення АТО. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово - промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Спірним у справі питанням є правомірність винесення відповідачем вимоги від 05.07.2016 №Ю-9804-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині періоду з травня 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 7741652,20 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

' 'br' Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII (406-18) до Закону №2464 та ПК України (2755-17) внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт другий частини першої статті 1 Закону №2464).

Частиною другою статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин п'ятої, сьомої та восьмої статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта статті 25 Закону №2464).

' 'br' Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13.03.2015 в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014.

30.10.2014 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням же Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (1053-2014-р) " дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

Разом з тим, 02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів першого, третього вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) ; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р (1079-2014-р) "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (1053-2014-р) ".

Зазначеними Розпорядженнями місто Дзержинськ Донецької області, що в подальшому було перейменоване у місто Торецьк (де зареєстровано Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської") й місто Артемівськ Донецької області, що в подальшому було перейменоване у місто Бахмут (де знаходиться контролюючий орган, на обліку в якому воно перебуває), включено до переліку територій, де проводиться АТО.

Отже виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО (у тому числі й позивачу), надано можливість у період з 14.04.2014 до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною другою статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема щодо саме своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених частиною другою статті 6 цього Закону, а надає можливість у період з 14.04.2014 і до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі й підставою для цього є сам факт його перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом №911-VIII (911-19) із Закону №1669 підпункту восьмого пункту четвертого статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, визнаючи протиправною та скасовуючи спірну вимогу відповідача стосовно сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період з травня 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 7741652,20 гривень, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення даного позову.