за позовом: Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов

до відповідача: Державного підприємства"Донецька залізниця" м. Донецьк

про стягнення 4 439, 86 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явились

Від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 31.01.2012р., згідно ст. 77 ГПК України

оголошувалась перерва до 06.02.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства"Донецька залізниця" м. Донецьк, вартості нестачі в сумі 4 439, 86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- залізничну накладну № 52518461, за якою на адресу позивача у вагоні № 67148346 відправлено горішок коксовий (відправник - ПАТ"Луганський ливарно-механічний завод");

- здійснення на станції призначення Стаханов Донецької залізниці при видачі вантажу, що прибув у вищевказаному вагоні, перевірки маси вантажу, внаслідок якої була виявлена нестача вантажу у кількості 1 900кг;

- засвідчення вищевказаної обставини комерційним актом БИ 566191 від 16.06.2011р.;

- недоведеність залізницею відсутності її вини у незбереженні вантажу під час його перевезення;

- ст. 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та ст.ст.31, 110, 111, 113, 114, 136 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Відповідач в судовому засіданні 10.01.2012р. заявив суду, що при наявності рахунку, передбаченого ст.115 Статуту залізниць України (457-98-п) , визнає позовні вимоги в розмірі 50% від заявленої суми (вказане зафіксовано в протоколі судового засідання).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14.06.2011р. ПАТ"Луганський ливарно-механічний завод" (вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажив на адресу відкритого акціонерного товариства"Стахановський завод феросплавів", в подальшому перейменованого у публічне акціонерне товариство"Стахановський завод феросплавів", за залізничною накладною № 52518461 у 5-ти вагонах, в т.ч. і у вагоні № 67148346 вантаж (горішок коксовий у твердому стані) у кількості 40 200кг.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000132 від 14.06.2011р., виставленого ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" ПАТ"Нікопольський завод феросплавів" ціна 1т горішку коксового складає 2 200 грн. без ПДВ.

При прийнятті потягу № 3534 у складі якого був вагон № 67148346, на станції призначення Стаханов Донецької залізниці на підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) залізниця при видачі вантажу здійснила контрольну перевірку його маси і встановила недостачу вантажу у вищевказаному вагоні в кількості 1 900кг. Дана обставина була засвідчена комерційним актом БИ 566191 від 16.06.2011р., в якому зазначено наступне: за документом значиться - тара 22 400кг, нетто 40 200кг, фактично виявилось - брутто 60 700кг, тара з документу 22 400кг, нетто 38 300кг, що менше документу на 1 900кг; навантаження в вагоні нерівномірне, нижче рівня бортів на 200мм праворуч по ходу потягу над 4-5 люками воронкоподібне поглиблення 1 500мм х 2 000мм х 1 500мм, між 4-5 люками щілина 40мм на всю довжину кришок люків; просипання вантажу; вантаж маркований; в місці поглиблення маркування порушене.

Також на станції Стаханов Донецької залізниці був складений акт про технічний стан вагону № 24 від 15.06.2011р., згідно якого вагон № 67148346 технічно справний.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Згідно ст.23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України (457-98-п) . Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма викладена і в ч.1 ст. 314 ГК України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України (457-98-п) за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений матеріалами справи, зокрема комерційним актом БИ 566191 від 16.06.2011р.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про відсутність його вини у виникненні нестачі вантажу: не надано схем розташування люків, кришки дюків і арміровочних листів по відношенню один до одного, що не дає можливості зробити висновки про можливість (неможливість) просипання вантажу через щілини; не підтверджено, що арміровочні листи повинні бути у вагоні; не обґрунтовано і не надано пояснень, яким способом можна виміряти ці щілини. Таким чином, суд дійшов висновку, що винною у незбереженні вантажу під час перевезення є залізниця.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рахунок-фактуру № СФ-0000132 від 14.06.2011р. на загальну суму 502 117, 44 грн. як доказ вартості відвантаженого горішка коксового тому, що: ТОВ"Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" не є відправником (ст.115 Статуту залізниць України); не подано доказів правонаступництва ТОВ"Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" до відправника, зазначеного у накладній; суду не надано договору № 1004839 від 30.08.2010р. (згідно норм ст. 38 Господарського процесуального кодексу України суд лише при наявності клопотання сторін міг би витребувати цей договір у ТОВ"Торговий дім Луганський літейно-механічний завод"). Не надано суду і інших доказів вартості вантажу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів вартості нестачі вантажу. За таких обставин, суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з недоведеністю.

На підставі ст.ст. 20, 173- 175, 193, 224, 225, 306- 308, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

Позивачу у позові відмовити.

В судовому засіданні 06.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012р.