ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2018 року
Київ
справа №761/10304/15-а
провадження №К/9901/1505/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
за касаційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, прийняту у складі колегії суддів: Горяйнова А.М. (головуючий), Мамчура Я.С., Шостака О.О.
І. Суть спору:
1. У квітні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - позивач, ДТГО "Південно-Західна залізниця") звернулося до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (надалі - відповідач, Управління), третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, у якому просило:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , а саме - в частині не реєстрації за період з 1 січня по 31 грудня 2014 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станції м. Коростень за цей же період та не надсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Коростенської міської ради;
1.2. стягнути з Управління 996 037 гривень 06 коп. витрат, понесених на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах.
2. В обґрунтування позовних вимог ДТГО "Південно-Західна залізниця" зазначило, що відповідач як уповноважений державою головний розпорядник коштів ухиляється від виконання відповідної частини своїх зобов'язань, визначених державною програмою, відмовляючись від компенсації залізниці витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян. Саме внаслідок бездіяльністю Управління виникла заборгованість по виплаті компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ДТГО "Південно-Західна залізниця" протягом 2014 року забезпечувала пільговий проїзд окремим категоріям громадян.
4. З матеріалів справи вбачається, що протягом 2014 року позивач надав послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян на загальну суму 2010637 грн. 06 коп., з яких у січні на 151909 грн. 09 коп., у лютому - 150499 грн. 24 коп., у березні - 175421 грн. 07 коп., у квітні - 177036 грн. 15 коп., у травні - 181844 грн. 79 коп., у червні - 202211 грн. 14 коп., у липні - 194276 грн. 05 коп., у серпні - 199194 грн. 19 коп., у вересні - 211579 грн. 88 коп., у жовтні - 193426 грн. 10 коп., у листопаді - 173239 грн. 36 коп., у грудні - 165138 грн. 83 коп.
5. Відомості про витрати на перевезення були передані відповідачу - Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області у зазначеному вище порядку.
6. Проте, відповідач здійснив відшкодування лише частини витрат ДТГО "Південно-Західна залізниця", пов'язаних із пільговим проїздом окремих категорій громадян, а саме - 1014600 грн. 00 коп. Кошти у сумі 996037 грн. 06 коп. залишилися невідшкодованими.
7. Відмова Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області відшкодувати позивачу зазначену суму коштів обґрунтована тим, що на покриття витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян були виділені асигнування державного бюджету лише у сумі 1014600 грн. 00 коп. Надання позивачу компенсаційних виплат з інших джерел, ніж за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік - заборонено.
8. ДТГО "Південно-Західна залізниця" вважає, що заборгованість по виплаті компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян виникла у зв'язку з бездіяльністю Управління та звернулося до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
10. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в частині невиконання вимог п. 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. за № 256 (256-2002-п) , а саме: не реєстрації за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станції Коростень м. Коростень за вказаний період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Коростенської міської ради Житомирської області.
11. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на користь Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 996 037,06грн. витрат за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.
12. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на користь Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 560,28грн.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача стосовно невиконання умов Договору (неповної сплати коштів) є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а, відтак, підлягають визнанню протиправними, а тому вимога про стягнення грошових коштів у вигляді витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з урахуванням суми компенсованих витрат, підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат в сумі 996 037,06 грн.
14. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано.
14.1. Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - задоволено частково.
14.2. Визнано протиправними дії Управління щодо надсилання до Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації у період з серпня 2014 року по січень 2015 року недостовірної інформації про фактично нараховані суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
14.3. Зобов'язано Управління надіслати до Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації уточнену інформацію про фактично нараховані суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за липень-грудень 2014 року.
14.4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
15. Приймаючи вищенаведене рішення, суд апеляційної інстанції констатував порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до вирішення справи неповноважним складом суду. Також зазначив, що порушення права позивача стосовно позбавлення можливості отримати кошти 996037 грн. 06 коп. за результатами перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету, підлягає поновленню, але шляхом зобов'язання Управління надіслати до Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації уточнену інформацію про фактично нараховані суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за липень-грудень 2014 року.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. У грудні 2015 року позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/10304/15-а.
18. Справу передано для розгляду до Верховного Суду на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).
19. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2018 року дану скаргу прийнято до провадження.
20. У скарзі позивач вказував на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а тому просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
21. Касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" обґрунтовувало тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимогу частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), оскільки, на думку позивача, рішення суду першої інстанції було прийнято повноважним судом.
22. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, всупереч статті 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, порушив принцип диспозитивності та вийшов за межі позовних вимог.
23. Окрім того, позивач зазначив у своїй скарзі про порушення судом апеляційної інстанції вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , оскільки замість стягнення коштів було зобов'язано відповідача надіслати до Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації уточнену інформацію про фактично нараховані суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
24. Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області надіслані заперечення на вищенаведену касаційну скаргу, в якій останній просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
24.1. Зазначив, що договір № 13 від 4 квітня 2014 року, на якому гуртувались позовні вимоги, не має ніякої юридичної сили, оскільки такий договір не існує, він був сфабрикований позивачем, проте, ніяких договірних відносин не існувало.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
25. Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
27. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено законодавчими актами України.
28. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (256-2002-п) (надалі - Порядок №256).
29. Разом з тим, згідно частини першої статті 102 Бюджетного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
30. Відповідно до пункту 3 Порядку № 256, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
31. Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
32. Відповідно до пункту 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
33. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 "Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" (1359-2009-п) (надалі - Порядок №1359).
34. До пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством (п.2 Порядку №1359).
35. Відповідно до п.3 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
36. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п.5 Порядку №1359).
37. Як передбачено п.9 Порядку №1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
38. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (п.10 Порядку №1359).
39. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п.11 Порядку №1359).
40. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (частина п'ята статті 102 Бюджетного кодексу України).
41. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій (частина шоста статті 102 Бюджетного кодексу України).
42. Згідно з абз.1 частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
43. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
V. Позиція Верховного Суду
44. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що ця адміністративна справа не відноситься до предметної підсудності Шевченківського районного суду м. Києва, а належить до предметної підсудності Окружного адміністративного суду м. Києва. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
46. Згідно частини першої статті 18 КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення спірного рішення), місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
47. Частиною третьою статті 18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
48. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, де однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
49. Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, отже при зверненні до суду позивачем дотримано вимоги статті 18 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що справу розглянуто неповноважним судом.
50. Також суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку про поновлення порушеного права позивача, але не шляхом стягнення коштів з відповідача, а внаслідок зобов'язання Управління надіслати уточнену інформацію про фактично нараховані суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за липень-грудень 2014 року.
51. Верховний Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
52. Частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з лютого по липень 2014 року Управління готувало та подавало до Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації інформацію про фактично нараховані у січні-червні 2014 року суми компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
54. Із звітності за червень 2014 року, що була подана у липні 2014 року, вбачається, що відповідачем були вичерпані асигнування державного бюджету на суму 1012100 грн. 00 коп. із 1014600 грн. 00 коп. передбачених.
55. У звітності за липень 2014 року, що була подана у серпні 2014 року, відповідач відобразив інформацію не про фактично нараховані ДТГО "Південно-Західна залізниця" суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а різницю між сумою асигнувань, що були виділені на 2014 рік та сумою асигнувань, що вже були відображені у звітності за попередньому місяці (різницю між 1014600 грн. 00 коп. та 1012100 грн. 00 коп.).
56. В подальшому у звітності за серпень-грудень 2014 року, що була подана у вересні 2014 року - січні 2015 року, Управління не відображало інформацію про фактично спожиті послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян та про суму заборгованості по виплаті компенсації за пільговий проїзд залізничним транспортом.
56.1. Саме дана обставина створила ситуацію, за якої права позивача були порушенні, оскільки він був позбавлений можливості отримати кошти 996037 грн. 06 коп. за результатами перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету.
57. Таким чином, заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, які відповідач повинен відшкодувати.
58. Відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення від виконання встановленого законодавством зобов'язання.
59. Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
60. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону й суд апеляційної інстанції скасував її помилково.
Керуючись статтями 3, 262, 263, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у цій справі скасувати.
3. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич