810/5173/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування Приватному акціонерному товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 13.11.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 (суддя - Дудіна С.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 (судді: Межевич М.В. (головуючий), Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі №810/5173/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагода" (далі - позивач, ТОВ "Лагода") звернулось до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001032200 від 22.05.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" строків надходження на валютні рахунки позивача виручки за зовнішньоекономічним договором.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 0001032200 від 22.05.2015 у частині нарахування Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 25 277,06 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016, змінено рішення суду першої інстанції, замінивши слова та цифри у частині другій резолютивної частини з " 25 277 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 06 коп" на " 28 964 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 69 коп", у частині четвертій резолютивної частини з " 417 (чотириста сімнадцять) грн 24 коп" на " 478 (чотириста сімдесят вісім) 11 коп". У зв'язку з цим, викладено частину другу резолютивної частини постанови у наступній редакції: "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0001032200 від 22.05.2015 у частині нарахування Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 28 964 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 69 коп"; частину четверту резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції: "Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Фрунзе, будинок 99, ідентифікаційний код 32967502) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн 11 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Леніна, будинок 52, ідентифікаційний код 39469156)". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем було невірно розраховано розмір пені. При цьому, зазначили, що вимоги постанови правління НБУ щодо 90-денного строку зарахування валютної виручки починають діяти з моменту набрання чинності вказаним актом, а тому якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 у частині відмови у задоволенні позовних вимог.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "КФ "Лагода" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 15.03.2014 по 30.11.2014, за результатами якої було складено акт від 07.05.2015 №165/22-011/32967502, яким встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ), пункту 1 Постанови правління Національного банку України від 14.11.2013 №453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (z1951-13) (далі - Постанова №453), пункту 1 Постанови правління Національного банку України від 12.05.2014 №270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу в іноземній валюті" (z0496-14) (далі - Постанова №270), у зв'язку з чим ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" було несвоєчасно здійснено розрахунки в іноземній валюті за експортним контрактом № 07/Е від 08.08.2012.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0001032200, яким позивачу нарахована пеня у сумі 73 788,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.08.2012 між позивачем (постачальник) та ТОВ "ТОРИЕ" (замовник) укладено контракт №07/Е, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби (товар), а замовник зобов'язався прийняти його та здійснити його оплату.

12.09.2012 між сторонами було підписано Додаткову угоду до контракту № 07/Е від 08.08.2012, в якій сторони погодили, що замовник здійснюватиме 100 % передплату за товар протягом 30 днів з моменту митного оформлення товару на території України.

На виконання вимог контракту, позивачем було здійснено поставку товару (вафлі) за наступними митними деклараціями (далі - МД): №125130007/2014/614583 від 31.01.2014 на загальну суму 35 305, 36 дол. США; №125130007/2014/615644 від 02.04.2014 на загальну суму 26 420, 81 дол. США; №125130007/2014/616569 від 30.05.2014 на загальну суму 41 758, 20 дол. США; №125130007/20114/616964 від 24.06.2014 на загальну суму 36 701, 66 дол. США.

Приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем не дотримано встановлених постановами правління Національного банку України 90-денних строків для надходження валютної виручки за експортним контрактом №07/Е від 08.08.2012 від ТОВ "ТОРИЕ" на валютні рахунки.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що за вивізними митними деклараціями:

- № 12530007/2014/614583 від 31.01.2014 граничний строк надходження валютної виручки припадає на 01.05.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача 14.05.2014;

- № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014 граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 01.07.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача 25.07.2014;

- № 125130007/20144/616569 від 30.05.2014 граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 28.08.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача 25.09.2014;

- № 125130007/2014/616964 від 24.06.2014 граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 22.09.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача 18.11.2014.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не перевірено правомірність нарахування пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності нормам чинного законодавства, зважаючи на застосування контролюючим органом до спірних відносин норм права, які втратити чинність на підставі пункту 8 Постанови №270) та враховуючи положення інструкції №136, нарахування пені згідно статті 4 Закону №185 слід здійснювати до дня надходження виручки на розподільчий рахунок, а отже, днем закінчення порушення буде вважатись попередній день надходження валютної виручки, без врахування календарного дня фактичного отримання валютної виручки на розподільчий рахунок позивача в установі банку.

9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Митний кодекс України (4495-17)

10.1 Пункт 4 частини першої статті 4

Ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

11. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12)

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

12. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (185/94-ВР) (далі - Закон №185/94-ВР (185/94-ВР) ).

12.1. Стаття 1

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України (4495-17) .

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

11. Постанова правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (z1951-13) (далі - Постанова № 453),

Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Установити вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цього пункту та в установленому Національним банком України розмірі: без доручення клієнта; не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

12. Постанова правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу в іноземній валюті" (z0496-14) (далі - Постанова № 270),

Постанова набирає чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

13. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (z1172-03) .

Кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Моментом здійснення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

15. Уповноважений банк забезпечує зарахування коштів, що перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) на аналітичні (розподільчі) рахунки, які є окремими для кожного суб'єктів господарювання.

Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів

Порядок зарахування виручки резидентів у іноземній валюті, передбачений Законом №185/94-ВР (185/94-ВР) , чітко встановлює обов'язок її зарахування саме на валютні рахунки, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що початок перебігу 90 денного строку проведення розрахунків починає спливати з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації), а не з моменту здійснення операції експорту та фактичного перетину товаром митного кордону України, як правильно зазначено судом першої інстанції.

17. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що зарахування надходжень на користь резидентів за зовнішньоекономічними (експортними) договорами на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням виручки резидентів у розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, розраховуючи 0,3% пені, нараховував таку пеню виключно до дня зарахування валютної виручки на поточний, а не розподільчий, рахунок позивача.

Між тим, суди попередніх інстанцій не дослідили обставини щодо зарахування валютної виручки на розподільчий рахунок позивача, тобто дату первинного надходження коштів на рахунок по кожній з митних декларацій що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції доводів контролюючого органу та висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та, як наслідок, правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, вказане не було враховано судами попередніх інстанцій, проте є визначальним для правильного вирішення цього спору, а тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку наведеному вище, а також доказам, які міститься в матеріалах, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

19. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

20. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

23. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

24. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.