826/3130/17 Про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 13.11.2018 Прийняття

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року (судді Мельничук В. П., Ісаєнко Ю. А., Лічевецький І. О.) у справі № 826/3130/17 за позовом Товариства до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (далі - Нотаріус), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі -АТ "Дельта банк"), про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року Товариство звернулося до суду з позовом до Нотаріуса, в якому просило визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення відповідача від 03 грудня 2014 року, індексний номер 17628919, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що відповідно до вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном проводиться нотаріусом, який вчинив таку дію. Відповідач провів незаконно заміну іпотекодержателя, оскільки іпотечний договір посвідчував інший приватний нотаріус. При цьому державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій мала бути проведена одночасно з вчиненням такої дії, а відповідач вчинив її через рік після укладання договору купівлі-продажу майнових прав.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу Товариства задовольнив частково: скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство в касаційній скарзі зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. На думку скаржника, в цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень. При цьому позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги посиланням на невиконання умов цивільно-правової угоди. Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на рішення Верховного Суду та Верховного Суду України, оскільки в тих рішеннях предметом спору були рішення суб'єктів владних повноважень щодо реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а в цьому випадку предметом спору є рішення про реєстрацію заміни іпотекодержателя щодо предмета іпотеки. На підставі викладеного Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 31 липня 2018 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в судовому засіданні згідно з частиною першою статті 344 та частиною п'ятою статті 262 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу представник АТ "Дельта банк" зазначив, що касаційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення. На думку представника АТ "Дельта банк", спірні правовідносини пов'язані з невиконанням позивачем умов цивільно-правової угоди, а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства. У зв'язку з викладеним у відзиві ставиться питання про залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду - без змін.

У судовому засіданні 13 листопада 2018 року представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник АТ "Дельта банк" просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників справи, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства.

Суди попередніх інстанцій установили, що між Товариством та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Астра банк" (правонаступником якого є ПАТ "Агрополіс банк") укладено іпотечний договір від 31 липня 2013 року № 699004046603007/1, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ПогрібноюТ.П. за реєстровим номером 1473, у забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптикал трейд" за генеральним кредитним договором від 31 липня 2013 року № 6990044046603007, укладеним з ПАТ "Астра банк".

Предметом іпотеки за цим договором є належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення: офіс № 1, літ. "А-9", а саме приміщення першого поверху № 1_1, № 1_9, № 1_10, № 1_11, № 1_12, № 1_21, № 1_22, № 1_23 та приміщення другого поверху № 1_17, № 1_19, № 1_20, загальною площею 135,3 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 122386171101.

02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра банк" та АТ "Дельта банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЛітвіновоюТ.В. за реєстровим номером 1533.

Згідно з вказаним договором до АТ "Дельта банк" перейшли права вимоги, зокрема за генеральним кредитним договором від 31 липня 2013 року № 699004046603007, а також договором забезпечення до нього (іпотечним договором).

03 грудня 2014 року Нотаріус прийняв оскаржуване рішення № 17628919 про зміну іпотекодержателя щодо об'єкта нерухомості, а саме ПАТ "Астра банк" замінено на АТ "Дельта банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року.

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 03 грудня 2014 року № 17628919, позивач оскаржив його до суду.

Обставини справи її учасниками під сумнів не ставляться.

Відмовляючи Товариству у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що прийняте відповідачем рішення про реєстрацію зміни іпотекодержателя за договором іпотеки від 31 липня 2013 року № 699004046603007/1 здійснено на підставі чинного законодавства України та не порушує права позивача, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого рішення - відсутні.

Скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року та закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірні правовідносини пов'язані з невиконання умов цивільно-правової угоди, а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 3, 4 та 17 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення Товариства з позовом до суду та розгляду справи судом першої інстанції), якими визначалися завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Нотаріуса про зміну іпотекодержателя щодо об'єкта нерухомого майна та, як наслідок, реєстрації третьої особи - АТ "Дельта банк" як іпотекодержателя цього майна.

Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду насуб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов генерального кредитного договору від 31 липня 2013 року № 6990044046603007,договору іпотеки від 31 липня 2013 року № 699004046603007/1, а також договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорамивід 02 грудня 2013 року, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами ГПК (1798-12) України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, ВеликаПалата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.