5013/1689/11 Про витребування з чужого незаконного володіння частину нерухомого комплексу будівель - 07.11.2011 Прийняття

Комунальне підприємство "Елегант" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про витребування із чужого незаконного володіння у товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" і зобов'язання повернути позивачу у повне господарське відання 13/200 частин цілого нерухомого комплексу будівель АДРЕСА_1, що складаються із приміщення їдальні загальною площею 597,7 кв.м (літ ЕЕ1), приміщення гаражу загальною площею 302,1 кв.м (літ. Г), приміщення гаражу загальною площею 202,6 кв.м (літ. Д), 1/1 частини огорожі (літ. NN1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно вибуло із повного господарського відання позивача не за його волею внаслідок постановлення місцевим судом Ленінського району м. Кіровограда неправосудного рішення від 07.04.2004, КП "Елегант" як особа, якій належить нерухоме майно на праві повного господарського відання, на підставі вимог закону має право витребувати його від набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив.

Конверти з примірниками ухвал суду від 19.09.2011 про порушення провадження у даній справі, від 06.10.2011, 17.10.2011, 28.10.2011 про відкладення розгляду справи, направлені судом за адресою, яка підтверджена спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.10.2011 (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 62), повернуті органом поштового зв'язку з відмітками на конверті "За зазначеною адресою не проживає".

З огляду на те, що відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місцезнаходження, то, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалені процесуальні документи у справі за місцем реєстрації відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 17.10.2011 господарським судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Кіровоградську міську раду.

Представник третьої особи в судовому засіданні участі не приймав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про наступне засідання (а.с. 133).

Власної письмової позиції третьою особою з приводу заявленого позову не надано.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

Кіровоградське державне торговельне підприємство "Елегант" створене згідно з Указом Президента України від 31.01.1992 "Про комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування" (70/92) і виступило правонаступником Кіровоградського обласного оптово-роздрібного підприємства фірми "Одяг".

10.12.1999 позивач перереєстрований в комунальне підприємство, засновником якого є територіальна громада міста.

Зазначене підтверджується наданими позивачем до суду копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 18, 24).

Відповідно до виписки зі Статуту КП "Елегант" (п.п. 5.1, 5.2) майно підприємства складають закріплені за ним фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі і належить йому на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо його будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Розпорядженням Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 406 від 11.12.1997 "Про дозвіл взяття на баланс будівель" Кіровоградському державному комунальному торговельному підприємству "Елегант" надано дозвіл взяти на свій баланс будівлі і споруди, в яких вони розташовані (вул. Мурманська, 3)(а.с. 26).

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 21.12.2001 № 736, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 12.12.2001 № 1668, цілий комплекс будівель, який розташований в АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради на праві комунальної власності (а.с. 89).

Зважаючи на звернення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 09.10.2003 № 21665/24, враховуючи протокол засідання міської комісії з питань забезпечення своєчасності і повноти сплати податків та погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат від 02.10.2003, лист комунального підприємства "Елегант" від 21.10.2003 № 12/10-25, керуючись пунктом 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Кіровоградська міська рада згідно рішення від 23.12.2003 № 623 вирішила дозволити Державній податковій інспекції у м. Кіровограді провести продаж спірного майна в рахунок погашення податкового боргу комунального підприємства "Елегант" перед державною податковою інспекцією у м. Кіровограді та надати дозвіл керівнику комунального підприємства "Елегант" оформити договір купівлі-продажу їдальні літ. "Е" та гаражів літ. "Г", "Д" АДРЕСА_1, що є комунальною власністю територіальної громади м. Кіровограда (а.с. 90).

Згідно договору купівлі-продажу від 09.03.2004, укладеного між комунальним підприємством "Елегант" та ОСОБА_2 який згідно рішення місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 07.04.2004 визнано дійсним, позивачем продано Четверікову Ю.М. 13/200 частин цілого нерухомого комплексу будівель, яке складається з приміщення їдальні загальною площею 597,7 м.кв. (літ. ЕЕ1), приміщення гаражу загальною площею 302,1 м.кв (літ. Г), приміщення гаражу загальною площею 202,6 м.кв. (літ. Д), 1/2 частин огорожі (літ. NN1) АДРЕСА_1 в м. Кіровограді.

Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_2. право власності на зазначене майно (а.с. 35).

Згідно листа Кіровоградської ОДПІ від 04.11.2011 № 40429/10/24-02 кошти від реалізації направлено на погашення податкового боргу, боргу перед Пенсійним фондом та Соцстрахом.

ОСОБА_2, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки комплексу будівель від 27.09.2006 продав зазначене вище майно товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (а.с. 38-40).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.09.2011 № 2245-5, власником 13/200 нерухомого майна АДРЕСА_1 у м. Кіровограді є товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс"; 3/500 ОСОБА_3; 859/1000 приватне підприємство "Колега".

За апеляційною скаргою ліквідатора - арбітражного керуючого Ніколаєнко Яни Андріївни, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16.03.2011 у справі № 22-ц-516 скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.04.2004. У задоволенні позову ОСОБА_2 до комунального підприємства "Елегант" та ПМВТБП "Агросервіс-Інтекс" про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено (а.с. 36, 37).

Як зазначає позивач у позовній заяві він є комунальним комерційним підприємством, так як за його статутом (п. 2.1), метою діяльності підприємства є задоволення потреб покупців в товарах промислового призначення, одержання прибутку і реалізації на його підставі соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу і інтересів власника майна, внаслідок чого все майно, що знаходиться на його балансі, належало йому на праві господарського відання.

Крім того, відповідно до витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна з 19.03.2000, все майно та майнові права КП "Елегант" знаходились в податковій заставі, що згідно з п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виключало можливість продажу КП "Елегант" нерухомого майна без письмового дозволу податкового органу.

Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Так як спірне майно вибуло із повного господарського відання позивача не за його волею внаслідок постановлення Ленінським райсудом м. Кіровограда неправосудного рішення від 07.04.2004 КП "Елегант" як особа, якій належить нерухоме майно на праві повного господарського відання, на підставі вимог закону, як вважає позивач, має право витребувати його від набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним.

Право господарського відання на спірне майно позивач підтверджує: висновком про реєстрацію домоволодіння від 09.01.1998 (а.с. 25), розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 11.12.1997 № 406-р (а.с. 26); листом позивача від 04.01.1998 № 1/2 (а.с. 27); довідкою-характеристикою (а.с. 28); рішенням виконкому Кіровоградської міськради від 12.12.2001 № 1668 (а.с. 87); свідоцтвом про право власності від 21.12.2001 № 736 (а.с. 89); листом позивача від 01.03.2004 (а.с. 30); витягом з реєстру прав власності від 05.03.2004 (а.с. 31); рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2004 у справі № 5/25 (а.с. 75, 76).

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до пункту 6.1 Листа Вищого арбітражного суду від 31.01.2001 № 01-8/98 (v8_98800-01) "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" (із подальшими змінами) зазначено, що згідно зі статтею 50 Закону і статтею 145 Цивільного кодексу власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

У пункті 6.2 вказаного Листа зазначено, що у процесі вирішення відповідних спорів власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником, через зазначені обставини.

Набувач має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

У пункті 8 цього Листа зазначено, що підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника (пункт 5 статті 48 Закону). Зокрема, такий володілець майна може витребувати його з чужого незаконного володіння з тих же підстав і в такому ж порядку, як і сам власник. У певних випадках він вправі витребувати майно і у власника, який протиправно позбавив його права володіння, у тому числі всупереч умовам договору (наприклад, оренди, застави тощо). Однак в останньому випадку слід керуватися не згаданою нормою Закону, а нормами, які регулюють відносини за відповідним договором.

Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна. Власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Згідно пункту 9 Листа Вищого арбітражного суду від 31.01.2001 № 01-8/98 (v8_98800-01) , вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5 (z0066-03) ).

Самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними документами, хоча й можуть оцінюватися арбітражними судами у вирішенні спорів відповідно до вимог розділу V АПК в сукупності з іншими доказами у справі.

Зазначені свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Арбітражним судам слід також виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права власності чи усунення перешкод, а про те, яке підприємство (організація) має право повного господарського відання (оперативного управління) державним майном.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Як вбачається, з матеріалів справи, спірне майно передане саме на баланс підприємству позивача, а не в господарське відання, тоді як його власником була Територіальна громада міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради, якою і надавався дозвіл Державній податковій інспекції у м. Кіровограді на продаж спірного майна в рахунок погашення податкового боргу комунального підприємства "Елегант".

Таким чином, позивач не довів суду наявності порушеного права, з метою захисту якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, відповідачем було придбано спірне майно задовго до винесення апеляційним судом Кіровоградської області рішення від 16.03.2011 у справі № 22-ц-516 про скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.04.2004, тобто відповідач є добросовісним набувачем.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача та не стягуються.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.