6/163пд Про визнання недійсними договорів купівлі – продажу цінних паперів - 19.10.2011 Прийняття

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Донецьк

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИЗ ІНВЕСТ" м.Донецьк

до відповідача2: Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м.Донецьк

про визнання недійсними договорів купівлі – продажу цінних паперів

представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1. – представник по довіреності № 656/11.5.2 від 09.08.2010р.

відповідача 1 – не з’явився

відповідача 2 – Козловська Д.В. – ліквідатор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" м.Київ в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИЗ ІНВЕСТ" м.Донецьк та до Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м. Донецьк про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б18/1308/014, №Б18/1308/015, №Б18/1308/016 від 13.08.2008р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 13.08.2008р. ВАТ "Завод коксохімобладнання", маючи заборгованість зі сплати податків, в порушення вимог ч.1 ст. 165 ГК України уклало договори купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ "БРИЗ ІНВЕСТ", відповідно до яких придбало цінні папери на загальну суму 85 000 000грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б18/1308/014 від 13.08.2008р., №Б18/1308/015 від 13.08.2008р., №Б18/1308/016 від 13.08.2008р., ухвалу господарського суду Донецької області за справою про банкрутство за результатами попереднього засідання від 26.08.2009р. по справі №27/20Б.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ч.1 ст. 203, ст.ст. 215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 165 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИЗ ІНВЕСТ" (надалі-відповідач 1) у відзиві на позовну заяву від 02.09.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ст. 165 ГПК України обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів та не передбачає, що в разі її порушення в якості наслідку є визнання такої угоди недійсною, оскільки при цьому відсутнє недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.

Позивач у запереченнях на відзив на позовну заяву відповідача 1, наданого відповідачем 1 від 27.09.11р. вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів (право вимоги сплати заборгованості за яким було відступлене на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р.) укладений з порушенням імперативної норми права, а отже суперечить актам цивільного законодавства, зокрема ч.1 ст. 203 ЦК України, в зв’язку з чим є всі підстави щодо визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

15 серпня 2011р. позивач звернувся до суду з клопотанням вих.№1737/300-04-2 від 28.07.2011р., в якому просив суд повторно витребувати від ДПІ у Будьонівському районні м.Донецька інформацію щодо наявності заборгованості ВАТ "Завод коксохімобладнання" зі сплати податків станом на 13.08.2008 року. Суд задовольнив дане клопотання та надіслав вдруге відповідний запит до вказаного органу, але до теперішнього часу відповідь на запит не надійшла.

Відповідач 1 надав доповнення до відзиву на позовну заяву, які розглянуті судом та прийняті до уваги.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням позивача та відповідача 1.

Згідно до відзиву б/н від 19.10.2011р. відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у вищезазначеному відзиві.

Відповідач 1 у засідання суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та відповідача 2, суд -

13 серпня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бриз ЛТД" (правонаступником якого є Відповідач 1) та Відкритим акціонерним товариством "Завод Коксохімобладнання" укладено договори купівлі-продажу цінних паперів №Б18/1308/014, №Б18/1308/015, №Б18/1308/016 зі строком дії у відповідності до п.9.2 цих правочинів з дати підписання та до повного виконання сторонами взятих на себе згідно договорів зобов’язань.

Відповідно до п.1 договору №Б18/1308/014, Відповідач 1 (Продавець) зобов’язується забезпечити передачу у власність Відповідача 2 (Покупця), а останній зобов’язується оплатити простий вексель серії АА №1168603, складений 28.05.2008р., номінальною вартістю 30 000 000,00 грн. зі строком погашення 28.12.2012р.

Згідно п.1 договору №Б18/1308/015, Відповідач 1 (Продавець) зобов’язується забезпечити передачу у власність Відповідача 2 (Покупця), останній зобов’язується оплатити простий вексель серії АА №1168604 складений 28.05.2008р., номінальною вартістю 30 000 000,00 грн. зі строком погашення 28.12.2012р.

Відповідно до п.1.1 договору №Б18/1308/016, Відповідач 1 (Продавець) зобов’язується забезпечити передачу у власність Відповідача 2 (Покупця), останній зобов’язується оплатити простий вексель серії АА №1168605, складений 28.05.2008р., номінальною вартістю 30 000 000,00 грн. зі строком погашення 28.12.2012р.

Розділом 2 означених правочинів передбачений порядок розрахунків сторін та у п.1.2 вартість кожного з договорів.

Розділом 3 спірних договорів купівлі-продажу встановлений момент переходу права власності на цінні папери, відповідно до якого передача цього права за кожним із правочинів здійснюється протягом 3 днів, наступних за днем підписання договору. Передача права власності на прості векселі відбувається шляхом проставлення Продавцем іменного індосаменту та оформлюється актом прийому-передачі цінних паперів.

Одночасно, спірними договорами обумовлені інші умови, необхідні для даного виду правочинів, а саме гарантії Продавця, відповідальність сторін, умови конфіденційності, форс-мажорні обставини, вирішення спорів, інші положення.

Господарським судом Донецької області ухвалою від 16.03.2009р. порушена справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м.Донецьк №27/20б, на підставі п.1 ст. 5, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

26.08.2009р. затверджено реєстр кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м.Донецьк, відповідно до якого позивач є кредитором шостої черги з вимогами в сумі 20 668 812грн. 41коп., а ТОВ "БРИЗ ІНВЕСТ" кредитор четвертої черги з вимогами в сумі 89 572 079грн. 70коп.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). ЦК України (435-15) не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалось вище, позивач обґрунтовує свою зацікавленість тим, що визнання кредиторських вимог ТОВ "БРИЗ ІНВЕСТ" до ВАТ "Завод коксохімобладнання" на суму 85 000 000грн. (що виникли на підставі спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів) суттєво впливає на права Позивача, як кредитора у справі №27/20Б, оскільки наслідком визнання недійсним договорів купівлі-продажу цінних паперів буде входження ПАТ "ВТБ Банк" до складу комітету кредиторів, а також надання права щодо приймання рішення, які будуть суттєво впливати на хід провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод коксохімобладнання".

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на те, що договори купівлі-продажу цінних паперів (право вимоги сплати заборгованості за яким було відступлене на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р.) укладені з порушенням імперативної норми права, а отже суперечить актам цивільного законодавства, зокрема ч.1 ст. 203 ЦК України, в зв’язку з чим є всі підстави щодо визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписом ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також парольним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.2,3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірні договори підписані повноважними особами сторін.

Згідно з п.1 ст. 165 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, ст. 165 ГК України обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів та не передбачає, що в разі її порушення в якості наслідку є визнання такої угоди недійсною, оскільки при цьому відсутнє недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, судом не приймається посилання позивача на те, що сторонами на момент укладення оспорюваного договору нібито порушено вимоги статті 165 Господарського кодексу України, оскільки перелік підстав для визнання договорів недійсними є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з вищенаведених встановлених фактичних обставин справи, сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів та підписали їх. Окрім того, приступили до виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договорів.

Так, відповідно до п.3.1 договорів купівлі-продажу цінних паперів, Відповідач 1 передав Відповідачу 2 права власності на обумовлені спірними правочинами прості векселі. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі цінних паперів від 13.08.2008р. до договорів №Б18/1308/014, №Б18/1308/015, №Б18/1308/016.

Як вбачається з банківських виписок ВАТ "Завод коксохімобладнання" частково розрахувався за придбані векселі у загальній сумі 1 759 016,37грн.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи №43/292пд у господарському судді Донецької області, Донецькому апеляційному господарському судді, Вищому господарському судді України всебічно було перевірено дійсність укладених договорів.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З урахуванням вищевикладеного, позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИЗ ІНВЕСТ" м.Донецьк та до Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м. Донецьк про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б18/1308/014, №Б18/1308/015, №Б18/1308/016 від 13.08.2008р. є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст. 626, ст.ст. 627, 629 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИЗ ІНВЕСТ" м.Донецьк та до Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м. Донецьк про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б18/1308/014, №Б18/1308/015, №Б18/1308/016 від 13.08.2008р., відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.