820/4173/17 Про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення з роботи в органах ДФС, та поновлення особу на посаді - 08.11.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, Виконуючого обов'язки Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду прийняту 23 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Панченко О.В., суддів: Тітова О.М., Старосєльцевої О.В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: П'янової Я.В., суддів: Зеленського В.В., Чалого І.С.,

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України), за участю третіх осіб - ОСОБА_2, Виконуючого обов'язки Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, в якому, просив:

1.1. Визнати незаконним та скасувати наказ В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" про звільнення 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Київській області;

1.2. Визнати незаконним та скасувати наказ В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2083-о "Про призначення ОСОБА_2." про призначення 15 вересня 2017 року майора податкової міліції ОСОБА_2 (М-144508) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області, звільнивши з посади заступника начальника першого відділу другого управління Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України, встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом;

1.3. Поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області.

2. В мотивування позову зазначає, що, при звільнені його з посади не дотримана встановлена трудовим законодавством процедура дій, зокрема: він не попереджений про можливе звільнення, не ознайомлений із наказом про звільнення з посади, йому не пропонувалась інша, тобто нова за штатним розписом посада, він не писав рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишалась вакантною, бо змінювалась лише її назва.

2.1. Також позивач зазначив, що його звільнено, за підпунктом "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

2.2. Займана позивачем до звільнення посада не скорочувалась та не виключалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Київській області. Іншими словами, у даному випадку мало місце перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший структурний підрозділ із іншою назвою, але майже однаковими завданнями і функціями, та зміна назви посади позивача, що не може бути підставою для звільнення із займаної посади та зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ.

2.3. Позивач вважаючи своє звільнення з посади незаконним також зазначає, що він має переважне право на залишення на роботі оскільки у нього на утримані знаходяться троє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому, ОСОБА_7 являється дитиною інвалідом.

2.4. Водночас, прийняття оскаржуваних наказів, у тому числі і наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області, свідчить про не врахування відповідачем переважного права позивача на залишення на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Голови Державної фіскальної служби України №3821-о від 01 грудня 2016 року полковник податкової міліції ОСОБА_1 01 грудня 2016 року був призначений на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області.

4. Наказом ДФС України №591 від 07 вересня 2017 року "Про внесення змін до наказу ДФС від 11 січня 2016 року №17", введено в дію Зміни до структур Головних управлінь ДФС в областях, Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

4.1 Зміни до Структури головних управлінь ДФС в областях полягають у виведенні зі структури управлінь (відділів, секторів), внутрішньої безпеки та введення до структури управлінь (відділів) внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у області.

5. Наказом В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відповідно до підпункту "в" пункту 40 Положення №114 (із змінами): звільнено 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Київській області.

5.1 Підстава: підпункт "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (із змінами).

6. Згідно з наказом В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2083-о "Про призначення ОСОБА_2." призначено 15 вересня 2017 року майора податкової міліції ОСОБА_2 (М-144508) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області, звільнивши з посади заступника начальника першого відділу другого управління Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України, встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом.

6.1 Підстава: подання ГУВБ ДФС.

7. З вказаними наказами від 07 вересня 2017 року №2093-о, №2083-о позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги задовольнив повністю.

8.1 Визнав незаконним та скасував наказ В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" про звільнення 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Київській області.

8.2 Визнав незаконним та скасував наказ В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2083-о "Про призначення ОСОБА_2." про призначення 15 вересня 2017 року майора податкової міліції ОСОБА_2 (М-144508) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області, звільнивши з посади заступника начальника першого відділу другого управління Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України, встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом.

8.3 Поновив полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області ГУ ДФС у Київській області.

8.4 Допустив постанову до негайного виконання в частині поновлення полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області ГУ ДФС у Київській області.

9. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасував в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2083-о "Про призначення ОСОБА_2." про призначення 15 вересня 2017 року майора податкової міліції ОСОБА_2 (М-144508) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області, звільнивши з посади заступника начальника першого відділу другого управління Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України, встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом.

9.1 Прийняв в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовив.

9.2 В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року по справі № 820/4173/17 залишив без змін.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади є безпідставним та ґрунтується на помилковому застосуванні приписів підпункту "в" пункту 40 Положення №114 та Кодексу законів про працю України (322-08) , що свідчить про його незаконність.

10.1 Так не була дотримана встановлена трудовим законодавством процедура дій, зокрема: позивач не попереджений про можливе звільнення, не ознайомлений із наказом про звільнення із посади, йому не пропонувалась інша, тобто нова за штатним розписом посада, він не писав рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишилась вакантною, бо змінювалась лише її назва.

10.2 Крім того, позивача звільнено за підпунктом "в" пункту 40 Положення №114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

11. Харківський апеляційний адміністративний суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції щодо безпідставного звільнення позивача із займаної посади на підставі підпункту "в" пункту 40 Положення №114.

11.1. Водночас, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині, Харківський апеляційний адміністративний суд зазначив, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто оскаржити наказ може особа, щодо якої було прийнято такий наказ, в даному випадку - це ОСОБА_2

11.2 Предметом адміністративного позову в даному випадку є надання правової оцінки законності чи незаконності наказу відповідача про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області.

11.3 В разі визнання судом незаконності вказаного наказу, належним способом захисту прав позивача у судовому порядку є скасування такого наказу суб'єкта владних повноважень та поновлення позивача на відповідній посаді.

11.4 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2083-о "Про призначення ОСОБА_2." задоволенню не підлягають.

IV. Касаційне оскарження

12. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій третя особа - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення.

13. Державна фіскальна служба України не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій також оскаржила їх в касаційному порядку.

13.1 У своїй касаційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для правильного і законного вирішення спору, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме на думку відповідача, суди невірно застосували приписи Положення № 114, просить скасувати їх рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

14. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду прийняту 23 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду прийняту 14 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року об'єднані в одне касаційне провадження під № К/9901/2020/18.

15. Позивач у відзиві на касаційні скарги вказує на їх безпідставність, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18.1 Оскільки з матеріалів касаційних скарг вбачається, що відповідачем та третьою особою оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційних скарг.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

21. Відповідно до п.7 Положення "Про Державну фіскальну службу України", Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС України та її територіальні органи є органами доходів і зборів. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

22. Згідно із статтею 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

23. Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ встановлений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

24. Згідно з частиною другою статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

25. Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

26. пунктом 8 Положення №114, визначено що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:

26.1 за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи); за службовою невідповідністю; у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку; у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

26.2 Таким чином, вищезазначений пункт Положення містить вичерпний перелік підстав дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

27. Підпунктом "в" пункту 40 Положення № 114 (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.

27.1 При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

27.2 У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням № 114 відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

28. Відповідно до підпункту "г" пункту 40 цього Положення № 114, переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.

29. Разом з тим, у пунктах 42 - 43 Положення № 114 наведений вичерпний перелік підстав для переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, жодна з яких не зазначена в наказі про звільнення позивача з посади.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Оскільки жодна з підстав для переміщення ОСОБА_1 не зазначена в оскаржуваному наказі, суд касаційної інстанції відхиляє доводи третьої особи та відповідача про те, що позивач повинен був призначатися на вищу посаду, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій, а тому є безпідставними.

31. Верховний суд також відхиляє доводи скаржників, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, про те, що за змістом наказу ГУ ДФС у Київській області від 14 вересня 2017 року №1659 введено в дію перелік змін до штатного розпису №5 на 2017 рік. Крім того, в порівнянні з попереднім Положенням, посадові обов'язки начальника є більш розширеними у частині правової бази, збільшено кількість заступників до 2 осіб, змінено порядок заміщення вакантної посади начальника УВБ за обов'язкової пропозиції атестаційної кадрової комісії, покладено обов'язок контролю за правилами поведінки посадових осіб органів ДФС в області та підпорядкованих ДПІ, з огляду на таке.

32. В разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

33. Надаючи правовий аналіз нормам Положення про Управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області ГУ ДФС у Київській області та Положення про Управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що всі зміни та нововведення є фактичною оптимізацією існуючої системи підрозділів ДФС України, оскільки жодних змін в структурі ГУ ДФС України в Київській області не відбулося, в той час як виведення зі структури управління внутрішньої безпеки та введення до структури управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області не може розцінюватись як реорганізація чи перетворення такого управління.

33.1 Штатний розпис управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області ГУ ДФС у Київській області в порівнянні з штатним розписом управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області не містить змін щодо посади керівника, а саме Начальника Управління внутрішньої безпеки.

33.2 Таким чином, доводи скаржників про те, що в даному випадку відбулась істотна зміна як посадових обов'язків начальника управління внутрішньої безпеки, так і організаційно-штатна структура управління внутрішньої безпеки, не відповідають дійсності.

33.3 З огляду на викладене, зарахування позивача у розпорядження, у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відбулось із одночасним звільненням його з посади.

34. Окрім того, Верховний Суд зазначає, що питання звільнення при проведенні організаційно - штатних заходів Положенням "Про державну фіскальну службу України", Податковим кодексом України (2755-17) , Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 (1716-98-п) Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги, Інструкцією про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у розпорядженні органів державної податкової служби України, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 26 серпня 2009 року № 459 "Про затвердження Інструкції про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у розпорядженні органів державної податкової служби України" - не врегульовано, а тому в цій частині слід застосовувати норми трудового законодавства.

35. Так, відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

35.1 Зміна найменування бюджетної установи, її структури та штатного розпису є її реорганізацією. В юридичній практиці така форма реорганізації називається перетворенням.

35.2 Переведення працівників з однієї посади на іншу чи з одного структурного підрозділу до іншого здійснюється в разі, якщо діяльність бюджетної установи не припиняється, але змінюються її повноваження, структура чи штатний розпис, тобто проводяться організаційно-штатні заходи, реорганізація.

36. Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників.

37. З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при звільненні ОСОБА_1 з посади, відповідачем не була дотримана встановлена трудовим законодавством процедура звільнення.

38. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено за підпунктом "в" пункту 40 Положення № 114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

39. Крім того, згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

39.1 Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню.

40. Займана ОСОБА_1 до звільнення посада не скорочувалась та не виключалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області.

41. Тобто, в даному випадку мало місце перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший структурний підрозділ із іншою назвою, але майже з однаковими завданнями і функціями, та зміна назви посади позивача, що не може бути підставою для звільнення із займаної посади та зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ.

42. Окрім того, відповідно до статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

42.1 При цьому, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

42.2 В ході розгляду справи встановлено, що у ОСОБА_1 на утримані знаходяться троє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому, ОСОБА_7 являється дитиною інвалідом.

Вказані обставини ані відповідачем, ані третьою особою не спростовано.

43. Таким чином, ОСОБА_1 мав переважне право на призначення його на перейменовану посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області ГУ ДФС у Київській області. Водночас, прийняття оскаржуваного наказу про звільнення свідчить про не врахування відповідачем переважного права позивача на залишення на посаді.

44. З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наказ В.о. Голови ДФС України ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" про звільнення 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-027176) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Київській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Київській області, прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасування.

45. Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, в тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

46. У п.24 Положення №114 зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

47. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

48. Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

49. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у не скасованій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.