Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Тернопільська міська рада звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок", за участю в якості третьої особи Управління контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.02.03 площею 2,3 га по вул. Живова, 9, зареєстрований 24.04.03 у Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради за №757.

Позов мотивовано виявленням обставин будівництва на орендованій земельній ділянці ряду окремих торгівельних об'єктів, що не передбачено умовами договору.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність порушення умов договору при використанні ним спірної земельної ділянки.

Рішенням від 27.02.09 господарського суду Тернопільської області (суддя Стадник М.С.), яке залишено без змін постановою від 28.04.09 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Гнатюк Г.М. –головуючий, Кравчук Н.М., Мурська Х.В.), у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності.

Ухвалою від 10.07.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована посиланням на обставини самовільного розташування відповідачем вздовж східної межі території ринку 44 торгівельних валіз в порушення умов договору оренди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення №4/5/61 від 26.11.02 "Про видачу документів на право користування землею" між сторонами у справі 21.02.03 укладено договір оренди строком до 01.03.16 земельної ділянки площею 2,3 га по вул. Живова, 9 у м. Тернопіль згідно з планом користування для обслуговування орендованих приміщень, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24.04.03 за №757.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про розірвання вказаного договору оренди.

З аналізу ст. 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Підставою позовних вимог у даній справі визначено нецільове використання відповідачем об'єкта оренди.

На підтвердження цих обставин позивач послався на матеріали перевірки, проведеної управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, зокрема, акт перевірки від 31.07.08. На думку, позивача, вказаний акт підтверджує самовільне будування відповідачем ряду окремих торгівельних місць на орендованій земельній ділянці, що не передбачено умовами договору оренди.

Проте суди відхилили доводи відповідача як недоведені, встановивши обставини використання відповідачем спірної земельної ділянки саме для обслуговування орендованих ним приміщень комунальної власності, реконструкція яких проведена виключно з дозволу виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Разом з тим, дослідивши надані позивачем докази, суди з'ясували, що у вищевказаному акті від 31.07.08 зафіксовано не факт нецільового використання орендованої земельної ділянки, а порушення відповідачем ч. 3 ст. 125 ЗК України шляхом використання прилеглої до ринкової території земельної ділянки площею 0,183 м2 для обслуговування кіосків без встановлення її меж у натурі та одержання документа, який посвічує право на неї та його державної реєстрації. У зв'язку з таким порушенням Управлінням винесено директору відповідача припис №005859 від 31.07.08, складено протокол про адміністративне правопорушення №064280 від 31.07.08 та прийнято постанову №000353 від 04.08.08 про накладення адміністративного стягнення на директора товариства.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач також наголошує на обставинах самовільного встановлення відповідачем вздовж східної межі території ринку 44 торгових валіз в порушення умов спірного договору оренди.

Проте такі доводи позивача правомірно відхилені судами першої та апеляційної інстанції з огляду на встановлення обставин розташування вищевказаних об'єктів (торгових валіз) поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки, а відтак відсутність правового зв'язку між цими обставинами та виконанням спірного договору оренди.

Також судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання позивача на порушення відповідачем санітарного, пожежного та екологічного законодавства, оскільки такі доводи не стосуються визначених ним предмету і підстав позову – розірвання договору оренди з підстав нецільового використання об'єкту оренди. До того ж позивач при розгляді справи не доводив дотримання ним щодо вказаних порушень порядку, визначеного ст. 144 ЗК України.

Одночасно слід зауважити, що в разі наявності порушення прав територіальної громади в особі Тернопільської міської ради внаслідок розташування відповідачем певних об'єктів на ненаданій йому в користування чи у власність земельній ділянці позивач не позбавлений права на їх захист у спосіб, визначений законом, зокрема ст.ст. 152, 212 ЗК України, а також застосування відповідних заходів щодо виявлених ним порушень санітарного, пожежного, екологічного законодавства тощо.

Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.09 у справі №7/169-3444 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.