Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

У червні 2008 року Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" про витребування з незаконного володіння відповідача нежилого приміщення по вул. Фрунзе, 47, площею 26,6м2, зобов'язавши орендаря звільнити дане приміщення, та про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за користування нежилим приміщенням по вул. Фрунзе, 47 в сумі 4238,59 грн.

В свою чергу, Приватне науково-виробниче підприємство "Центральна міська аптека №777" у серпні 2008 року подала зустрічний позов, в якому просило суд: залучити до участі у справі Головне управління у справах містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; визнати договір №199/4 від 19.11.2004, укладений між Приватним науково-виробничим підприємством "Центральна міська аптека №777" та Управлінням майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, дійсним до 30.06.2010; відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні його вимог; зобов'язати Головне управління у справах містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради дати дозвіл на здійснення прибудови розміром 6х7м до орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 47.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.10.2008 у справі №9/114 (суддя Тимошенко К.В.) первісний позов задоволено частково, зобов'язано Приватне науково-виробниче підприємство "Центральна міська аптека №777" звільнити приміщення по вул. Фрунзе, 47 площею 26,6м2, в стягненні заборгованості по орендній платі в сумі 4238,59 грн. відмовлено, стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" на користь Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; клопотання Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" про залучення третьої особи відхилено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справі №9/114 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. –головуючий суддя, судді Жук Г.А., Мазур Л.М.) апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 09.10.2008 –без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, Приватне науково-виробниче підприємство "Центральна міська аптека №777" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення, та прийняти нове рішення, за яким відмовити первісному позивачу у задоволенні його вимог про виселення відповідача (орендаря), а вимогу за заявленим ним зустрічним позовом про визнання договору оренди №199/4 від 19.11.2004, укладеного між Приватним науково-виробничим підприємством "Центральна міська аптека №777" та Управлінням майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, дійсним до 30.06.2010 задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального (ст. 181 ГК України) та процесуального (ст. ст. 27, 65 ГПК України) права.

В свою чергу, на думку скаржника, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не виявив допущених місцевим господарським судом порушень норм матеріального та процесуального права, не звернув уваги на доводи апеляційної скарги, чим порушив положення ст. 101 ГПК України.

При цьому, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на порушення апеляційним господарським судом ст. 97 ГПК України, оскільки ним були розглянуті вимоги за зустрічним позовом, за розгляд яких скаржником не було перераховано державне мито у встановленому порядку та розмірі.

У відзиві на касаційну скаргу Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради заперечує проти доводів касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлені наступні обставини справи:

- 19.11.2004 між Полтавською міською радою, яка делегувала свої повноваження Управлінню майном комунальної власності міста (орендодавець), та Приватним науково-виробничим підприємством "Центральна міська аптека №777" (орендар) було укладено договір оренди №199/4;

- відповідно до даного договору орендодавець передав орендарю в оренду приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 47 строком до 31.12.2007;

- листом від 17.01.2008 орендодавець попередив орендаря про непродовження договору оренди нежилого приміщення по вул. Фрунзе, 47 №199/4 від 19.11.2004 на 2008 рік (а.с. 98);

- Управління майном комунальної власності міста листом №01-15/01/09/639 від 28.05.2008 надіслало Приватному науково-виробничому підприємству "Центральна міська аптека №777" зміни та доповнення №297/199 до договору оренди №199/4 від 19.11.2004 та запропонувало орендарю продовжити термін дії договору до 30.06.2008, але останній з пропозицією не погодився та 05.06.2008 надіслав орендодавцю протокол розбіжностей, з яким, в свою чергу, орендодавець не погодився, про що повідомив орендаря листом від 17.06.2008 (а.с. 19);

- з посиланням на ч. 4 ст. 181 ГК України, відповідно до положень якої за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, судами встановлено, що надсилаючи на адресу орендодавця протокол розбіжностей, орендар не виконав умов вищезазначеної норми та не підписав зміни та доповнення №297/199 до договору оренди №199/4 від 19.11.2004;

- виходячи із приписів ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до яких у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а також з положень ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якими договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, господарськими судами попередніх судових інстанцій зроблено висновок, що термін дії договору оренди від 19.11.2004 №199/4 закінчився 31.12.2007 та не був пролонгований його сторонами;

- за таких обставин орендар в силу положень ч. 1 ст. 785 ЦК України після припинення договору оренди зобов'язаний передати об'єкт оренди орендодавцю; не виконання такого обов'язку з боку відповідача за первісним позов змусило позивача звернутись до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення відповідача за первісним позовом;

- відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині вимог по стягненню орендної плати за період після закінчення дії договору, суди виходили з того, що за відсутності договору оренди обов'язок по сплаті орендної плати також відсутній;

- суд апеляційної інстанції відхилив посилання Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777", що орендодавець отримував орендну плату, визнаючи тим самим договір оренди дійсним, з підстав того, що даний факт не може бути підтвердженням дійсності договору, оскільки після 31.12.2007 між Управлінням майном комунальної власності міста та Приватним науково-виробничим підприємством "Центральна міська аптека №777" не було договірних відносин щодо оренди нежилого приміщення по вул. Фрунзе, 47 у м. Полтаві;

- також суд апеляційної інстанції підтримав позицію місцевого господарського суду щодо відхилення посилання Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" на п. 7 ст. 181 ГК України, оскільки даний пункт стосується договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), однак, спірні правовідносини сторін мають приватноправовий характер, відтак орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень; при цьому, позивач за первісним позовом не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), а договір не є обов'язковим для сторін на підставі закону;

- судами попередніх судових інстанцій зроблено висновок, що оскільки діючим законодавством не передбачено можливості визнання судом дійсним неукладеного договору, за таких обставин заявлена за зустрічним позовом вимога про визнання договору оренди №199/4 від 19.11.2004 дійсним до 30.06.2010 не відповідає визначеним законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів, і, як наслідок, задоволенню не підлягає.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових актів, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; дана норма кореспондується із приписами п. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору (такої правової позиції притримується Верховний Суд України, постанова від 28.04.2009, справа №36/369).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в строк, передбачений наведеними нормами (протягом місяця після закінчення договору оренди) повідомив відповідача листом від 17.01.2008 про закінчення терміну договору у зв'язку із його закінченням і про його не продовження на наступний строк; зазначений лист був відправлений рекомендованим листом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.2.14 договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку дії договору орендар зобов’язаний повернути об’єкт у стані, придатному для подальшої експлуатації за актом приймання-передачі.

Отже, як наведеними нормами, так і умовами договору передбачений обов'язок відповідача (орендаря) після припинення дії договору оренди повернути позивачу (орендодавцеві) об'єкт оренди, на визначених договором умовах.

Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Проте, оскільки договір оренди, укладений між позивачем і відповідачем припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, позивач попередив відповідача про його припинення, а також про не продовження строку його дії на наступний строк, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для перебування відповідача у займаному ним приміщенні та, відповідно, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777", то колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з правовою позицією судів попередніх судових інстанцій, яка ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Правом комунальної власності є, як передбачено ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

До відання виконавчих органів, зокрема, міських рад, належить повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 ст. 60 вказаного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об’єкти права комунальної власності в оренду відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема, є підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Отже, змістом наведених норм визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені місцевими радами (органами місцевого самоврядування) управляти відповідним майном.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Полтавською міською радою делеговані свої повноваження Управлінню майном комунальної власності міста, яке листом №01-15/01/09/639 від 28.05.2008 надіслало Приватному науково-виробничому підприємству "Центральна міська аптека №777" зміни та доповнення №297/199 до договору оренди №199/4 від 19.11.2004 та запропонувало орендарю продовжити термін дії договору до 30.06.2008, але останній з пропозицією не погодився та 05.06.2008 надіслав орендодавцю протокол розбіжностей, з яким, в свою чергу, орендодавець не погодився, про що повідомив орендаря листом від 17.06.2008 (а.с. 19), а відтак сторони не досягли згоди щодо строку дії договору, в той час як відповідно до пункту 3 ст. 180 Господарського кодексу України строк дії є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним.

За таких обставин, суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір оренди нежитлового приміщення по вул. Фрунзе,47 на період після 31.12.2007 не укладений.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення місцевим господарським судом положень п. 7 ст. 181 ГК України, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження, оскільки місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відхилив клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі третьої особи в порядку ст. 27 ГПК України - Головного управління у справах містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, мотивуючи свою відмову тим, що з матеріалів справи не вбачається, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки третьої особи, про залучення до участі у справі якої наполягає відповідач за первісним позовом.

Таким чином, застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека №777" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.10.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справі №9/114 –без змін.