ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2018 року
Київ
справа №805/3707/16-а
адміністративне провадження №К/9901/37503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 (суддя - Кониченко О.М.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.)
у справі № 805/3707/16-а
за позовом Обласного центру медико-соціальної експертизи
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області
про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Обласний центр медико-соціальної експертизи звернувся до суду з вказаним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (далі - ДПІ) про скасування рішення № 0012101302/6862 від 16.06.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.12.2013 по 10.09.2014 у сумі 36 966,42 гривень, у т.ч. штраф у розмірі 30 703,27 гривень та 6263,15 гривень пені.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, позов задоволено частково: скасовано оскаржуване рішення ДПІ №0012101302/6862 від 16.06.2016 про застосування штрафних санкцій у розмірі 29716,35 гривень та нарахування пені у розмірі 6240,43 гривень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за серпень 2014 року; в інший частині позову відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ на користь позивача судовий збір у розмірі 1340 гривень.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
30.08.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
21.09.2017 до Вищого адміністративного суду України надішли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких він просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
13.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
(далі - КАС України (2747-15)
) (в редакції, що діє з 15.12.2017).
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм законодавства, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд встановив, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 30.03.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 812/292/18, адміністративне провадження №Пз/9901/22/18, що, відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У вищевказаній зразковій справі Верховний Суд, надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначив, що "саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ (2464-17)
.
З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ (2464-17)
відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція."
Як встановлено судами попередніх інстанцій у даній справі й підтверджується матеріалами справи, позивач - Обласний центр медико-соціальної експертизи зареєстрований в якості юридичної особи, включений до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 21958658, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області. До 26.03.2015 позивач був зареєстрований у місті Донецьку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" (595-2014-п)
та у зв'язку з продовженням проведення на території Донецької області антитерористичної операції та з метою організації роботи підпорядкованих закладів на належному рівні, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" (1085-2014-р)
, на виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 12.11.2014 № 680 "Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 (595-2014-п)
" зі змінами від 18.11.2014 № 692, Департаментом охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації 21.11.2014 було видано наказ про тимчасове переміщення закладів охорони здоров'я, в тому числі обласного центру медико-соціальної експертизи.
26.03.2015, згідно з відомостями з ЄДРПОУ №211/05-04, позивача було зареєстровано за юридичною адресою на підконтрольній Україні території - у м.Краматорськ, вул. Дніпропетровська, 14.
Рішенням від 16.06.2016 за № 0012101302/6862 ДПІ, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ (2464-17)
), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 30 703,27 гривень (10%) за період з 21.12.2013 по 10.09.2014 та нараховано пеню у розмірі 6263,15 гривень (0,1% від суми недоїмки).
За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.
Судами також встановлено, що Обласним центром медико-соціальної експертизи 20.12.2013 до ДПІ за попереднім місцем обліку засобами електронного зв'язку подано звіт за листопад 2013 року № 1303269879, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 240 172,06 гривень. Станом на 20.12.2013, за ним обліковувалась переплата у сумі 236 823,70 гривень, тому заборгованість складала 3348,36 гривень, яка була погашена платіжними дорученнями від 19.12.2013 № 1860 на суму 1000,00 гривень та 19.12.2013 № 1855 на суму 10 000,00 гривень (з яких зараховано в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску 2348,36 гривень). Оплата за вказаним платіжним дорученнями, згідно з відбитком штампу казначейства, пройшла 23.12.2013, тобто з затримкою у три календарних дні.
За прострочення сплати єдиного внеску за лютий 2013 року відповідачем застосовано штраф у розмірі 334,84 гривень (10%) та пеню у розмірі 10,05 гривень.
09.01.2014 позивач засобами електронного зв'язку подав до ДПІ звіт за грудень 2013 року №1400141183, в якому самостійно визначив зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 393 904,84 гривень. Станом на 20.01.2014, за позивачем обліковувалась переплата у сумі 390 832,64 гривень, тому заборгованість складала 3072,23 гривень, яка була погашена платіжним дорученням від 20.01.2014 № 6 на суму 123 303,50 гривень. Оплата, згідно з відбитком штампу банка, пройшла 23.01.2014, тобто з затримкою у три календарних дні.
За прострочення сплати єдиного внеску за грудень 2013 року відповідачем застосовано штраф у розмірі 307,22 гривень (10%) та пеню у розмірі 9,22 гривень.
Позивачем 06.02.2014 до ДПІ за попереднім місцем обліку засобами електронного зв'язку подано звіт за січень 2014 року №1402412491, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 245 311,04 гривень. Станом на 20.02.2014, за центром обліковувалась переплата у сумі 241 862,49 гривень, тому заборгованість складала 3448,55 гривень, яка була погашена платіжним дорученням від 19.02.2014 № 191 на суму 148 150,54 гривень. Оплата за вказаним платіжним дорученням, згідно з відбитком штампу казначейства, пройшла 21.02.2014, тобто з затримкою в один календарний день.
За прострочення сплати єдиного внеску за січень 2014 року відповідачем застосовано штраф у розмірі 344,86 гривень (10%) та пеню у розмірі 3,45 гривень.
Таким чином, судами вірно встановлено, що застосований штраф у загальному розмірі 986,92 гривень та пеня у сумі 22,72 гривень є цілком правомірними та такими, що не підлягають скасуванню з огляду на той факт, що позивач здійснив сплату єдиного внеску за листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року з порушенням граничних строків, доказів протилежного позивач не надав.
Щодо нарахованого штрафу зі сплати єдиного внеску за липень 2014 року суди зазначили наступне.
05.08.2014 позивач засобами електронного зв'язку подав до ДПІ за попереднім місцем обліку звіт за липень 2014 року №1409758654, в якому самостійно визначив зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 298 059,34 гривень. Станом на 20.08.2014 за ним обліковувалась переплата у сумі 895,84 гривень, тому заборгованість складала 297 163,50 гривень, яка була погашена платіжними дорученнями від 10.09.2014 № 1108 на суму 269 723,82 гривень та № 1104 на суму 28066,51 гривень.
За прострочення сплати єдиного внеску за вказаний період відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 29 716,35 гривень (10%) та пеню у розмірі 6240,43 гривень.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Проте Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 (405/2014)
введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII (1669-18)
(далі - Закон № 1669- VII (1669-18)
), що набув чинності 15.10.2014, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 (405/2014)
"Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України "Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України".
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405.
Підпунктом "б" п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669-VII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI (2464-17)
доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану."
' 'br' Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII (219-19)
"Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII (1669-18)
вважати пунктом 9-4.
' 'br' Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 (911-19)
внесені зміни до Закону України № 1669-VII (1669-18)
, відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669- VII виключено.
Таким чином, положення пп. 8 п.4 ст. 11 Закону № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VІ (2464-17)
, а змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
На теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.
Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовуються.
' 'br' Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р)
до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Донецьк та Краматорськ.
Дію останнього зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 (1079-2014-р)
.
Вказані розпорядження втратили чинність, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р)
. Згідно з додатком до останнього, до зазначених населених пунктів, зокрема, належать міста Донецьк і Краматорськ.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та час розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, не закінчилась.
Верховний Суд також зазначив у вищевказаній зразковій справі, що "безпідставними є також посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону №2464-VІ (2464-17)
заяви про звільнення від обов'язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014)
, триває, спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (2464-17)
. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17)
для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Доводи податкового органу щодо ненадання позивачем контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014-2015 років, є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (2464-17)
, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні."
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до позивача не підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді штрафу та пені, передбачені Законом № 2464-VІ (2464-17)
, за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язків платника єдиного внеску за липень 2014 року, оскільки позивач на час виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку в контролюючому органі, що розташований на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (ч. 1 ст. 350 КАС України).
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова