Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Луганської філії звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Луганської філії суми страхового відшкодування за кредитним договором, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором страхування та положень статті 6, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування", статей 526, 629, пункту 3 статті 988 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, посилаючись на порушення позивачем Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі; відповідно до частини 2 пункту 6.3 Договору страхування збитки, що сталися внаслідок порушення Страхувальником (позивачем) вимог Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі, не підлягають відшкодуванню.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.03.2009р. (суддя Яресько Б.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1254,13грн. страхового відшкодування, 19,47грн. судових витрат; в решті вимог відмовлено.

Апеляційний перегляд справи не здійснювався.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення у даній справі скасувати, прийняти ухвалу про припинення провадження у справі.

Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судом процесуального права, оскільки всупереч статтям 1, 21, 27, частині статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не припинив провадження у справі, що за своїм суб'єктним складом не підлягала розгляду в господарських судах України через залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору фізичної особи.

Також скаржник вказав на порушення судом статті 629 Цивільного кодексу України та прийняття судового рішення всупереч фактичним обставинам справи, положенням договору страхування; зазначив, що судом не прийнято до уваги порушення проти посадових осіб Луганської філії позивача кримінальної справи по факту шахрайства.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, та усно в судовому засіданні заперечив проти її доводів, вказавши на законність та обґрунтованість судового рішення.

У судовому засіданні від 14.07.2009р. було оголошено перерву до 21.07.09р. до 12год.00хв, про що повідомлено представників сторін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 23.08.2006р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 0293561500, предметом якого є страхування ризиків страхувальника (позивача), пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальниками) своїх зобов'язань за кредитними договорами, що укладаються між страхувальником та позичальниками та зазначеними в реєстрі кредитних угод (додаток № 1 до договору страхування).

За пунктом 4.4 договору об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на умовах позивача відповідно до кредитного договору.

Страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх обов'язків по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

За пунктом 6.3 договору страхування не підлягають відшкодуванню, зокрема, збитки, що стались внаслідок невиконання позивачем зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором, порушення позивачем "Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів), навмисні дії позивача або його посадових осіб, спрямовані на настання страхового випадку, подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 11.1.3 договору розмір страхового відшкодування складається з простроченої заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом; пеня, штрафні санкції, підвищені відсотки за прострочення до страхового відшкодування не включаються.

У випадку другого звернення поспіль позивач зобов'язаний також надати заяву про настання страхового випадку та розмір збитків, інші передбачені договором документи.

Відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом 10 робочих днів від дня отримання всіх документів, а у складних випадках, за письмовою згодою позивача, у строк до двох місяців.

Судом встановлено, що 30.08.2007р. позивачем та третьою особою був укладений кредитний договір № KRCR/0411/499/07, за яким позивач надав третій особі кредитні кошти в сумі 20000грн. строком з 30.08.2007р. по 29.08.2010р. на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами 9% річних.

Для отримання кредиту третя особа надала заявку-анкету на отримання кредиту, в якій зазначено, що позичальник є приватним підприємцем, довідку про доходи, видану ТОВ "Єкона", за якою позичальник працює у вказаному товаристві на посаді комерційного директора за сумісництвом та наведено його дохід за 6 місяців, довідку про ідентифікаційний код, паспорт.

Згідно службової записки про планове надання кредиту від 30.08.2007р. позивач здійснив перевірку відомостей, наданих третьою особою.

Відповідно до реєстру кредитних договорів (за період з 01.08.2007р.-31.08.2007р.), що є додатком до договору страхування, майнові ризики позивача за договором № KRCR/0411/499/07 були застраховані за спірним договором страхування.

З огляду на допущене третьою особою прострочення виконання зобов'язань зі сплати кредиту та відсотків за користування ним, позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування № 1038 від 01.11.2007р., в якій зазначив про несплачений позичальником кредит в сумі 1111,12грн., відсотки 143,01грн., комісійні 400,00грн.; відповідач листом № 1002 від 03.12.2007р. відмовив у виплаті страхового відшкодування, пославшись на подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку (на його думку довідка про доходи позичальника є сфабрикованою, оскільки підприємство не подавало до податкової інспекції звіту про доходи найманих працівників, не знаходиться за своєю адресою).

Під час судового розгляду справи відповідач ґрунтує свою відмову у виплаті страхового відшкодування також на порушенні позивачем вимог "Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк", оскільки банком не було витребувано від позичальника повний пакет документів, необхідний для отримання кредиту, не було перевірено достовірність наданих позичальником відомостей. Вказане є зміною ступені страхового ризику, про що мало бути поінформовано страхову компанію.

Розглядаючи даний спір, місцевий господарський суд встановив, що кредитний договір було укладено з дотриманням позивачем вимог пунктів 2.1, 4.1 "Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк", натомість відповідач не довів обов'язковість надання позичальником довідки органу опіки про те, що позичальник не визнаний дієздатним чи обмежено дієздатним, трудової книжки, трудової книжки; надання позичальником позивачу свідомо неправдивих відомостей не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором страхування кредитного портфелю банку; відповідачем порушено договірне зобовязання про виплату 961,27грн. страхового відшкодування, що суперечить приписам статей 173, 193, 354 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Відмова суду у стягненні решти заявленої до стягнення суми, ґрунтується на ненаданні позивачем заяви про страхове відшкодування решти платежів; комісійні ж не входять до переліку застрахованих сум.

Судова колегія вважає висновки місцевого господарського суду передчасними з наступних підстав.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 989 вказаного кодексу страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Аналогічні приписи містяться у пункті 3 частини 1 статті 20 та пункті 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про страхування".

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський судом дійшов висновку, що кредитний договір було укладено відповідно до умови договору страхування та "Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк".

Однак при цьому місцевим господарським судом не проаналізовано відповідність наданого позивачем третій особі кредиту "Правилам кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк", відповідно до яких кредит надається повнолітнім та дієздатним фізичним особам –громадянам України, які відповідають вимогам Правил щодо місця проживання та основного місця роботи, віку, а також мають стабільні та документально підтверджені джерела доходів за останні 6 місяців, та які дозволяють забезпечити своєчасне виконання умов кредитного договору.

Відтак судом не з'ясовано, чи було видано кредит особі, що мала стабільні та документально підтверджені джерела доходів за останні 6 місяців, які дозволяли забезпечити своєчасне виконання умов кредитного договору (пункту 2.1 "Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк"), та чи є об'єктом страхування відповідно до договору страхування випадки надання кредиту страхувальником особі, що не мала таких джерел доходів на момент надання їй кредиту.

Зазначаючи в судовому рішенні, що не є підставою для відмови у відшкодуванні збитків за договором страхування кредитного портфелю банку надання позичальником позивачу свідомо неправдивих відомостей, місцевий господарський суд не з'ясував, чи можна вважати належним виконанням зобов'язань за договором страхування передачу банком страховій компанії відомостей, що ґрунтуються на наданих позичальником позивачу свідомо неправдивих відомостях, чи має місце вина кредитної установи у одержанні страховою компанією таких відомостей (її форма та правові наслідки у разі існування).

Наведені скаржником доводи допущених судом процесуальних порушень є безпідставними та такими, що суперечать статтям 1, 21 Господарського кодексу України, відтак підстав для скасування рішення у повному обсязі не вбачається.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не перевірив дійсний зміст правовідносин сторін, внаслідок чого його висновки за наслідками розгляду позову не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Луганської філії задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 19.03.2009р. у справі № 13/16 Господарського суду Луганської області скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1254,13грн. страхового відшкодування.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

В решті судове рішення залишити без змін.