826/18258/13-а Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон, та стягнення зайво сплачених коштів - 07.11.2018 Прийняття

Вказане рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що у підпункті, на який посилався відповідач, як на підставу для анулювання свідоцтва позивачу про право на зайняття нотаріальною діяльності, чітко визначено, що має бути наявний факт знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву або окремих документів, однак судом вини у діях приватного нотаріуса не встановлено, тобто, не встановлено факт знищення чи втрати саме приватним нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову - відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що нотаріусом не було дотримано вказаних вимог законодавства, у зв'язку з чим у відповідача виникло право до застосування санкцій, передбачених чинним законодавством. Також, суд зазначив, що самі по собі дії Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, про що і заявлена позовна вимога, щодо анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків у сфері публічно правових відносин у даній справі. Натомість, у даній справі, права і обов'язки для позивача, свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю якого анульовано, породжують рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №1 від 08.12.2016 та наказ Міністерства юстиції України №3819/5 від 27.12.2016 року "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3." прийнятий на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №1 від 08.12.2016 року. Водночас, апеляційний суд зауважує, що позивачем в рамках цього позову вимоги про визнання зазначених рішення та наказу протиправними та їх скасування не заявлялися, а суд першої інстанції за межі позовних вимог не виходив, суд апеляційної інстанції, в силу приписів статті 195 КАС України, та у зв'язку з відсутністю апеляційної скарги позивача, позбавлений такої процесуальної можливості. Враховуючи, що дії щодо анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для нотаріуса жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання таких дій неправомірними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник вказує про те, що з метою доставлення архіву до ГТУЮ у Запорізькій області було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.02.2016 року, як того вимагають правила ведення нотаріального діловодства, даний договір міститься у матеріалах справи. Даний архів було викрадено та за заявою ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України було відкрито кримінальне провадження. Проте, як зазначає скаржник, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та надано належної оцінки тому, що 25.06.2016 року Мелітопольським відділом поліції було віднайдено архів та передано його в управління юстиції в повному обсязі. Окрім того, в постанові Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 15.06.2016 року про закриття кримінального провадження встановлено, що факт викрадення документів архіву приватного нотаріуса вчинений невстановленою особою, будь-якої причетності ОСОБА_3 до вказаного факту не встановлено. Також, скаржник зазначає про те, що відповідачем було пропущено строки винесення подання, його розгляду та прийняття Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення.

Скаржником заявлено клопотання про розгляд справи за його участі.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області до Комісії, згідно зі ст. 10 Закону, внесено подання, відповідно до якого, 11.01.2016 року до ГТУЮ у Запорізькій області надійшла заява приватного нотаріуса про припинення нотаріальної діяльності. Відповідно до ст. ст. 30, 30-1 Закону, ГТУЮ у Запорізькій області видано наказ від 11.01.2016 року № 01/07 про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_3

На виконання ст. 14 Закону та п. 4.10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мін'юсту від 22.12.2010 року №3253/5 (z1318-10) , приватного нотаріуса зобов'язано передати документи нотаріального діловодства та архів до Запорізького обласного державного нотаріального архіву до 12.02.2016 року.

Відповідно до листа завідуючої Запорізьким обласним нотаріальним архівом від 1.02.2016 року №277/01-20, наказом ГТУЮ у Запорізькій області від 10.02.2016 року №93/08 строк передачі документів продовжено до 10.03.2016 року.

Згідно з доповідною запискою завідуючої Запорізьким обласним нотаріальним архівом від 02.03.2016 року №442/01-20, приватний нотаріус не передала до нотаріального архіву справи за 2012-2013 роки (13 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, 160 справ тривалого (понад 10 років) зберігання, 316 закінчених спадкових справ, 4 справи з кадрових питань), довіреності за період із 2001 по 2008 роки (37 справ), із 2009 по 2015 роки (106 справ), документи по 10 років зберігання за період із 2001 по 2005 роки - 66 справ, повідомивши про їх викрадення.

Як повідомила приватний нотаріус, документи було викрадено з автомобіля.

Відповідно до наданої приватним нотаріусом довідки Мелітопольського міського відділу УМВС України в Запорізькій області від 03.03.2016 року №60/6-2635/16 про прийняття і реєстрацію заяви приватного нотаріуса щодо викрадення документів, розпочато досудове розслідування. Заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11.02.2016 року за реєстраційним №12016080140000677.

ГТУЮ у Запорізькій області отримано лист від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області МВС України від 29.06.2016 року №60/6-7588/16, відповідно до якого у провадженні Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №12016080140000677 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України. У вказаному листі, також, зазначено, що викрадені документи знайдені 25.06.2016 року.

Постановою Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 15.06.2016 року про закриття кримінального провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080140001721 від 07.03.2016 року, закрито у зв'язку з встановленням відсутності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України. У постанові зазначено, що у діях ОСОБА_3 відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, так як факт викрадення документів архіву приватного нотаріуса вчинений невстановленою особою, будь-яка причетність ОСОБА_3 до вказаного факту не встановлена.

Проте, 08.12.2016 року Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату прийнято рішення №1, згідно з яким, відповідно до пп. "и" п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, а саме у зв'язку зі знищенням чи втратою нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Мін'юстом 05.01.1998 року за №2892 на ім'я ОСОБА_3

27.12.2016 року Мін'юстом видано наказ №3819/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3", яким анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Мін'юстом 05.01.1998 року за № 2892 на ім'я ОСОБА_3

Зазначений наказ видано на підставі рішення №1 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, відповідно до пп. "и" п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про нотаріат", у зв'язку зі знищенням чи втратою нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України (254к/96-ВР)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

5. Закон України від 02 вересня 1993 року №3425-XII "Про нотаріат" (3425-12) (далі - ЗУ "Про наторіат")

Статтею 2-1 ЗУ "Про наторіат" визначено, що державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Згідно з абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про нотаріат", нотаріус зобов'язаний: дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону, питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю визначені у ст. 12 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:

1) пункт 1 частини першої статті 12 виключено;

2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України;

3) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики.

Статтею 14 Закону передбачено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

6. Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року N 1577 (1577-2006-п) (далі - Положення)

Згідно з пунктом 2 Положення, Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

7. Правила ведення нотаріального діловодства затверджені Міністерством юстиції України, за погодженням з Державним комітетом архівів України, наказом від 22 грудня 2010 року N 3253/5 (далі - Правила).

Згідно із пунктом 1.1 ці Правила встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами в державних нотаріальних конторах (далі контора), державних нотаріальних архівах (далі архів), приватними нотаріусами.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4 Правил, відповідальним за організацію діловодства та архіву при здійсненні приватним нотаріусом нотаріальної діяльності, у тому числі володіння, користування реєстрами, книгами обліку, журналами, в яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, та їх ведення, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у його провадженні, є нотаріус. Приватний нотаріус може покласти організацію діловодства та архіву на особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах. У разі втрати документів нотаріального діловодства приватний нотаріус повинен негайно доповісти начальнику управління юстиції та вжити необхідних заходів для розшуку чи відновлення втрачених документів.

Згідно з пунктом 15.6 Правил підготовлені до передачі документи доставляються до архіву вантажним чи легковим автотранспортом з критим кузовом, виключно у супроводі відповідальної особи.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій, на основі досліджених під час розгляду справи доказів, встановлено, що свідоцтво ОСОБА_3 про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульовано за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, на підставі пп. "и" п. 2 ч. 2 ст. 12 Закону - "у випадках: знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів".

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач, зокрема, мотивував його тим, що у порушення статтей 5, 8, 14 Закону, ОСОБА_3, залишивши документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса у автомобілі на стоянці, не забезпечила належне зберігання та схоронність документів, які є власністю держави, що призвело до їх часткової втрати.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 15.06.2016 року про закриття кримінального провадження кримінальне провадження, у зв'язку з встановленням відсутності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, оскільки такі докази можуть бути важливими при наявності в діях позивача виключно кримінально караного діяння, натомість, в даному випадку скаржника притягнуто до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює саме її професійну діяльність як нотаріуса.

Враховуючи, що нотаріусом не було дотримано покладених на нього вимог законодавства, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у відповідача виникло право для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

У зв'язку із правомірністю анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_3, безпідставними є також позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю; крім того, чинне законодавство не передбачає процедури поновлення дії свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.