13/4659 Про визнання права власності на побутові будівлі - 15.07.2009 Прийняття

Рішенням від 22.09.2008 господарського суду Черкаської області (суддя Скиба Г.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано за Приватним будівельним підприємством "Електросигнал" право власності на: побутові будівлі "Q-І", загальною площею 29,6 м.кв. та "R-І", загальною площею 17,7 м.кв.; навіси "f", "S"; "Ж1", "Ж2", "Ж3" в господарському складі літери "Ж-І", що знаходяться за адресою: проспект Хіміків (вул. XX Партз'їзду), буд. 47, м. Черкаси.

Судове рішення мотивовано тим, що спірні будівлі не порушують прав будь-яких третіх осіб та суміжних землекористувачів, а право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку собі під уже збудоване нерухоме майно.

Не погоджуючись з судовим рішенням Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням і просить судове рішення скасувати, посилаючись на, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити.

Господарським судом встановлено, що приватне підприємство "Спецавтосервіс" та приватне будівельне підприємство "Електросигнал" 14.12.2005 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав нежитлові приміщення, а саме: літ "Ж-І" – колишній склад "НЗ", загальною площею 278, 1 кв.м., приміщення за № 1-4 площею 11,2 кв.м. в літ "Д-І", що знаходяться за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, 47.

На підставі рішення Черкаської міської ради № 2-224 від 30.11.2006 "Про надання приватному будівельного підприємства "Електросигнал" земельної ділянки в оренду" Черкаською міською радою та приватне будівельне підприємство "Електросигнал" 29.01.2007 уклали договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років, який зареєстрований у Черкаській РФДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 08.12.2007 за № 040777500008.

Господарським судом також встановлено, що в період 2007-2008 років, на вказаній земельній ділянці самовільно побудовано та добудовано будівлі і споруди згідно інвентарної справи за наступними літерами: побутові будівлі "Q-І", загальною площею 29,6 м.кв. та "R-І", загальною площею 17,7 м.кв.; навіси "f", "S"; "Ж1", "Ж2", "Ж3"в господарському складі літери "Ж-І".

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 30 Закону України "Про планування і забудову територій" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 за № 923 (923-2008-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 за № 534 (534-2009-п) ) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за відповідною формою.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності не нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №7/5 (z0157-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (z0157-02) , реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

За ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі, самочинного будівництва, були порушені.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Проте, господарським судом не враховано вимог вищевказаних норм законодавства, не з’ясовано обставин, пов’язаних з наявністю належного дозволу чи належно затвердженого проекту на будівництво та не досліджено питання чи введено в експлуатацію спірні об’єкти нерухомого майна.

Також, господарським судом не взято до уваги, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів є, зокрема, відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки.

Статтею 392 Цивільного кодексу України, встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, господарським судом не доведено, в чому полягає порушення чи оспорення прав позивача з боку відповідача, також із встановлених судом обставин не вбачається, що право власності не визнається Черкаською міською радою в розумінні ст. 392 Цивільного кодексу України.

При вирішенні спору за позовом, заявленим на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, господарському суду необхідно дослідити обставини справи, щодо того, чи полягає суть спору саме в офіційному визнанні права власності, тобто встановити факти оспорювання чи невизнання права власності на відповідне майно з боку власника чи інших осіб.

Необхідність встановлення вказаних обставин зумовлена тим, що вирішення спору за позовом про офіційне визнання права власності щодо майна, право на яке оспорюється чи не визнається іншими особами, може стосуватись прав та обов’язків цих осіб, які також вважають себе управненими особами щодо цього майна.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-10 ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України