Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд"

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

У листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Треналофф-траст" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" про стягнення 4 763,32 грн. заборгованості за договором на автопослуги № 55/06юр від 9 листопада 2006 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2009 року (суддя –С.Примак) у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що акт прийому-передачі робіт від 29.12.2006 року № 665 підписано неуповноваженою особою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2009 року (головуючий –В.Прудніков, судді –О.Голяшкін, Л.Ясир) рішення місцевого господарського суду змінено. Стягнено з відповідача 4 000,00 грн. основного боргу, 740, 96 грн. пені та судові витрати.

В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановленої у справі постанови суду апеляційної інстанції, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права при прийнятті даного судового акту і залишення в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2009 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 9 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Треналофф-траст" (виконавець) і закритим акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (замовник) було укладено договір на автопослуги №55/06юр, відповідно до умов якого виконавець надає послуги замовнику з передачі в оперативне підпорядкування бульдозера ДТ-75 для виконання будівельно-монтажних робіт, згідно заявки замовника (п. 1.1. договору).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що оплата за роботи здійснюється замовником шляхом перерахування сум коштів у розмірі ста відсотків від вартості робіт, протягом п`яти календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, на підставі виставленого виконавцем рахунку, на розрахунковий рахунок останнього.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, на суму 14 929,00 грн., підтверджується наявною у матеріалах копією акту прийому-передачі робіт № 665 від 29 грудня 2006 року.

Колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду, що зазначений акт, в розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України, є належним і допустимим доказом існування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Наявні у матеріалах справи платіжні доручення та виписка за рахунком позивача свідчать про те, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані у грудні 2006 року послуги виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 10 929,00 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо правомірності заявлених позовних вимог по стягненню з відповідача основного боргу у розмірі 4 000,00 грн.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується, що розрахунок і стягнення апеляційним судом пеня, у розмірі 740,96 грн. є законними і відповідають обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на норму, закріплену частиною 1 статті 241 ЦК України і доводи про те, що від його імені акт прийому-передачі підписала не уповноважена особа –головний бухгалтер будівельного управління "Аглобуд –4" закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", з огляду на те, що правочином із якого виникли спірні правовідносини є договір на автопослуги №55/06юр від 09.11.2006 року, чинність якого, в ході розгляду даної справи, не оспорювалась а його недійсність законом не встановлена, тобто вважати його нікчемним підстав не має.

За таких обставин, можна ставити питання лише про доведеність надання позивачем відповідачу послуг, обумовлених договором. Однак, ця обставина була всебічно досліджена судом апеляційної інстанції, яка дійшла правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками суду та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2009 року у справі за № 34/319-08–без змін.