Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.02.2009р. (суддя Кітаєва С.Б.) порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, призначено час і місце судового засідання, сторони зобов'язано надати визначений перелік документів та забезпечити явку своїх представників.

Оскарженою ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Марко Р.І.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Константа-Захід" на вказану ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто скаржнику.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. та передати справу до Львівського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційної скарги відповідача, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про порушення провадження у справі.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Так, статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма кореспондується з приписами статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (ухвали).

А відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення регламентується положеннями процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , який містить імперативні норми щодо випадків, в яких учасники судового процесу мають право на апеляційне оскарження судового рішення (ухвали).

Статтею 64 ГПК України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про порушення провадження у справі, і подання апеляційної скарги на ухвали місцевого суду, що не підлягають оскарженню, виключає перегляд даних судових актів в апеляційному порядку.

За вказаних обставин висновок суду апеляційної інстанції є законним, обґрунтованим, а доводи, викладені в касаційній скарзі, його не спростовують, тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали суду другої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Константа-Захід" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі №14/38 Господарського суду Львівської області –без змін.