Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Губенко Н.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2009

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009

зі справи № 44/20

за позовом Антимонопольного комітету України (далі – АМК), м. Київ,

до державного підприємства "Енергоринок" (далі –Підприємство)

про стягнення штрафу та пені,

за участю представників сторін:

позивача – Ахтімірової М.Г.,

відповідача –Шубіна В.М.,

АМК звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення з Підприємства 100 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 24 000 грн. пені за прострочення сплати зазначеного штрафу.

Рішенням названого суду від 09.02.2009 (суддя Кролевець О.А.) позов задоволено частково: з Підприємства стягнуто 24 000 грн. пені; в частині стягнення 100 000 грн. штрафу провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ). Місцевий суд припинення провадження у справі мотивував сплатою суми штрафу відповідачем, а стягнення 24 000 грн. пені –несвоєчасністю сплати штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. –головуючий суддя, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2009 змінено: розмір пені до стягнення зменшено до 22 500 грн.; в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем неправильно визначено тривалість періоду часу для нарахування пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АМК про стягнення пені.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- рішенням АМК від 17.12.2002 № 379-р "Про порушення антимонопольного законодавства, законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі –Рішення АМК):

· визнано, що Підприємство з травня 2000 і до цього часу діє на ринку оптової купівлі-продажу електроенергії з оптового ринку електроенергії України і займає на ньому монопольне становище із часткою 100 відсотків;

· визнано, що дії Підприємства, які полягають у нав'язуванні незалежним постачальникам електроенергії при укладанні двостороннього договору купівлі-продажу електроенергії на 2002 рік вимоги щодо обов'язкової наявності автоматизованої системи диференційованого (погодинного) обліку електроенергії у споживачів, постачання електроенергії яким здійснюють незалежні постачальники електроенергії (при відсутності виставлення подібних вимог до Обласних енергопостачальних компаній), є порушеннями антимонопольного законодавства, передбаченими абзацом другим статті 4 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", у вигляді нав'язування постачальникам електроенергії за нерегульованим тарифом таких умов договору, що ставлять контрагентів у нерівне становище, та порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 2 статті 50, пунктами 2, 6 і 7 частини 2 статті 13 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, та створення перешкод доступу на ринок чи усунення з ринку інших суб'єктів господарювання;

· зобов'язано Підприємство припинити згадані порушення та повідомити про це АМК до 1 лютого 2003 року;

· на Підприємство накладено штраф у сумі 100 000 грн.;

- 26.12.2002 Підприємство одержало Рішення АМК, що підтверджується відповідною розпискою (т. 1, а.с. 73), та добровільно мало сплатити штраф у термін до 25.01.2003;

- 05.02.2003 Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення АМК. Рішенням названого суду від 11.04.2003 зі справи № 32/170, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2003, у задоволенні позову відмовлено. Зазначені судові рішення набрали законної сили;

- АМК нарахував відповідачеві 24 000 грн. пені за період з 27.01.2003 (закінчення тридцятиденного строку з дня одержання Рішення АМК) по 12.02.2003 (порушення місцевим господарським судом провадження у справі № 32/170).

- Підприємством 30.12.2008 сплачено 100 000 грн. штрафу, що підтверджується платіжним дорученням № 2388 (т. 1, а.с. 173).

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- останнім днем для добровільної сплати штрафу відповідачем було 27.01.2003 (понеділок) включно;

- відповідач прострочив сплату штрафу на 15 днів (з 28.01.2003 по 11.02.2003 включно); розмір пені за цей період має становити 22 500 грн. (1500 грн. х 15 днів).

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Підприємства пені.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Правомірність Рішення АМК досліджено в межах провадження зі справи № 32/170. Відповідні судові рішення набрали законної сили та є обов'язковими до виконання згідно з статтею 124 Конституції України та статтею 115 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 62 Закону № 2210 перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

За приписами статті 56 Закону № 2210 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин):

- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу;

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу та відповідного рішення (постанови) суду.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону № 2210, яка встановлює як обов’язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Отже, в даному випадку пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238- 239, 249- 250 Господарського кодексу України.

Таку ж правову позицію викладено в пункті 21 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 (v0247600-08) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, встановивши наявність підстав для стягнення з відповідача пені та перевіривши правильність її нарахування, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення з відповідача пені в сумі 22 500 грн. за період з 28.01.2003 (перший день після закінчення тридцятиденного строку для добровільної сплати штрафу) по 11.02.2003 включно (12.02.2003 порушено провадження у справі № 32/170).

Посилання скаржника на факт своєчасного звернення до господарського суду з приводу оскарження Рішення АМК не спростовує правильності висновків господарського суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до наведених приписів статті 56 Закону № 2210 юридичне значення для нарахування пені має не час звернення до суду, а період розгляду справи судом.

У свою чергу, посилання скаржника на необхідність звільнення його від сплати пені через тяжкий фінансовий стан також не можуть братися до уваги, оскільки Закон № 2210 (2210-14) відповідних підстав для звільнення від сплати пені не передбачає.

Таким чином, касаційна скарга Підприємства задоволенню не підлягає.

Водночас постанова апеляційного суду зі справи всупереч приписам статей 84, 105 ГПК України не містить рішення суду про відмову АМК у стягненні 1 500 грн. пені, що є підставою для зміни згаданої постанови відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 зі справи № 44/20 змінити, доповнивши пункт 2 її резолютивної частини реченням такого змісту: "У стягненні 1 500 грн. пені - відмовити".

2. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 зі справи № 44/20 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок" - без задоволення.