Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 32610,00 грн. штрафу за неправильне зазначення відповідачем у залізничній накладній №33159493 маси вантажу-металобрухту у вагоні №53768347, посилаючись на статті 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", статтю 307 Господарського кодексу України та статті 2,5,6, 23,37,52, 118,122,129 Статуту залізниць України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши що маса нетто визначена станцією призначення ДП "Придніпровська залізниця" лише шляхом зважування тари вагону з вантажем, а окреме зважування тари вагону не проводилось, що призвело до розбіжностей у масі вантажу зазначеній в накладній та масі визначеній залізницею, що порушує вимоги ДСТУ 4121-2002 і пункту 22 Правил видачі вантажів, затверджених Міністерством транспорту України наказом №644 від 21.11.2000р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2008р. (суддя Дячук Т.В.) у задоволенні позову відмовлено; рішення вмотивовано недотриманням позивачем статей 52, 118, 129 Статуту залізниць, вимог 22 Правил видачі вантажів, затверджених Міністерством транспорту України наказом №644 від 21.11.2000р. та встановленою відповідністю фактичної маси вантажу у вагоні №53768347 даним зазначеним у залізничній накладній №33159493 відповідно пункту 7.5 Правил приймання металобрухту.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. (судді:Будішевська Л.О.-головуючий, Веденяпін О.А., Черпак Ю.К.) рішення господарського суду скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Втормет" 3261 грн. штрафних санкцій, 489,15 грн. витрат зі сплати державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова вмотивана встановленим порушенням відповідачем пунктів 2,6, 24, 52,118, 122 Статуту залізниць України та зменшенням розміру штрафу відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 3, 551 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині зменшення суми штрафу на 29349,00грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму штрафу в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування апеляційною інстанцією статті 10 Закону України "Про залізничний транспорт", частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, статей 2, 5,122 Статуту залізниць України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник вважає, що чинним законодавством про залізничний транспорт не передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій за договором перевезення вантажів і також таке право не надано суду апеляційної інстанції, оскільки відповідне питання не розглядалось місцевим господарським судом. Окрім цього, скаржник вважає, що апеляційний суд неповно з’ясував обставини щодо винятковості даного випадку та ступеня виконання зобов’язання.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, усно у судовому засіданні не погодився з висновками постанови апеляційного господарського суду щодо стягнення штрафних санкцій, однак, касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду не подавав та в матеріалах справи відсутня. Відтак, доводи відповідача відхиляються.

Заслухавши доповідь судді–доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 24.03.2008р. по залізничній накладній №33159493 зі станції Гречани Південно-Західної залізниці, відправник "Втормет", на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на адресу ВАТ "Запоріжсталь" надійшов вантаж: лом чорних металів в залізничному вагоні №№53768347.

На станції призначення була проведена видача вантажу вантажоодержувачам з перевіркою маси вантажу у вагоні №53768347, в ході якої було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає масі вантажу на станції призначення.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту залізниць України Статут залізниць України визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 цього Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Згідно статті 52 зазначеного Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3., 3.4 Правил оформлення перевізних документів та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, графи комплекту перевізних документів "маса вантажу в кг. визначена відправником" заповнюються відправником із зазначенням маси завантаженого вантажу в кілограмах, маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. В накладній графа "маса вантажу в кг, визначена залізницею" заповнюється, якщо масу вантажу визначено залізницею. Відповідно до накладних маса вантажу визначена відправником і всі дані накладних заповнені ним безпосередньо, за правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Статтями 129 Статуту встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно статей 24, 122 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Попередніми інстанціями встановлено, що за результатами перевірки відповідності вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах було складено комерційний акт №БН 755550/237 від 19.03.2008р. за участю представника ВАТ "Запоріжсталь" та отримано представником вантажоодержувача 01.04.2008р. в якому зазначено про недостачу вантажу 1770кг у вагоні №53768347.

Зазначеним актом встановлено, що маса вантажу зазначена в накладній №33159493 у вагоні №53768347 становить 70620кг, а маса вантажу визначена при перевірці склала 68850кг, тобто різниця становить 1770кг, що підтверджує факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній.

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до залізничної накладної №33159493, маса вантажу було визначено вантажовідправником на 150 тонних вагонних вагах, при цьому, загальна маса вантажу в двох вагонах становила 134820кг., в вагоні №53768347 маса вантажу -70620 кг, в зазначеній залізничній накладній відсутні будь-які дані про визначення маси тари відправником.

Окрім цього, попередньою інстанцією досліджено, що згідно накладної №33159493 сума провізної плати, нарахованої відправнику по станції відправлення складає 6522,00грн., за розрахунком позивача, розмір штрафу складає 32610,00грн. 04.08.2008р. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до відповідача з претензією №13-01/26 щодо сплати штрафу в розмірі 32610,00грн., яка залишилась останнім без відповіді та без задоволення. На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Втормет" 32610,00грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України штраф стягується з відправника за сам факт неправильно зазначених в накладній відомостей про масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

Згідно частини 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином діюче законодавство не обмежує право господарського суду зменшувати розмір штрафних санкцій, які виникли та нараховуються на підставі акта цивільного законодавства.

Виходячи із положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Апеляційний суд встановив, що розмір штрафу, визначений ДП"Придніпровська залізниця", значно перевищує розмір плати за вартість наданих відповідачем послуг, що може вплинути на фінансовий стан останнього, та що порушення з боку вантажовідправника не завдало збитків залізниці.

Наведеним спростовуються посилання скаржника на неповне з’ясування попередньою інстанцією обставин щодо винятковості даного випадку та ступеня виконання зобов’язання.

За статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, що спростовує доводи касаційної скарги про допущені апеляційним судом порушення меж перегляду справи в апеляційній інстанції.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 цього кодексу юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, встановив у судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, застосували норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відтак їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає вказаним вимогам, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. у справі № 2/4962 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.