Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №52/107-08 за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради до Приватного підприємства "Лідер" про припинення права користування земельною ділянкою та скасування державного акту.

Приватне підприємство "Лідер" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Пісочинської селищної ради, в якій просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 6,0 га, що розташована за адресою:Харківська область, смт.Пісочин, вул.Весела,55.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. (суддя Бринцев О.В.) повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву без розгляду на підставі пунктів 3, 4, 6, 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу, а саме в зв’язку з відсутністю у позовній заяві: посилання на докази, які підтверджують викладені в заяві обставини; доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі; доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. (судді: Токар М.В-головуючий, Івакіна В.О., Білоконь Н.Д.) ухвалу господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. залишено без змін на підставі статей 57, 60, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність доказів у справі, які спростували б обставини, викладені в ухвалі суду першої інстанції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Лідер" звернулось до Вищого господарський суд України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р., мотивуючи скаргу неправильним застосуванням судовими інстанціями статей 1, 2, 60 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не прийнявши до розгляду справи, суд створив умови для одностороннього розгляду справи. Окрім цього, скаржник вважає, що оскільки справу вже порушено судом і по ній сплачені судові витрати, то посилання суду на статтю 57 Господарського процесуального кодексу України безпідставні.

Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Зазначена вимога встановлює, що позов повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54, 55, 56, 57, 58 цього кодексу щодо форми і змісту позовних вимог.

Статтею 57 вказаного кодексу визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

За приписами статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо:

- не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; (порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України);

- порушено правила поєднання вимог або об‘єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з‘ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; (порушення вимог пункту 5 частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України);

- на подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; (порушення вимог статті 54 частини 1 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначена стаття є вичерпною та зобов’язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Апеляційною інстанцією встановлено, що у справі відсутні докази, які спростували б обставини, викладені в ухвалі господарського суду щодо підстав повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, а саме відсутністю у позовній заяві: посилання на докази, які підтверджують викладені в заяві обставини; доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі; доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відтак, скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій статей 1, 60 Господарського процесуального кодексу України щодо порушення гарантованого права на звернення до господарського суду за захистом своїх оспорюваних прав, не вказує які саме норми матеріального та процесуального права були порушені судами попередніх інстанцій .

Таким чином, твердження заявника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Натомість скаржник не навів будь-яких доводів, що спростовували б висновки судів попередніх інстанцій на час ухвалення оскаржених ухвали та постанови; його не позбавлено можливості судового захисту шляхом звернення з позовом з посиланням на інші обставини.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Лідер" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі № 52/107-08 Господарського суду Харківської області залишити без змін.