Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2008 (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 1, 4 Закону України від 10.09.1991р. "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", п.п.8,8 постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", положень постанови Верховної Ради України від 29.11.1990р. №506–ХІІ та ст.ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що підписання акту прийому-передачі майна від 20.10.1990р., за яким спірне майно передавалося на баланс державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв", не спричинило зміну форми власності на будівлю, оскільки дії, пов'язані з порушенням права державної власності на це майно, відбувалися вже під час реорганізації ДГО "Університет військових мистецтв" в АТ "Університет військових мистецтв" у червні 1994 року. Позивач також посилається на недоведеність правонаступництва Дніпровської спілки молоді стосовно прав та обов'язків Дніпропетровського обкому ЛКСМ України, як одного з засновників ДГО "Університет військових мистецтв", та на недоведеність внесення спірного майна до статутного фонду АТ "Університет військових мистецтв". Окрім того, на час перетворення ДГО "Університет військових мистецтв" у АТ "Університет військових мистецтв" діяли законодавчі заборони щодо відчуження спірного майна (постанови Верховної Ради України від 20.12.1991р. №2005–ХІІ, від 10.04.1992р. №2268–ХІІ та від 04.02.1994р. №3943-ХІІ, Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 №1540-ХІІ (1540-12) ). Скаржник вказує також на нез’ясування судами обставин, пов’язаних з наявністю у Дніпропетровського обкому ЛКСМ України, як сторони за договором від 05.10.1990 року, права власності на спірне майно та набуття права власності на це майно АТ "Університет військових мистецтв".

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:

23.08.1990 року рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів №319/2 зареєстровано статут Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв".

05.10.1990 року у відповідності зі Статутними повноваженнями ЛКСМУ (МДС), з метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності Дніпропетровський обком ЛКСМ України (МДС) і Державно-громадське об'єднання "Університет військових мистецтв" уклали договір "Про організацію соціально-культурної та виробничої діяльності на базі музейно-культурного комплексу ім.Матросова".

Відповідно до пункту 1 цього договору Дніпропетровський обком ЛКСМ України (МДС) передає безоплатно в строк до 20 жовтня 1990 року з балансу, а ДГО "Університет військових мистецтв" приймає на баланс у володіння, користування і розпорядження у власність будівлю, споруди, обладнання, засоби зв'язку та інвентар, територію та штати музейно-культурного комплексу ім.Матросова.

Згідно акту прийому-передачі будівлі Музею комсомольської слави ім.О.Матросова від 20.10.1990 року Дніпропетровський ОК ЛКСМ України (МДС) передав зі свого балансу на баланс ДГО "Університет військових мистецтв" безоплатно двохповерхову будівлю Музею комсомольської слави ім.О.Матросова площею 1043,7 кв.м., що розташована на площі Жовтневій,15.

02.06.1994 року згідно з рішенням обласного КК ДСМ (протокол № КК-7) Державно-громадське об'єднання "Університет військових мистецтв" реорганізоване у АТ "Університет військових мистецтв".

07.06.1994 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано свідоцтво про державну реєстрацію АТ "Університет військових мистецтв". Відповідно до п.1.1 Статуту АТ "Університет військових мистецтв" останнє є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та зобов'язань ДГО "Університет військових мистецтв".

25.01.2008 року акціонерному товариству "Університет військових мистецтв" на підставі рішення Дніпропетровського міськвиконкому від 17.01.2008 №132 (а.с.28 том 3) видано свідоцтво САВ №083969 про право власності на спірне нерухоме майно, відповідно до якого будівля музейно-культурного комплексу літ.А-2 загальною площею 1509,7 кв.м., розташована на площі Жовтневій,15 в м.Дніпропетровську, належить на праві приватної власності акціонерному товариству "Університет військових мистецтв". Вказані правовстановлюючі документи позивачем не оспорено.

Таким чином, на думку апеляційного суду, відповідач набув право власності на спірне майно відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання позивача на те, що Постановою Верховної Ради УРСР "Про захист прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506-ХІІ встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна, та вказаний мораторій діяв під час перетворення ДГО "Університет військових мистецтв" у АТ "Університет військових мистецтв", на ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р., на пункт 3 Постанови Верховної ради України від 20.12.1991р. №2005-ХІІ (2005-12) про введення в дію Закону України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" (2004-12) , визнано апеляційним судом необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції встановлено, що спірне майно вибуло з власності Дніпропетровського обкому ЛКСМУ з 20.10.1990 року, а вищезазначені нормативні акти були прийняті пізніше - 29.11.1990 року, 10.09.1991 року, 20.12.1991 року відповідно, тобто після передачі спірного майна у власність ДГО "Університет військових мистецтв".

Апеляційна інстанція врахувала, що право власності відповідача на спірне майно підтверджується також постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 у справі №12/108, яка набрала законної сили.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками суду про вибуття спірного майна з державної власності з огляду на таке.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540- XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Згідно з постановою Верховної Ради України № 2268-ХІІ (2268-12) від 4 лютого 1994 року до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України № 3943 -XII від 4 лютого 1994 року (3943-12) до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Господарські суди не надали належної оцінки вказаним обставинам, не з'ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні і користуванні правопопередника відповідача (ДГО "Університет військових мистецтв").

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання права державної власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (постанова ВСУ від 19.02.2008 у справі №10/53-07).

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не відхилено доводи позивача про те, що підписання акту прийому-передачі майна від 20.10.1990р., за яким спірне майно передавалося на баланс державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв", не спричинило зміну форми власності на будівлю, оскільки дії, пов'язані з порушенням права державної власності на це майно, відбувалися саме під час реорганізації ДГО "Університет військових мистецтв" в АТ "Університет військових мистецтв" у червні 1994 року, тобто тоді, коли вже діяли законодавчі заборони щодо відчуження спірного майна (постанови Верховної Ради України від 20.12.1991р. №2005–ХІІ (2005-12) , від 10.04.1992р. №2268–ХІІ (2268-12) та від 04.02.1994р. №3943-ХІІ (3943-12) , Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 №1540-ХІІ (1540-12) ).

Судами також належним чином не з'ясовано обставини, пов’язані з наявністю у Дніпропетровського обкому ЛКСМ України, як сторони за договором від 05.10.1990 року, права власності на спірне майно та набуття права власності на це майно АТ "Університет військових мистецтв".

Касаційна інстанція визнає помилковим посилання апеляційного суду на підтвердження права власності відповідача на спірне майно постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 у справі №12/108 (а.с.26.27 том 3), яка набрала законної сили, оскільки, по-перше, суб'єктний склад сторін у справах №12/108 та №ПР7/64-08, що виходячи з вимог ч.2 ст. 35 ГПК України виключає преюдиціальне значення фактів, встановлений вказаною постановою. По-друге, предметом позову у справі №12/108 було виключно визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва (надбудова площею 24,4 кв.м. та веранди площею 40,4 кв.м. в двохповерховій будівлі музейно-культурного комплексу ім.Матросова, а питання про право власності на спірну будівлю в цілому судами не досліджувалися. Тим більше, що довідка Дніпропетровського БТІ від 09.03.2004 та копія технічного паспорту від 02.02.2005, на яку містяться посилання в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 у справі №12/108, є суто технічними, а не правовстановлюючими документами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 (v0011700-76) (зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1981 року за №4, від 25 грудня 1992 року за № 13 та від 25 травня 1998 року за № 15) "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Зазначеним вище обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд,

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 у справі №ПР7/64-08 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.