Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2009 року ТОВ "Східна мастильна компанія"звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "АзовЕлектроСталь"про стягнення 172309,57 грн. основної суми заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №40 від 14.05.2008 року щодо оплати купленого товару, відповідно до договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2009 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 172309,75 грн. основної суми боргу, 1723,10 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року рішення місцевого господарського суду від 10.01.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ЗАТ "АзовЕлектроСталь"подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2009 року скасувати як такі, що ухвалені з невірним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 599 ЦК України, ст. 193 ГК України та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 43, 84, 105 ГПК України), що призвело до прийняття незаконних судових рішень та ухвалити нове рішення.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.05.2008 року, між сторонами укладено договір поставки №40 за умовами якого, позивач зобов'язався поставити, а відповідач –прийняти та оплатити товар на визначених цим договором умовах в асортименті, кiлькостi та цiнi товару узгодженою згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Договір був укладений з протоколом розбіжностей, який підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень.

У п. 3.1 договору, з урахуванням протоколу розбiжностей, якiсть поставленого товару повинна вiдповiдати вимогам ДСТУ 320.00149943.011-99, ТУ, технiчнiй документації.

Предметом розгляду даної справи є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 172309,57 грн., яка заявлена в позовних вимогах.

З урахуванням протоколу розбіжностей, згідно п. 6.3 договору, загальна вартість договору складає 151200,00 грн., у тому числі ПДВ —25200,00 грн.

Відповідно до п.4.2 договору, позивач зобов’язаний разом з товаром передати наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами першої та апеляційної інстанціями було встановлено, що на виконання умов договору, за видатковими накладними: №ВС-0000836 від 21.08.2008 року., №ВС-0000745 вiд 04.08.2008 року, №ВС-0000784 вiд 12.08.2008 року, №ВС-0000933 від 08.09.2008 року, №ВС-0001001 вiд 19.09.2008 року, №ВС-0000950 вiд 12.09.2008 року, №ВС-0001087 вiд 07.10.2008 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 207047,55 грн.

На виконання умов договору позивачем на адресу вiдповiдача були виставлені рахунки-фактури на оплату товару, а саме: №ВС-0000849 від 04.08.2008 року, №ВС-0000910 вiд 12.08.2008 року, №ВС-0000977 вiд 21.08.2008 року, №ВС-0001074 вiд 08.09.2008 року, №ВС-0001102 вiд 12.09.2008 року, №ВС-0001244 вiд 07.10.2008 року, №ВС-0001152 від 19.09.2008 року, які вказані у зазначених вище видаткових накладних (а.с.55-67).

Відповідно до п. 7.1 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, оплата за отриманий товар проводиться у нацiональнiй валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежів протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару (з дати вказаної у видатковій накладній) та виставлення рахунку.

Як було вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, фактичне отримання вiдповiдачем зазначеного товару підтверджується підписом представника вiдповiдача на зазначених вище видаткових накладних в графі "отримав(ла)"та довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей серії: ЯПЕ №346637 вiд 04.08.2008 року, ЯПЕ №346947 від 21.08.2008 року, ЯПЕ №004243 вiд 08.09.2008 року, ЯПМ №004341 вiд 12.09.2008 року, ЯПМ .№004675 від 07.10.2008 року, ЯПМ №004406 вiд 18.09.2008 року. В тексті цих довіреностей зазначено, що цiнностi отримані за договором №40/140 АХ від 14.05.2008 року.

Внаслідок неотримання позивачем оплати за поставлений відповідно до умов договору №40 від 14.05.2008 року товар, 21.10.2008 року на адресу відповідача була направлена претензія №1028 на суму 162420,38 грн., з яких 158309,57 грн. –основна сума боргу, 4110,81 грн. - пеня) (а.с.19). При цьому, підставою вимог цієї претензії є видаткові накладні, які є предметом позову (окрім видаткової накладної №ВС-0001087 вiд 07.10.2008 року). Водночас, матеріали справи та вимоги касаційної скарги не містять заперечень з боку відповідача щодо отримання товару за цією видатковою накладною, а саме №ВС-0001087 вiд 07.10.2008 року.

12.11.2008 року відповідачем на адресу позивача був направлений лист –відповідь на претензію №301/3508, відповідно до тексту якого відповідач погодився із розміром визначеної заборгованості та запропонував графік її погашення (а.с.53).

Доказів здійснення оплат, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов’язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Оскільки, відповідачем всупереч ст. 36 ГПК України не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог. Оскільки, розмір простроченої заборгованості відповідача в сумі 172309,57 грн. не був спростований відповідачем під час розгляду справи в місцевому та апеляційному господарських судах, тому є таким, що підлягає до стягнення.

При цьому, колегія судів погоджується з висновками господарських судів попередніх судових інстанцій про визнання відповідачем факту поставки товару позивачем згідно зазначених вище видаткових накладних відповідно до умов договору №40 від 14.05.2008 року та отримання його відповідачем. Вказане вбачається з тексту відповіді на претензію позивача №301/3508 від 12.11.2008 року, згідно з якою відповідач визнає отримання товару за видатковими накладними: №ВС-0000836 від 21.08.2008 року., №ВС-0000745 вiд 04.08.2008 року, №ВС-0000784 вiд 12.08.2008 року, №ВС-0000933 від 08.09.2008 року, №ВС-0001001 вiд 19.09.2008 року, №ВС-0000950 вiд 12.09.2008 року. Зазначена обставина, спростовує доводи касаційної скарги про неотримання позивачем товару за видатковою накладною №ВС-0000950 вiд 12.09.2008 року внаслідок підписання її не представником відповідача, а також про те, що товар за видатковою накладною №ВС-0001001 вiд 19.09.2008 року був отриманий поза межами договірних відносин.

Крім того, колегія судів приймає до уваги Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.11.2008 року, відповідно до якого сторони погодили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 172309,57 грн., який був досліджений господарськими судами попередніх інстанцій як додатковий доказ заборгованості відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2009 року у справі №9/198 залишити без змін.