4/10 Про стягнення заборгованості за отриману продукцію за договором купівлі-продажу - 09.07.2009 Прийняття

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.07.2009р. №02.02-10/288 у зв’язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегією суддів у складі: Кот О.В.- головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №4/10.

У січні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення грошових коштів в сумі 116928грн. заборгованості за отриману продукцію за договором купівлі-продажу №4600033166/602 від 11.04.2008р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. у справі №4/10 (суддя Гринько С.Ю.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 116928грн. заборгованості в повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" заборгованість в розмірі 116928грн., державне мито –1169,28грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №4/10 (колегія суддів у складі головуючого судді СтойкаО.В., суддів Діброви Г.І., Шевкової Т.А.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. по справі №4/10 задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. по справі №4/10 змінено в частині розміру суми, що підлягає стягненню, та розподілу судових витрат. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" 109912,32грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. по справі №4/10 залишено без змін. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" 1175,04грн. судових витрат, господарському суду Донецької області доручено видати відповідний наказ.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №4/10 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представники позивача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача.

Позивач не скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає перегляду в касаційному порядку оскаржених судових актів.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу відповідача, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11.04.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №4600033166/602, за умовами п.п.1.1, 2.1, 6.3 якого позивач –постачальник взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу –покупцю товар, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки та умови поставки якого зазначені у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець –прийняти товар та оплатити його в порядку обумовленому в специфікації.

На виконання умов п.1.1 цього договору між сторонами підписані специфікація №1, в якій узгоджено найменування товару, кількість, ціну та його вартість, що склала 118650грн. без врахування транспортних витрат, а також визначено, що товар повинен бути оплачений протягом 10 банківських днів, що слідує за днем поставки та отримання комплекту документів, зазначених в п.7.1 договору (п.7 специфікації), а також специфікація №2 від 23.07.2008р., в якій погоджено найменування товару, його вартість - 116928грн., строк поставки –серпень –вересень 2008р., строк оплати - на протязі 10 банківських днів наступних за днем постачання продукції та отримання комплекту документів, відповідно до п.7.1 договору.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, сторонами не оспорюється факт отримання товару відповідно до видаткової накладної №ПТ-0001007 від 13.10.2008р. та переліку супровідних документів відповідно до акту прийому-передання документів від 13.10.2008р.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за умовами даного договору, а відповідач отримав на підставі довіреності серії НБЙ №333749/1541 від 13.10.2008р. по видатковій накладній №ПТ-0001007 від 13.10.2008р. товар на загальну суму 116928грн., проте в порушення умов договору не оплатив його вартості, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Врахувавши положення ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості на суму 116928грн.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції вказано, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виникнення у відповідача обов'язку по оплаті отриманої продукції та порушення ним цього обов'язку з 24.10.2008р., оскільки за актом прийому–передачі документів від 13.10.2008р., підписаного повноважними представниками сторін без зауважень, відповідачу передано повний комплект документів передбачений для такого товару. З зазначених підстав суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог щодо ненастання у нього обов'язку зі сплати позивачу вартості продукції внаслідок непередачі останнім передбаченого договором пакувального сертифікату.

Водночас, пославшись на положення ст.ст. 549, 550, 627 ЦК України, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, умови п.6.3, 9.4, 9.3 договору, встановивши прострочення позивачем поставки 13.10.2008р. відповідачу товару на загальну суму 116928грн. на 12 днів, дослідивши здійснений відповідачем розрахунок неустойки в сумі 7015,68грн, який зроблений з урахуванням 12 денного прострочення поставки товару, його вартості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність законних підстав щодо зменшення стягуваної вартості поставленої продукції на суму неустойки 7015,68грн.

На підставі зазначеного, апеляційний господарський суд за результатами перегляду справи в апеляційному провадженні змінив рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. у справі №4/10 в частині стягнення розміру суми, що підлягає стягненню, та розподілу судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 109912,32грн., 1099,12грн. сплаченого державного мита за подання позовної заяви, 110,92грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, а також стягнув з позивача на користь відповідача 35грн. за подання апеляційної скарги, та залишив без змін в іншій частині рішення суду першої інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Проте прийняті у справі судові акти не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За умовами п.7.1, 7.2 договору купівлі-продажу №4600033166/602 постачальник зобов’язаний передати покупцю на поставляєму продукцію оригінали документів: транспортні та супровідні документи, сертифікат якості (1екз.), технічний паспорт (1екз.), рахунок –фактуру (1екз.), пакувальний сертифікат (1екз.). Документи повинні бути поставлені разом з продукцією. Постачальник зобов’язаний вислати листом на замовлення або передати під розписку покупцю податкову накладну на всю суму податкових зобов’язань, що виникли у постачальника у день виникнення податкових зобов’язань по ПДВ. Непред'явлення або несвоєчасне пред’явлення документів, зазначених в п.7.1 цього договору, буде вважатися прострочкою поставки продукції.

Однак задовольняючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеним договірним умовам сторін та акту прийому–передачі документів від 13.10.2008р. з урахуванням наведеного у ньому переліку документів переданих відповідачу, не з’ясували: чи всі документи, визначені сторонами умовами п.7.1 вказаного договору, були своєчасно та в повному обсязі пред’явлені відповідачу позивачем.

Тоді як неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 ГПК України, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи зазначені документи, які стосуються спірних правовідносин, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.