Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Київська філія Закритого акціонерного товариства "ЛЛГЗ Луга-Нова" звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау" про стягнення заборгованості у сумі 3 071 грн. 29 коп. за договором поставки № 126 від 12.03.2007.

В обґрунтування позовних вимог Київська філія ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова", посилаючись на ст.ст. 625, 610 Цивільного кодексу України, зазначає про порушення ТОВ "Мяу-Гау" грошових зобов’язань за договором поставки № 126 від 12.03.2007.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2008 у справі № 44/459 (суддя Чеберяк П.П.) позовні вимоги Київської філії ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" до ТОВ "Мяу-Гау" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі № 44/459 (колегія суддів: головуючий Сотніков С.В., судді Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2008 залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Мяу-Гау" просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі № 44/459, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Мяу-Гау", посилаючись на ст. 207 ЦК України, положення Інструкцій про приймання товару за якістю та кількістю П-6, П-7, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а також умови договору № 126 від 12.03.2007, зазначає, що господарськими судами не встановлено наявність прізвищ на накладних, не оглянуто довіреностей, згідно яких ТОВ "Мяу-Гау" уповноважило відповідальних осіб на отримання товару, а також, на думку скаржника, судами не з’ясовано суму заборгованості та не перевірено правомірності вимог Київської філії ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2009 у справі №44/459 прийнято касаційну скаргу Київської філії ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" до провадження.

Заслухавши суддю-доповідача з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 111-7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до встановлених обставин справи господарськими судами попередніх інстанцій 12.03.2007 між Київською філією ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" (постачальник) та ТОВ "Мяу-Гау" (покупець) був укладений договір поставки №126.

За п.1.1 договору постачальник зобов’язується поставити у власність у зумовлені строки покупцю вироби народного споживання (алкогольні напої), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар та оплатити його на умовах цього договору. В разі прийняття товару, що засвідчується підписом повноважної особи покупця на накладній, її підпис на накладній постачальника скріплюється основною чи додатковою печаткою підприємства або штампом покупця, справжність яких засвідчена в довіреності першими особами сторони покупця (п.3.7 договору).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору Київська філія ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" поставила ТОВ "Мяу-Гау" товар на загальну суму 5 216 грн. 67 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків станом на 11.10.2007.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.5.1 договору покупець здійснює оплату отриманого від постачальника товару по мірі його реалізації кожні 10 банківських днів. При цьому покупець самостійно 1 раз на 7 днів надає постачальнику відомості щодо реалізованого ним товару із партії постачальника, суми якого повинні відповідати сумам оплати. Кінцевий строк оплати отриманого від постачальника за договором товару –30 календарних днів з моменту отримання покупцем товару (підписання) накладних.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ "Мяу-Гау" покладені на нього зобов’язання по оплаті поставленого товару за договором виконало частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед Київською філією ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" в сумі 3 071 грн. 29 коп.

Стосовно тверджень ТОВ "Мяу-Гау" про неправомірність вимог Київської філії ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" через відсутність довіреності, згідно якої ТОВ "Мяу - Гау" уповноважило відповідальних осіб на отримання товару, вони спростовані апеляційним господарським судом з огляду на ту обставину, що передача товару здійснювалася на умовах пункту 3.7 договору поставки, про що свідчать вчинені на видаткових накладних підписи матеріально відповідальних осіб Київської філії ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" та відбитки штампів ТОВ "Мяу-Гау".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Київської філії ЗАТ "ЛЛГЗ Луга-Нова" про стягнення з ТОВ "Мяу-Гау" боргу в сумі 3 071 грн. 29 коп., наявність якого ТОВ "Мяу-Гау" в установленому порядку не спростувало.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, повно дослідили наявні в матеріалах справи докази, дали їм належну оцінку, прийняли законні та обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а прийняту апеляційним господарським судом постанову –без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі № 44/459 залишити без змін.