Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У березні 2008 р. ТОВ "Риф" звернулось до господарського суду з позовом до БТІ та Привітненської сільської ради, за наслідками уточнення позовних вимог на підставі ст. 22 ГПК України, просило суд визнати право власності на одноповерховий спальний корпус № 4 (на 12 номерів), площею 403,2 кв. м., розташований по вул. Курортній, 34 в с. Привітне, Канакська балка, м. Алушта, АРКрим, Україна, 98521, та зобов'язати БТІ провести державну реєстрацію права власності за позивачем на вказане нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Риф" за власні кошти здійснена реконструкція спірного нерухомого майна, його прийнято в експлуатацію та проведена технічна інвентаризація, проте, після відповідного звернення позивача до БТІ, останнім не проведено державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "Риф".

Рішенням господарського суду АР Крим від 08.04.2008 р. (суддя ДворнийІ.І.) позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням, ЗАТ "Пансіонат "Канака" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт стосуються його прав та обов'язків, проте суд не залучив його до участі у справі, а також посилається на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за погодженням з Алуштинською міською радою позивачем здійснена реконструкція одноповерхового спального корпусу № 34 (на 12 номерів) ЗАТ "Пансіонат "Канака", розташованого в с. Привітне м. Алушта.

Рішенням Виконавчого комітету Привітненської сільської ради № 20 від 19.02.2008 р. вказаному вище приміщенню одноповерхового спального корпусу привласнена поштова адреса: вул. Курортна, 34, с. Привітне, Канакська балка, м. Алушта.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем здійснено реконструкцію спірного майна, тобто, згідно ст. 332 ЦК України здійснено переробку однієї речі (матеріалу), в результаті чого було створено нову річ, проте БТІ у здійсненні реєстрації за позивачем права власності на новостворене майно було відмовлено.

При прийняті рішення про визнання права власності судам необхідно встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права на спірне майно.

Господарським судом першої інстанції не встановлено, на яких правових підстава ТОВ "Риф" користувався чи володів спірним нерухомим майном до реконструкції. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності позивача на спірне майно до його реконструкції.

Також, вирішуючи даний спір суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тій обставині, що позивачем заявлено позов про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна до БТІ, хоч згідно з пунктом 1.3 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" бюро технічної інвентаризації лише проводить державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна і не може бути відповідачем за позовами про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Проте, в матеріалах справи не міститься доказів того, що між позивачем та Привітненською сільською радою існують будь-які спірні відносини щодо спірного майна, а також, що відповідачем-2 оспорюється чи не визнається дане право позивача.

Крім того, до суду касаційної інстанції із скаргою звернулось ЗАТ "Пансіонат "Канака", яке стверджує, що воно є законним власником спірного нерухомого майна, а позивач користувався ним на підставі договору оренди № 26 від 04.12.2001 р., а тому господарський суд першої інстанції прийняв рішення щодо визнання права власності на майно, законним власником якого є саме оскаржувач, без залучення його до участі у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

В силу п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 11110 цього Кодексу.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, залучити до участі у справі осіб, прав та обов'язків яких стосується даний спір, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ЗАТ "Пансіонат "Канака" задовольнити.

Рішення господарського суду АР Крим від 08.04.2008 р. у справі № 2-7/3559-2008 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду АР Крим.