2-7/9919-2008 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 09.07.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2008 р. у справі №2-7/9919-2008 (суддя Дворний І.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. (судді: Остапова К.А., Градова О.Г., Прокопанич Г.К.), у позові Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим до Щебетівської селищної ради, ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" про визнання недійсним договору оренди відмовлено.

У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2008 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. у справі №2-7/9919-2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 13, 15, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель" та незастосування ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", оскільки підчас укладення спірного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася, а визначення розміру орендної плати проведено на підставі грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати ПершиковаЄ.В. від 08.07.2009 р. №02.03-10/393 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого—судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Рішенням 14-ої сесії 5-го скликання Щебетівської селищної ради від 01.06.2007р. №717 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопереробний завод "Плеяди" була затверджена технічна документація з землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопереробний завод "Плеяди" для будівництва бази обслуговування мідійних ферм у межах с.Ку рортне Щебетівської селищної ради, вирішено передати в оренду ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" строком на 10 років земельну ділянку площею 0,20 га, яка розташована у с.Курортне, кадастровий номер: 01:116:465:00:03:001:0210.

14.06.2007 р. на підставі вищевказаного рішення Щебетівської селищної ради між Щебетівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопереробний завод "Плеяди" було укладено договір оренди землі №220, відповідно до умов якого ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" в строкове платне користування була передана земельна ділянка, яка знаходиться у м.Феодосія, с.Курортне, загальною площею 0,20 га, кадастровий номер 01:116:465:00:03:001:0210 строком на 10 років.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки становить 37 107,00 грн.

Згідно з п. 9 договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3 600,00 грн. на рік без ПДВ.

Відповідно до п. 10 договору оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами. Розмір орендної плати переглядається в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва бази для обслуговування мідійних ферм.

Цільове призначення земельної ділянки —землі промисловості (п. 16 договору).

Вищевказаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 13.09.2007 р. №040701900016.

Відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.06.2006 р. №4046/01-08, складеного Феодосійським міським управлінням земельних ресурсів на підставі заяви ТОВ "Плеяди", грошова оцінка земельної ділянки складає 37 107,00 грн.

Вважаючи, що визначення в договорі оренди розміру орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є необґрунтованим і свідчить про відсутність у договорі оренди всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим з позовом до Щебетівської селищної ради, ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" про визнання договору оренди земельної ділянки від 14.06.2007 р. №220 площею 0,20 га (кадастровий номер: 01:116:465:00:03:001:0210), укладеного між Щебетівською селищною радою та ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди", недійсним на підставі ст.ст. 12, 201 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 6, 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.ст. 13, 15, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення 14-ої сесії 5-го скликання Щебетівської селищної ради від 01.06.2007 р. №717 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопереробний завод "Плеяди", містить всі, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотні умови договору оренди землі, в т.ч. орендну плату з зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків і порядку її внесення і перегляду, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Предметом позову є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.06.2007 р. №220 як такого, що укладений із порушенням вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з відсутністю всіх істотних умов договору оренди, зокрема орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (оскільки розмір орендної плати в договорі визначено без проведення нормативної грошової оцінки землі).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі —це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю —це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Законом України "Про оренду землі" (161-14) визначено істотні умови договору оренди землі, якими є:

· об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

· строк дії договору оренди;

· орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

· умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

· умови збереження стану об'єкта оренди;

· умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

· умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

· існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

· визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

· відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4–6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оспорюваний правочин містить всі, передбачені чинним законодавством, істотні умови договору оренди землі, зокрема в договорі оренди визначено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Господарськими судами встановлено, що розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки №4046/01-08 складено 05.06.2006р. Феодосійським міським управлінням земельних ресурсів на підставі заяви відповідача-2. Відповідно до вказаного розрахунку грошова оцінка земельної ділянки становить 37 107,00 грн. (а.с. 29–30), що відповідає грошовій оцінці землі, зазначеній у п. 5 оспорюваного договору.

З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки господарських судів про відповідність договору оренди землі вимогам Закону України "Про оренду землі" (161-14) і відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

З огляду на викладене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. у справі №2-7/9919-2008 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. у справі №2-7/9919-2008 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 р. у справі №2-7/9919-2008—без змін.