Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року

за участю представників:

позивача: Коновалова О.К.

відповідача: не з'явилися

скаржника: не з'явилися

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року (Шкуро В.М.) позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" право власності на споруди, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, буд. 123-а, а саме: 1) мостіння: № 1 площею 685 кв.м.; № 11 площею 1229 кв.м.; № 111 площею 228,6 кв.м.; 2) підпірні стіни (огородження бетонні): № 3 площею 211 кв.м.; № 4 площею 242 кв.м.; № 5 площею 63,9 кв.м.; № 9 площею 340,6 кв.м.; № 11 площею 57,8 кв.м.; 3) огородження, ворота: № 1 ворота, площею 15 кв.м.; № 2 паркан, площею 27,5 кв.м; № 6 ворота, площею 11,2 кв.м; № 7 калитка 1 шт.; № 8 паркан, площею 13,5 кв.м; № 10 сходи, площею 6 кв.м; № 12 паркан, площею 158,3 кв.м; № 13 паркан, площею 375 кв.м. 4) протипожежний резервуар. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" судові витрати по оплаті 2603,02 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" у доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн. У визнанні договору дійсним у позові відмовлено.

Приватне підприємство "Трек" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, як особа, яку не було залучено до участі у справі, з посиланням на те, що суд прийняв рішення, що стосується її прав і обов'язків. В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі.

Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та скаржник не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Звертаючись із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України Приватне підприємство "Трек" виходило з того, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке стосується його прав та обов'язків. Обставини, якими скаржник обґрунтовує дані порушення потребують самостійного встановлення та оцінки, що відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України виходить за межі процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції. Також відсутня згадка про Приватне підприємство "Трек" як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах судового рішення. Матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника.

Приватне підприємство "Трек", яке вважає що його права та законні інтереси порушені, не позбавлений можливості реалізувати належне йому право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року у справі № 2-6/10192-2008 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Трек" –без задоволення.