Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Акціонерне товариство "Призма" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про визнання договору №05/2755 про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, від 21.12.2006 продовженим до 19.12.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2008 у справі №2/380 (суддя Домнічева І.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване необґрунтованістю позовних вимог, оскільки відповідач листом №151/1/05-7255 від 24.12.2007 повідомив позивача про закінчення дії договору оренди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №2/380 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. –головуючий суддя, судді Алданова С.О., Коротун О.М.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2008 –без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі №2/380 судові рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права (ст. ст. 6, 7, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. ст. 22, 42, 43 ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено наступні обставини справи:

- 21.12.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір №05/2755 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - договір), відповідно до умов якого позивач на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №526/583-1 передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 191,70м2 за адресою: вул. Вишгородська/Івашкевича, буд. 28/1 літ. А;

- строк дії договору встановлено з 21.12.2006 до 19.12.2007 (п. 9.1 договору); після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради (п. 9.3 договору);

- відповідно до приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" листом №151/1/05-7255 від 24.12.2007 відповідач повідомив позивача про закінчення строку дії договору та просив звільнити орендоване приміщення та передати його відповідачу за актом; зазначений лист було отримано позивачем 28.12.2007, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копію якого залучено до матеріалів справи;

- на звернення позивача продовжити дію договору оренди нежитлового приміщення в будинку №28/1 літ. А по вул. Вишгородській/Івашкевича в місті Києві Головне управління комунальної власності міста Києва повідомило позивача про необхідність надання додаткових документів;

- листом №042/11/5-2174 від 27.03.2008 Головне управління комунальної власності міста Києва повідомило позивача про те, що постійною комісією Київської міської ради з питань власності (протокол від 12.02.2008 №52) позивачу відмовлено у продовженні терміну дії договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 191,70м2 в будинку №28/1-а по вул. Вишгородській/Івашкевича в місті Києві; крім того, позивачеві запропоновано взяти участь у конкурсах на право оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва у разі їх оголошення;

- посилаючись на наявність переважного права на оренду та заперечуючи отримання листа відповідача про припинення орендних відносин, позивач звернувся з відповідним позовом до суду;

- відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи містяться докази надсилання відповідачем позивачу в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" листа №151/1/05-7255 від 24.12.2007 про закінчення договору оренди №05/2755, відтак договір №05/2755 від 21.12.2006 припинив свою дію 19.12.2007 (у зв'язку з закінченням строку дії договору, визначеного сторонами у п. 9.1 договору №05/2755).

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції підтвердив встановлені місцевим господарським судом обставини справи, пов'язані з повідомленням відповідачем позивача про припинення дії договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було.

Тому, при наявності заперечень орендодавця та настання наслідків, передбачених пунктом 9.5 договору, ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК України, висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідає фактичним обставинам та підтверджується матеріалами справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін.

Що стосується доводів касаційної скарги з приводу того, що неподання орендарем, який має переважне право за інших рівних умов на продовження договору оренди на новий термін, заяви про участь у конкурсі не може бути підставою для відмови в укладенні договору оренди на новий строк, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що положеннями чинного законодавства (ст. 118 Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") визначено, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. За таких обставин позивач не був позбавлений права та можливості взяти участь у конкурсі на право оренди спірного приміщення на рівних з іншими учасниками умовах конкурсу.

Посилання позивача у касаційній скарзі на порушення його процесуальних прав, зокрема, прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції без участі у даному судовому засіданні його повноважного представника, неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи (позивач не отримував ані ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, ані постанови суду апеляційної інстанції), визнаються колегією суддів суду касаційної інстанції необґрунтованими, оскільки дані твердження спростовуються доказами наявними в матеріалах справи (усі процесуальні документи: ухвала про порушення апеляційного провадження від 05.02.2009, про відкладення розгляду справи від 24.02.2009 направлялись судом апеляційної інстанції сторонам у справі, зокрема, позивачу, про що свідчать відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення, а. с. 64), тобто про судові засідання, призначені як на 24.02.2009, так і на 10.03.2009, позивач був повідомлений належним чином та не був позбавлений можливості направити свого повноважного представника).

При цьому, інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених

висновків.

Таким чином, застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №2/380 залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Призма" –без задоволення.