12/100 Про повернення матеріальних цінностей належної якості державного резерву, які знаходилися на відповідальному зберіганні, та стягнення штрафних санкцій - 16.05.2011 Прийняття

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом в якому просить зобов'язати відповідача повернути до державного резерву жито гр."А" у кількості 132,828 тонн належної якості та стягнути з відповідача 131013,34 грн. штрафних санкцій, в тому числі 123527,25 грн. штрафу та 7486,09 грн. пені.

Вимоги мотивує тим, що у відповідача знаходилися на відповідальному зберіганні матеріальні цінності державного резерву, що підтверджується приймальним актом зберігальним зобов’язанням форми Р-16, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Держкомрезерву України. 28.07.2009р. позивачем був виданий наряд № 0.64/473 на відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву, а саме зерна жита групи А в кількості 180,607 тонн. Відповідач розпорядження позивача виконав та перемістив на ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"132,825 тонн жита гр."А". При цьому виявилося, що жито не відповідає вимогам ДСТУ 45-22:2006. За такі дії відповідача встановлена відповідальність п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідач у письмових запереченнях та у судовому засіданні проти первісного позову заперечив, зазначив, що на основі договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей держрезерву від 14.07.1999р. дійсно прийняв на зберігання зерно жита групи А в кількості 180,607 тонн, що підтверджується приймальним актом форми Р-16 без дати, частину з якого в кількості 10,169 тонн було списано згідно акту зачистки №6 від 05.08.2004р. Термін дії договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження-наряду № 297/6 від 01.04.2007р. на відпуск матеріальних цінностей ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів". Факт передачі зерна жита гр."А" у кількості 132,825 тонн на ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 17/153. При цьому вважає, що п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" не передбачено застосування штрафу у разі передачі відповідальним зберігачем зерна неналежної якості. Просить в позові відмовити.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

14.04.2010р. господарським судом Рівненської області прийнято рішенням у справі № 17/153 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів"про зобов'язання останнього виконати наряд Держкомрезерву України № 0.64/473 від 28.07.2009р. та стягнення 174949,42 грн. штрафних санкцій. Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2011р. рішення господарського суду Рівненської області від 14.04.2010р. у справі № 17/153 залишено без змін /а.с.41-43, 62-64/.

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 14.04.2010р. у справі № 17/153 встановлено:

"На відповідальному зберіганні ВАТ "Сарненський КХП" знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву України, а саме зерно жита групи А в кількості 170,498 тонн, які відповідно до ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Держкомрезерву України . Факт закладки зерна підтверджено приймальним актом форми Р-16 без номеру та без дати.

Відносини по зберіганню зерна виникли на основі договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, термін дії якого закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., після чого зерно продовжувало зберігатися на сертифікованому складі ВАТ "Сарненський КХП". Дані обставини також встановлені рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. і не потребують доказування.

В ході розгляду справи, на виконання наряду № 0.64/473 від 28.07.2009р., ВАТ "Сарненський КХП" за період з 10.03.2010р. по 12.03.2010р. передав ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" 132,833 тонн зерна, що підтверджується відповідними накладними та довіреністю".

Тобто факт переміщення жита гр."А"з зернового складу ВАТ "Сарненський КХП"на ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"у загальній кількості 132,825 тонн підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 14.04.2010р. у справі № 17/153 та визнається сторонами у даній справі.

Відповідно до заключення Рівненської обласної державної хлібної інспекції від 16.03.2010р. № 01-04/45, виданим на партію жита, власником якого являється Держкомрезерв України, партія жита в кількості 132825 кг, врожаю 1999р. не відповідає вимогам ДСТУ 45-22:2006 (Жито. Технічні умови). Жито затхлого запаху, що не відповідає запаху нормального зерна ГОСТ 10967-90 (Зерно. Методи визначення запаху і кольору). Зернова партія заражена рижим борошноїдом 2 екз/1 кг. ГОСТ 13586.4-83 (Зерно. Методи визначення зараженості та пошкодженості шкідниками). Внаслідок тривалого зберігання зернова партія неодноразово піддавалась обробці застосуванням хімікатів. Рекомендовано провести аналіз на визначення показників безпеки /а.с.9/.

07 липня 2010р. держхлібінспектором Рівненської ОДХІ Краєвською Г.І. складено припис ДП "Радивилівський КХП", відповідно до якого для подальшого використання партії жита, урожаю 1999р., яка надійшла по переміщенню в місткості сертифікованого зернового складу ДП "Радивилівський КХП", потрібне заключення ветбаклабораторії /а.с.81/.

Згідно з експертизою № 1371/437 від 22.07.2010р., проведеною Рівненською регіональною лабораторією ветеринарної медицини, надісланий зразок жита 3 класу, врожаю 1999 року, від партії 133 тони не відповідає вимогам ДСТУ 4522:2006 Жито. Технічні умови і п.10 Обов’язкового мінімального переліку досліджень сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити у державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (Ф-2) /а.с.84/.

Тобто проведеними дослідженнями встановлено факт передачі ВАТ "Сарненський КХП"на ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"жита у загальній кількості 132,825 тонн неналежної якості.

При прийнятті судового рішення за результатами дослідження наявних у справі доказів, суд виходить з такого.

Відносини по зберіганню зерна жита, які виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані нормами глави 66 Цивільного кодексу України (435-15) та спеціальними нормами Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Згідно статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Відповідно до част. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідальність зберігача за пошкодження речі встановлена ст. 950 ЦК України, згідно ч.1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Тобто у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язку щодо забезпечення цілісності та схоронності речі, яка передана на зберігання, зберігач притягується до цивільно-правової відповідальності. Законом встановлені загальні її підстави: протиправна поведінка, наслідки (шкода), причинний зв’язок між протиправною поведінкою та наслідками, що настали, а також вина зберігача.

У відповідності до част. 3 ст. 950 ЦК України, зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Як встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 14.04.2010р. у справі № 17/153: " Відносини по зберіганню зерна виникли на основі договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, термін дії якого закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., після чого зерно продовжувало зберігатися на сертифікованому складі ВАТ "Сарненський КХП". Дані обставини також встановлені рішенням господарського суду м.Києва по справі № 15/640 від 22.01.2008р. і не потребують доказування".

Відтак, з урахуванням положень част. 3 ст. 950 ЦК України після закінчення договору зберігання (01.04.2007р.) ВАТ "Сарненський КХП"зобов’язаний був продовжувати забезпечувати схоронність та недоторканість речі, переданої на зберігання, а саме –жита гр. "А"у кількості 132825 кг.

Згідно ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За наведеного, поскільки зерно жита гр. "А"у кількості 132,825 тони, передане ВАТ "Сарненський КХП"на ДП "Радивилівський КХП", є неналежної якості, тобто має місце пошкодження речі, то у даному випадку зберігач може притягуватися до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Позивачем нараховано 123527,25 грн. штрафу та 7486,09 грн. пені на підставі п.10, 16 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Відповідно до п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з п.16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву визнається використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

ВАТ "Сарненський КХП"не було допущено самовільне використання або реалізація матеріальних цінностей державного резерву, а саме жита гр. "А"у кількості 132825 кг, оскільки ніяких самостійних рішень з цього приводу відповідач не приймав, а виконував розпорядження Держкомрезерву від 28.07.2009р. № 0.64/473 щодо передачі матеріальних цінностей на ДП "Радивилівський КХП".

За наведеного, у стягненні штрафу та пені з ВАТ "Сарненський КХП"слід відмовити, оскільки пунктом 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" необхідність застосування такої санкції пов'язується лише з самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву.