Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У березні 2007 року, ТОВ "Юрімекс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства дорожнього зв’язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв’язок" 40 268 грн. 79 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідно до договору від 01.03.2006р. відповідачу надано послуги, за які останній розрахувався частково, а тому з урахуванням уступки йому права вимоги за цим договором, позивач просить постановити судове рішення про стягнення на його користь 31 500 грн. боргу, 365 грн. 79 коп. відсотків, 8 400 грн. штрафу за порушення строків розрахунку, а всього 40 268 грн. 79 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2009р. позов задоволено частково. Постановлено про стягнення з Державного підприємства дорожнього зв’язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв’язок" на користь ТОВ "Юрімекс" 31 500 грн. боргу, 368 грн. 79 коп. відсотків та 7 700 грн. штрафу. У решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Прийняті у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2009р. порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача у якій він посилається на неправильну правову оцінку обставин справи, помилковість висновків про наявність заборгованості за спірним договором і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а провадження у справі припинити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що постановлені у даній справі судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог щодо законності і обґрунтованості судових рішень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11 (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, визнати судові рішення, постановлені у даній справі такими, що відповідають зазначеним вище вимогам, не можна.

За спірним договором № 1/06 від 01.03.2006р. СПД –фізична особа Рудницька Інна Олександрівна зобов’язувалась надавати відповідачу у справі юридичну допомогу у обсягах, визначених п. 2 цього договору.

Вартість цих послуг встановлена п. 4.1 і повинна сплачувалась без урахування обсягу послуг, які надавались у той чи інший місяць за час дії цього договору.

Вважаючи, що положення договору про щомісячну оплату послуг, незалежно від їх обсягу є достатньою підставою для задоволення позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд постановили про стягнення з відповідача так званої абонентської плати за весь час дії спірного договору.

Проте, при цьому суди не звернули уваги, що відповідачем були прийняті з оплатою послуги виконавця, які надавались у квітні-травні 2006 року, а надання яких-небудь послуг у подальшому ним не визнається.

Доказів зворотнього, які б спростовували доводи відповідача у судових рішеннях не наведено, а тому висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про обов’язок відповідача здійснити платежі за послуги, за відсутності доказів їх надання, не можна визнати обґрунтованими, а судові рішення, відповідно, законними.

При такому положенні, судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду слід врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і у залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 року скасувати, а справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.