Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Закрите акціонерне товариство "Магазин № 55" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та Севастопольської міської ради, за участю в якості третьої особи Управління культури та туризму Севастопольської міської державної адміністрації, про визнання незаконними дій Фонду комунального майна з розгляду заяви позивача про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, про визнання права на проведення приватизації вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху житлового трьохповерхового будинку за вказаною адресою, про визнання недійсним рішення виконкому Севастопольської міської ради від 17.07.90 №11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури і містобудування місцевого значення містобудівельного комплексу міського кільця м. Севастополя" в частині включення вказаного будинку, про зобов'язання Фонду комунального майна здійснити приватизацію вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху цього будинку шляхом викупу позивачем.

Позов мотивовано тим, що під час оренди зазначеного об’єкту Товариством покупців трудового колективу структурного підрозділу магазину №55 ОП "Кратон" викуплено державне майно цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ОП "Кратон" –магазину 55, що відповідно до пункту 49 "Державної програми приватизації на 2000-2002 роки" надає право на приватизацію об’єкту, але відповідачами відмовлено у включенні цього об'єкту до переліку об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, у зв’язку з прийняттям Севастопольською міською радою 15.05.07 рішення №1926 "Про внесення доповнень і змін до рішення міської Ради №359 від 11.12.02 "Про затвердження Переліку об’єктів культурної спадщини і об’єктів, соціально значущих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких заборонена".

Фонд комунального майна та третя особа проти позову заперечили, посилаючись на положення ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" та вищевказане рішення Севастопольської міської ради №1926.

Рішенням від 12.01.09 господарського суду м. Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) позов задовольнив частково: визнав незаконними дії Фонду комунального майна по розгляду заяви про включення спірного об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації; визнав за позивачем право на проведення приватизації цього об'єкту шляхом викупу; зобов'язав Фонд комунального майна здійснити приватизацію об’єкту шляхом його викупу позивачем; а в решті позову відмовив.

Рішення мотивовано відповідністю вимог позивача в частині права на приватизацію спірних приміщень законодавству.

Ухвалою від 17.06.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду комунального майна, в якій заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильну правову оцінку фактичних обставин у справі щодо набуття права власності позивача на спірне приміщення шляхом приватизації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Магазин №55" створено шляхом реорганізації Товариства покупців магазину №55 на підставі рішення засновників від 21.12.95 та є його правонаступником.

Товариство покупців трудового колективу структурного підрозділу магазин №55 Орендного підприємства "Кратон" 31.05.95 звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю з заявою про приватизацію приміщень та державного майна структурного підрозділу магазину №55, розташованих по вул. Суворова, 29 у місті Севастополь, які перебували в користуванні позивача на підставі договору оренди №633 від 30.05.94.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю від 31.05.95 №479 зареєстровано вказану заяву та прийнято рішення про приватизацію товариством покупців державного майна магазину №55 шляхом викупу. Рішення про приватизацію займаних магазином №55 приміщень прийнято не було.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю та Товариством покупців магазину №55 (структурного підрозділу Орендного підприємства "Кратон") 04.11.95 укладено договір купівлі-продажу державного майна, за умовами якого у власність позивача передано державне майно єдиного майнового комплексу орендного підприємства "Кратон", розташованого в цокольному поверсі будинку по вул. Суворова, 29 у м. Севастополь, що підтверджується актом від 04.11.95.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю №747/2 від 30.10.95 затверджено матеріали інвентаризації, акт оцінки вартості майна магазину №55 та прийнято рішення про укладення договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу магазину №55.

На підставі договорів оренди №1717 від 16.05.96, №210-01 від 10.07.01, №193-06 від 21.07.06, укладених між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації і позивачем, приміщення цокольного поверху трьохповерхового будинку по вул. Суворова, 29 у м. Севастополі передані в оренду позивачеві.

Позивач 29.05.07 звернувся до Фонду комунального майна з повторною заявою на приватизацію вбудованого нежитлового приміщення, розташованого по вул. Суворова, 29 у місті Севастополі, зареєстрованою 05.06.07 за №27.

Листом №1877 від 11.06.07 Фонд комунального майна відмовив у включенні до переліку майна, що підлягає приватизації, орендованих позивачем нежитлових приміщень у зв'язку з тим, що ці приміщення включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, рішенням Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.07 "Про внесення доповнень і змін у рішення міської ради №359 від 11.12.02 "Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини й об'єктів соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень), що відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається".

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів. Права й законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади й органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, які суперечать законодавству, ущемляють права й законні інтереси суб'єктів господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи позивач є користувачем спірних приміщень, своєчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату і не відмовлявся від викупу приміщень, але приватизація спірних приміщень не була здійснена внаслідок порушення відповідачами вимог ч. 2 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", згідно з якою державні органи приватизації повинні протягом місяця розглянути заяви та прийняти рішення щодо приватизації об'єкта та в п'ятиденний строк письмово повідомити про це заявника, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном.

Безпідставне неприйняття рішення щодо приватизації спірних приміщень призвело до фактичного розділу цілісного майнового комплексу: на підставі заяви на приватизацію від 31.05.95 №287/40-К було приватизоване державне майно структурного підрозділу магазину №55 орендного підприємства "Кратон", але займане ним приміщення залишилося в комунальній власності, не зважаючи на наявність заяви на його приватизацію.

Відповідно до пункту 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) покупець, що став власником об'єкта приватизації групи А и не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будинку (спорудження, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідний будинок (спорудження, приміщення) у випадку, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, що належить Автономній Республіці Крим) або відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

При цьому п. 5 до об'єктів приватизації групи А віднесено цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств і структурні підрозділи підприємств, виділені в самостійні підприємства (далі –цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі в процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних установ і будинку відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально певне майно (у тому числі таке, котре не ввійшло в статутні фонди ВАТ, будинки, спорудження й нежитлові приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, і майно підприємств, які ліквідуються за рішенням органа, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Конституційний Суд України в рішенні від 13.12.2000 у справі №1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначив, що положення частин першої, третьої цієї статті щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації необхідно розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації зазначений їм способом, зокрема шляхом викупу.

Як вбачається з встановлених судом обставин, відмовляючи позивачу, Фонд комунального майна послався на рішення Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.07 "Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради №359 від 11.12.02 "Про затвердження переліку об’єктів культурної спадщини і об’єктів, соціально значущих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких заборонена", в якому Севастопольська міська рада визнала спірний об’єкт таким, що не підлягає приватизації.

Проте зазначене рішення прийнято радою вже після того, як позивач 31.05.95 звернувся з заявою про проведення приватизації державного майна структурного підрозділу магазину №55 орендного підприємства "Кратон" і спірного приміщення та 04.11.95 уклав з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю відповідний договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ОП "Кратон", тобто придбав право на приватизацію шляхом викупу.

Таким чином, на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію спірного об'єкта жодних обмежень щодо його приватизації не існувало, тому позивач має право на приватизацію цього об'єкту шляхом викупу.

Крім того, при вирішенні спору суд першої інстанції відхилив доводи третьої особи про те, що житловий будинок по вул. Суворова, 29 у м. Севастополь є нерухомою пам'яткою об'єкту культурної спадщини з огляду на те, що 17.07.90 виконавчий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів затвердив перелік пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення м. Севастополя, складений Управлінням архітектури та містобудування станом на 01.06.90 і спірний в справі будинок до цього переліку не було включено.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону й використання пам'яток історії та культури" внесення об'єктів до переліків пам'яток історії та культури й виключення із них повинно здійснюватися за поданням спеціально вповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Згідно з пунктами 3.3, 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використання і реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, яка є додатком до Наказу Міністерства культури СРС №203 від 13.05.86 (v0203400-86) (зі змінами і доповненнями), приналежність нерухомої пам'ятки історії та культури до відповідного виду та категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'яток, і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'яток історії та культури. Державний облік пам'яток історії та культури здійснюють у межах установленої компетенції державні органи охорони пам'яток союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення.

Пункт 9 цієї Інструкції (v0203400-86) містить порядок державного обліку пам'яток історії та культури, згідно з яким облік містить у собі: виявлення, обстеження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої, або іншої культурної цінності, фіксацію, і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'яток.

Однак на момент складення Управлінням архітектури та містобудування переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення м. Севастополя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів №11/915 від 17.07.90, матеріалів, які б надавали підстави для включення спірного будинку до цього переліку не існувало, як не існує до наступного часу.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" установлена заборона приватизації пам'ятників культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку па м'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Одночасно п. 2 ст. вказаного закону Кабінету Міністрів України доручено в шестимісячний строк від дня набрання чинності цього Закону (2391-15) подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації (574-17) .

17.10.08 набрав чинності Закон України №574-VI "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" (574-17) . Цим законом будинок №29 по вул. Суворова у місті Севастополі не внесений до переліку об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо існування заборони на приватизацію спірного об'єкту шляхом викупу як такі, що не відповідають чинному законодавству та є необґрунтованими, та задовольнив позовні вимоги про визнання незаконними дій Фонду комунального майна по розгляду заяви про включення спірного об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, визнав за позивачем права на проведення приватизації цього об'єкту, зобов'язавши Фонд комунального майна здійснити приватизацію об’єкту.

Такі висновки суду відповідають положенням чинного законодавства, зокрема ст.ст. 11, 16, 648 ЦК України, ст.ст. 7, 30 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 10 ГПК України, згідно з якими спори щодо приватизації державного (комунального) майна шляхом визнання незаконними дій відповідного фонду комунального майна органу місцевого самоврядування віднесено до способу захисту цивільних прав та інтересів і за наявності пропозиції покупця є майновими відносинами, що підвідомчі господарським судам. Встановивши обставини безпідставності відмови покупцю з боку продавця в особі Фонду комунального майна відповідно до законодавства про приватизацію державного (комунального) майна, суд першої інстанції правомірно визнав такі дії незаконними.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду м. Севастополя від 12.01.09 у справі №5020-5/174 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.