Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2009 у справі №23/4 за позовом повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явилися,

від відповідача: не з’явилися,

Позивач –товариство "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" у січні 2009 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача – відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 2435,4грн. вартості поставленої продукції, 12,81грн. трьох процентів річних, 78,35грн. інфляційних втрат, 102,48грн. пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2009 (суддя ЗабарющийМ.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" 2435,4грн. боргу, 78,55грн. інфляційних втрат, 12,78грн. трьох процентів річних, 102,21грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів сплати боргу в розмірі 2435,4грн. за отриману продукцію. Вимоги щодо стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенні з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.5 договору від 13.08.2008.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2009 (судді: СкакунО.А. –головуючий, АкуловаН.В., ГезаТ.Д.) рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009 залишено без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2009 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" (продавець) з відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) 13.08.2008 укладено договір купівлі-продажу №06-144/262, згідно умов якого продавець зобов’язався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію –сітку латунну №0,7; №0,2 ГОСТ 6613-86, вартістю 2435,4грн., у т.ч. ПДВ.

Згідно пунктів 1.1, 3.2 договору позивач виконав своє зобов’язання і здійснив відвантаження товару відповідачу у зазначений термін (30 календарних днів), відповідно до товаророзпорядчих документів видаткової накладної №РН-0000537 від 05.09.2008, податкової накладної №557 від 05.09.2008 на підставі довіреності виданої відповідачем ОстроуховійТ.Б. серія НБЙ №333602/1445 від 29.08.2008.

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата продукції здійснюється по факту поставки у термін 30 банківських днів шляхом прямого банківського переводу грошових коштів з рахунку відповідача.

Покупець не здійснив оплату товару за умовами договору, тому продавець звернувся до суду з вимогою стягнути з покупця заборгованість за поставлену продукцію, трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно частин 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом даного спору є стягнення 2435,4грн. вартості поставленої продукції.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата продукції повинна здійснюватися по факту поставки у термін 30 банківських днів шляхом прямого банківського переводу грошових коштів з рахунку покупця.

Стаття 202 Господарського кодексу України передбачає припинення господарського зобов’язання виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2435,4грн. вартості поставленої продукції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача 78,55грн. інфляційних втрат за період з 20.10.2008 по 22.12.2008 та стягнення 12,78грн. трьох процентів річних з урахуванням кількості днів у 2008 року.

На підставі пункту 5.5 договору судами обох інстанцій правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 102, 21 грн. пені з урахуванням кількості днів у 2008 року,

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2009 у справі №23/4 залишити без змін.