Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Приватно - орендне агропідприємство "Альфа" (надалі ПОАП "Альфа") в особі ліквідатора Коваленка Романа Йосиповича 18.06.2008 звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (надалі ТОВ "Інтер-Агро") про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2008 (суддя Іваницький О.Т.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2009 (судді: Тарасенко К.В., Мостова Г.І., Шевченко В.Ю.) апеляційну скаргу ліквідатора приватного-орендного агропідприємства "Альфа" Коваленка Романа Йосиповича залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 21.11.2008 залишено без змін.

Ліквідатор приватного-орендного агропідприємства "Альфа" Коваленко Роман Йосипович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 21.11.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2009 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч.5 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст. ст. 4, 4-2, 4-3, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України. Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивач був неналежним чином повідомлений, а тому був відсутній у судовому засіданні суду першої інстанції. Крім того, заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції винесено постанову у незаконному складі колегії суддів.

В судовому засіданні 16.06.2009 оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 02.07.2009 року.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір на надання послуг по сушці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції №19/10/1 від 19.10.2006 року (т.1 а.с. 6)

Згідно пункту 2.1. цього договору підприємство здає, а заготівельник приймає на зберігання ранні зернові, згідно складських квитанцій.

Відповідно до п.2.7.1. договору заготівельник зобов'язувався прийняти ранні зернові на збереження. Пунктом 2.7.3. цього договору при прийманні ранніх зернових заготівельник зобов'язаний виписати підприємству складську квитанцію, а при відпуску –Акт –розрахунок.

Згідно оборотної відомості приватно-орендного агропідприємства "Альфа", позивач відвантажив відповідачу з 01.07.2006 по 31.10.2006 на зберігання зерно соняшника заліковою вагою 92694 кг. Позивач зазначив, що відповідач не виконав умови договору №19/10/1 від 19.10.2006 року і станом на 10.04.2007 надав позивачу лише одну складську квитанцію №2304 від 22.10.2006 АП №029351(т.1 а.с. 7), якою підтверджено часткове взяття на зберігання зерна соняшника, зокрема кількістю 23187,00 кг. На 57710,00 кг. насіння соняшника 2 класу ГОСТ 22391 складські квитанції відповідачем не видано. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №19/10/1 від 19.10.2006 року позивач не мав можливості розпорядитися зерном соняшнику у кількості 57710 кг. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано до суду першої інстанції як доказ відвантаження зерна соняшника копії товарно-транспортних накладних №1, 2, 3, 4 від 19.10.2006 (т.1 а.с. 48-51), №5, 6 від 20.10.2006 (т.1 а.с. 52-53), №7 від 22.10.2006 (т.1 а.с. 54).

Відповідачем - ТОВ "Інтер-Агро" було надано витяг із електронного журналу кількісно-якісного обліку (Ф-36) (т.1 а.с. 126), реєстр №1663 накладних на прийняте зерно за 21.10.2006 (т.1 а.с. 137), реєстр №1680 накладних на прийняте зерно за 22.10.2006 (т.1 а.с. 138), в яких містяться дані про те, що від ПОАП "Альфа" поступило 21.10.2006 року до ТОВ "Інтер-Агро" 16210 кг соняшнику, 22.10.2006 року поступило до ТОВ "Інтер-Агро" 18770 кг соняшнику.

Судами встановлено, що з товарно-транспортних накладних №1, №4 від 19.10.2006, №6 від 20.10.2006, вбачається, що автомобілем марки КАМАЗ №157-72СН номер причепу Ві5867 ХХ під керуванням водія Юрченка І.С. здійснювалося перевезення соняшника 19.10.2006 та 20.10.2006, пункт розвантаження с. Сукрунівка, ТОВ "Інтер-Агро". З подорожніх листів від 19.10.2006 (а.с. 148-149) та від 20.10.2006 (а.с. 150-151) вбачається, що вищезазначеним автомобілем під керуванням водія Юрченко І.С. перевезення здійснювалося за маршрутом Полтава-Красноград-Полтава на виконання договору про надання транспортних послуг від 03.07.2006, укладеного між відповідачем та СПД ФО Ільїним О.О.

Враховуючи вищевикладене та пояснення позивача, викладені у позовній заяві, судами встановлено, що соняшник, прийнятий відповідачем, у кількості 34984 кг, згідно вищенаведених реєстрів, був переданий СПД ФО Ільїну О.О. на підставі письмового відношення позивача про переоформлення зерна соняшника у кількості 34984 кг. на суб'єкта підприємницької діяльності СПД ФО Ільїна О.О. Це відношення було направлено позивачем до відповідача в лютому 2007 року.

Відповідно до ст. ст. 936, 937 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Таким чином, укладення договору складського зберігання зерна підтверджується видачею власнику зерна складського документу.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Отже, приписами даної правової норми встановлено, що видача зерна його володільцеві здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Статтею 37 цього ж Закону визначено виключний перелік складських документів, зокрема: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що позивачем не подано до місцевого суду договір на надання відповідачем послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню насіння соняшника, не подано складські квитанції на фактично відвантажене зерно соняшника. В поданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутні прізвища відповідальної особи, яка прийняла соняшник на зберігання та печатка підприємства. Докази оплати вартості послуг зі зберігання соняшника також відсутні. Рахунки на оплату послуг по поданому позивачем договору не виставлялись відповідачем. Судами встановлено, що вищезазначені документи відсутні і на підприємстві відповідача.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, встановлені ст. 111-7 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувані рішення господарського суду Полтавської області від 21.11.2008 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2009 є законними та обґрунтованими, відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ліквідатора приватного-орендного агропідприємства "Альфа" Коваленка Романа Йосиповича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.11.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №9/96 залишити без змін.