813/7882/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 06.11.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габен" на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Гавдика З.В. від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у складі суддів Ліщинського А.М., Довгої О.І., Запотічного І.І., у справі №813/7882/14, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габен" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В :

24 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Габен", з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 11 вересня 2015 року (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 18 січня 2012 року № 0000032341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 916072 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 229018 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом даного касаційного розгляду прийняті в результаті нового розгляду здійсненого на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року.

14 вересня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року, в задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено, з мотивів доведеності податковим органом податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

23 листопада 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

15 лютого 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 24 листопада 2015 року, та витребувано справу №813/7882/14 з Львівського окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

23 серпня 2016 року справа №813/7882/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №813/7882/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8367/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 20832731, перебуває на податковому обліку податкового органу з 13 вересня 1994 року, є платником податку на додану вартість з 29 червня 1997 року

Податковим органом у жовтні 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 жовтня 2011 року №3855/23-408/20832731 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 18 січня 2012 року прийняте податкові повідомлення-рішення № 000032341 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки, Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 916072 грн. за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 229018 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкового правопорушення за висновками податкового органу полягає у завищенні Товариством податкового кредиту за серпень 2011 року внаслідок прийняття до обліку та формування на її підставі податкового кредиту з податку на додану вартість податкової накладної від 31 серпня 2011 року №1062 складеної та наданої (виписаної) ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плотинського" на загальну суму 16 727 569 грн. 73 коп., в тому числі податок на додану вартість 2 787 928 грн. 29 коп., не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз норм, якими регулюються спірні взаємовідносини, зокрема питання формування податкового кредиту, виходячи із положень загально правового принципу дії норми права у часі, визначивши при цьому, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , зокрема статтею 67, Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (168/97-ВР) із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (996-14) із змінами і доповненнями.

Судами попередніх інстанцій у судових рішеннях наведені положення пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, якою визначено значення та правове навантаження податкової декларації, пункту 50.1 статті 50 цього кодексу, положеннями якого врегульовані питання подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень статей покладених податковим органом в основу прийняття податкового повідомлення - рішення та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) згідно якого реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій застосовані правила належності доказів встановлені статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції яка діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій (до 15 грудня 2017 року), положення якої встановлювали правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі та зважаючи на те, що предметом доказування, згідно з частиною першою статті 138 цього кодексу, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судами попередніх інстанцій, з урахуванням висновків і мотивів викладених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року, які є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року та копії записів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року в електронному вигляді (вх. № 9008047643 від 20 вересня 2011 року).

В реєстрі отриманих податкових накладних Товариством відображено за номером запису 325 податкову накладну, отриману та виписану 31 серпня 2011 року за № 1062 від ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" (ІПН 253197717122, с. Зоря, пл. Жовтнева, 2, Рівненський район, Рівненська область) загальна сума становить 16 727 569,73 грн., в тому числі ПДВ - 2 787 928,29 грн. При цьому, податкова накладна № 1062 від ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обов'язковою умовою включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що встановлено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність такої реєстрації у межах спірних відносин унеможливлює прийняття позиції Товариства про правомірність формування ним податкового кредиту у серпні 2011 року на підставі податкової накладної від 31 серпня 2011 року за № 1062 отриманої від ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського".

Посилання заявника касаційної скарги на подальше анулювання податкової накладної від 31 серпня 2011 року за № 1062 та подання уточнюючого розрахунку поданого Товариством 05 жовтня 2011 року, на наступний день після початку проведення перевірки, є неприйнятним з огляду на не відображення даних цього розрахунку в податковому обліку (інтегрованій картці платника податку) та присвоєння йому статусу "не визнано, як податкова декларація").

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність податковим органом правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно економічних та правових наслідків допущеної, і як він вважає виправленої ним помилки, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габен" залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі №813/7882/14 - залишити без змін.