Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу №155 "Прибой"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року

за участю представників сторін:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" 26 вересня 2008 року звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача –житлово-будівельного кооперативу №155 "Прибой" про стягнення 3 558, 54 грн. основного боргу, 116, 67 грн. пені та 14,58 грн. трьох відсотків річних. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ним на підставі договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №32-т/05 від 22.11.2004 року відповідачу постачалась теплова енергія, проте, останній зобов’язання з оплати за договором виконав неналежним чином, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 3 558, 54 грн. Разом з тим, в зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь 116, 67 грн. пені на підставі 7.2.4 укладеного договору та в порядку ст. 625 ЦК України 14, 58 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2008 року у справі №5/328-08 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року позов було задоволено –стягнуто з відповідача на користь позивача 3 558, 54 грн. основного боргу, 116, 67 грн. пені та 14,58 грн. трьох відсотків річних.

Не погодившись з рішенням попередніх інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при прийнятті рішень місцевим та апеляційним судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи викладені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем –відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (за договором –енергопостачальна організація) та відповідачем –житлово-будівельним кооперативом № 155 "Прибой" (за договором –споживач) 22.11.2004 року був укладений договір 32-т/05 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, за яким позивач взяв на себе обов'язок постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію згідно затвердженим тарифам у строки та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач надає відповідачу послуги з опалення та тепловентиляції –в період опалювального сезону та гарячого водопостачання на протязі року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 26. Пунктом 5.1 договору сторони погодили порядок обліку теплової енергії розрахунковим методом. Проте, в наступному, між сторонами за договором 08.12.2006 року було укладено додаткову угоду № 3 якою були внесені зміни до п. 5.1 договору та його викладено у наступній редакції: "облік споживання споживачем теплової енергії провадиться на опалення на підставі прибору обліку, встановленому в приміщенні за адресою вул. Малиновського, 26 ... далі за текстом договору "розрахунковим способом. На границі розподілу с ... далі по тексту договору".

У відповідності з п. 2.2.1 договору та додатку № 4 до нього позивачем у грудні 2007 року проведено перерахунок по гарячому водопостачанню з січня по серпень 2007 року та здійснені відповідні корективи нарахувань розрахунковим методом, виходячи з кількості зареєстрованих мешканців будинку житлово-будівельного кооперативу, та на підставі п. 5.4 договору та додаткової угоди № 1, позивачем відповідачу 17.06.08 були надіслані рахунки-фактури на загальну суму 3 558, 54 грн.

В порушення п. п. 6.4, 6.6 договору відповідач виставлені позивачем рахунки не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за січень-серпень 2007 року в сумі 3 558,54 грн. Як на підставу відмови від сплати заборгованості, відповідач посилається на те, що деякі власники квартир у будинку № 26 по вул. Маршала Малиновського у м. Дніпропетровську встановили у своїх квартирах лічильники, а тому позивач повинен провадити нарахування за спожиту теплову енергію з урахуванням показників цих лічильників.

Під час, перегляду справи у апеляційному порядку, судом була дана оцінка запереченням відповідача, та зазначено про їх необґрунтованість із посиланням на те, що дії по встановленню деякими власниками квартир лічильників у відповідності до вимог –у містах головного розбору холодної та гарячої води та опломбування з підписанням актів про встановлення і опломбування лічильників –стосується взаємовідносин між ЖБК № 155 "Прибой" і членами цього кооперативу (мешканцями будинку № 26 по вул. Маршала Малиновського у м. Дніпропетровську). Умовами договору від 22.11.2004 року № 32-т/05 не передбачено нарахування плати за теплову енергію з урахуванням показань лічильників окремих мешканців –членів ЖБК і зміни до договору стосовно цього сторонами не вносились тім паче, що лічильники були встановлені мешканцями будинку самостійно, без надання згоди на це енергопостачальної організації.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд встановив всі необхідні обставини справи, надав їм правильну юридичну оцінку, відтак, повністю погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові та рішенні висновками, оскільки вони відповідають як нормам матеріального і процесуального права, так і наявним матеріалам справи. Щодо встановлення мешканцями лічильників і визначення порядку проведення розрахунків з урахуванням їх показників, то це потребує внесення відповідних змін до договору, стосовно порядку обліку, проведення нарахування та сплати за спожиту теплову енергію та є предметом окремого судового розгляду, оскільки відповідні зміни сторонами по справі до договору на постачання теплової енергії не вносились.

Статтею 188 ГК України встановлено недопущення зміни та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку. При цьому, ст. 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інші учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Тотожні вимоги до суб'єктів господарювання встановлені ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором касаційна інстанція вважає ґрунтовними висновки попередніх інстанцій про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі п. 7.2.4 укладеного договору 116 грн. 67 коп. пені та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 14 грн. 58 коп. трьох відсотків річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічна за змістом норма наведена у ч. 3 ст. 198 ГК України, згідно з якою відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року, які відповідають положенням ГПК України (1798-12) та вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року у справі № 5/328-08 - без змін.