Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю представників

У листопаді 2008 року ТОВ "Автомобільний дім Альфа Запоріжжя" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" про зобов’язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку відносно невиконаних на дату подачі позову платіжних доручень, зобов’язання відповідача в подальшому виконувати умови договору банківського рахунку та стягнення з відповідача 83 396,79 грн. пені та 6584,53 грн. трьох відсотків річних за користування чужими коштами.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача 89 473,99 грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2009 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, філія "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подала касаційну скаргу, в якій просить прийняті у даній справі судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.07.2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Альфа Запоріжжя" (клієнтом) укладено договір банківського рахунку № 411-08р (надалі –Договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті та надає послуги, пов’язані із переказом коштів з рахунку та (або) на рахунок клієнта, видачею останньому коштів у готівковій формі, а також здійснює інші операції, передбачені Договором, згідно з ліцензією, наданою банку, а клієнт сплачує комісійну винагороду за надання банківських послуг згідно тарифів, затверджених Додатком 1 до Договору, який є його невід’ємною частиною.

Згідно з п.7.2 Договору доручення клієнта про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банк здійснює в термін, встановлений чинним законодавством. У разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1 процента суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що не може перевищувати 10 процентів суми переказу.

Господарськими судами встановлено, що з 06.10.2008 року по 27.10.2008 року позивач, відповідно до умов Договору, за допомогою розрахункових документів в електронному вигляді та платіжних доручень ініціював перед відповідачем здійснення кількох переказів грошових коштів з його рахунку.

07.10.2008 року Постановою Правління Національного банку України №308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року до 06.04.2009 року та призначено тимчасового адміністратора.

Тимчасовим адміністратором прийнято рішення про повернення на рахунок платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 6 жовтня 2008 року з подальшим блокуванням цих коштів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ грошових коштів та строків завершення переказу, обумовлених Договором.

Посилаючись на положення статей Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) , якими встановлено порядок та строки виконання банком зобов’язань за договором банківського рахунку, а також правові наслідки порушення договірних зобов’язань, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача встановленої договором та діючим законодавством відповідальності за порушення строків проведення переказу коштів позивача.

При цьому, судами зазначено, що встановлений Національним банком України мораторій, не стосується здійснення відповідачем поточних операцій з переказу грошових коштів та не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов’язань.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржені судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, судами не враховано, що ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Вказаним спростовуються висновки судів обох інстанцій, щодо звільнення банку під час дії мораторію тільки від відповідальності за несвоєчасне задоволення вимог кредиторів, оскільки зі змісту ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не вбачається обмеження її дії залежно від характеру зобов’язань банку або кола осіб, на користь яких банк має виконати певні дії (кредиторів чи клієнтів).

Крім того, згідно ст. 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Застосовуючи до відповідача відповідальність за неналежне виконання умов договору, суди обох інстанцій не виявили як наявності вини банку у невиконанні переказів грошових коштів позивача, так і об’єктивної можливості здійснення банком поточної діяльності та виконання доручень клієнтів в період виконання відповідних функцій призначеним Національним банком України тимчасовим адміністратором, якому відповідно до ч. 3 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів. Крім того, судами не враховано приписи ч. 4 ст. 80 зазначеного закону, якими встановлено, що саме тимчасовому адміністратору належить право продовжувати або припиняти будь-які операції банку та виконувати будь-які дії, рішення від імені банку.

З огляду на те, що судами обох інстанцій невірно застосовані норми матеріального права, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Поряд з цим, враховуючи, що судами повно встановлені всі обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, судова колегія не вважає за доцільне направляти справу на новий розгляд до місцевого суду для врахування наведеного, та приймає нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з огляду на відсутність вини банку в порушенні зобов’язань, які були допущенні під час виконання тимчасовою адміністрацією покладених на неї функцій, та у зв’язку з тим, що чинним законодавством передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобов’язань на час дії мораторію, оскільки метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2009 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року у справі № 6/486/08 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові.