Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2002 порушено провадження у справі про банкрутство АТП Баришівської райспоживспілки в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Київської області від 11.04.2002 АТП Баришівської райспоживспілки визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Стіпахно О.В., до складу ліквідаційної комісії включено Баришівську ОДПІ, Баришівський міський фінвідділ, Баришівський міський виконавчий комітет.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2002 за клопотанням Баришівської ОДПІ призначено ліквідатором банкрута Щербаня О.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2005 припинено процедуру ліквідації банкрута, зобов'язано Баришівську ОДПІ подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство АТП Баришівської райспоживспілки, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М., призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2005 затверджено реєстр вимог кредиторів АТП Баришівської райспоживспілки.

Постановою господарського суду Київської області від 16.03.2006 АТП Баришівську райспоживспілку визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Щербаня О.М., зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2008 задоволено заяву ліквідатора, Баришівську ОДПІ виключено з реєстру вимог кредиторів АТП Баришівської райспоживспілки, визнано ПП "КИТИ" кредитором у справі з майновими вимогами 28007,39 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2008 замінено кредитора –УПФУ у Баришівському районі на нового кредитора –ПП "КИТИ" з грошовими вимогами до боржника на суму 22590,96 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008 (суддя Мальована Л.Я.) затверджено мирову угоду від 21.08.2008, укладену між кредитором ПП "КИТИ" та боржником в особі ліквідатора Щербаня О.М., провадження у справі припинено.

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України. В касаційній скарзі заявник зазначив, що його права та законні інтереси порушено оскаржуваною ухвалою, вона є незаконною, оскільки винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 35, 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заявник зазначає, що на момент укладення мирової угоди, у боржника - АТП Баришівської райспоживспілки було відсутнє право власності на спірне майно, а відтак таке майно не могло бути об'єктом мирової угоди. Рішенням господарського суду Київської області від 23.01.2009 у справі №18/304-08/20 було визнано за заявником право власності на майно, яке є об'єктом мирової угоди у справі про банкрутство АТП Баришівської райспоживспілки. Київська обласна спілка споживчих товариств просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2008, справу передати для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду, зазначив, що розділом 1 мирової угоди передбачено, що сторони домовились про те, що кредитор ПП "КИТИ" погоджується на зарахування суми боргу боржника в рахунок погашення зобов'язань кредитора, що виникають за цією угодою перед боржником. Боржник в рахунок погашення заборгованості перед кредитором передає у власність кредитору цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева,138, який включає в себе: контору з гаражем площею 1199,6 м.кв., прохідну 21,8 м.кв., майстерню 136 м. кв., прохідну 52,3 м. кв., столярну майстерню 170,5 м.кв., склад будівельних матеріалів 193,6 м. кв., АЗС 21,6 м. кв., склад агрегатний 233,7 м. кв., котельню з гаражем 380,7 м. кв. Рішення про укладення мирової угоди прийнято комітетом кредиторів від 21.08.2008 року.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Отже, законом не передбачено перехід права власності на майно боржника, що мало місце у даній справі. У мировій угоді було вирішено питання, які повинні розглядатися за планом санації відповідно до положень частини 3 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом та докази, на підставі яких прийнято рішення.

Суд першої інстанції всупереч приписам ч.3 ст. 84 ГПК України не надав оцінки наявним доказам у справі, з тексту оскаржуваної ухвали не вбачається у який саме спосіб суд дійшов висновку, що сторонами дотриманий порядок укладання мирової угоди, умови даної угоди відповідають нормам чинного законодавства, а нерухоме майно, що передає боржник в рахунок погашення заборгованості перед кредитором належить на праві власності боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, звіту ліквідатора про проведену роботу від 20.03.2007 (т.2 а.с.75) нерухоме майно, що є предметом мирової угоди, згідно даних БТІ у Баришівському районі не було зареєстровано на праві власності за АТП Баришівської райспоживспілки. Арбітражним керуючим –ліквідатором Щербань О.М. було подано позовну заяву до господарського суду Київської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради №124 від 23.01.2002 та з вимогою зобов'язати Баришівське БТІ зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева,138 за АТП Баришівської райспоживспілки (т.2 а.с. 90-92). Заявником касаційної скарги було подано, зокрема, рішення господарського суду Київської області від 23.01.2009 у справі №18/304-08/20, яким визнано право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що є предметом мирової угоди, за Київською обласною спілкою споживчих товариств.

За таких обставин, судова колегія, дійшла висновку, що на момент укладення мирової угоди існував спір про право власності на спірне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева,138, а суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та матеріального права, зокрема: ст. 43, 84 ГПК України, ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2008 у справі №61/14б-02/11 скасувати.

Справу №61/14б-02/11 передати на розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суддів.