Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Куликов І.А. дов № 400/09 від 15.06.2009р.

- відповідача скаржник 2: Яцюта Т.П. дов № 2 від 14.01.2009р.

- скаржник 1: не з'явилися

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2009р. відмовлено відкритому акціонерному товариству "Сімферопольський райагрохім" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009р.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський райагрохім" та товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест-Технології" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просять її скасувати.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційні скарги, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Скаржник 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Клопотання відповідача про відкладення справи залишене судом без задоволення, як необґрунтоване та не підтверджене певними доказами.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест-Технології" на рішення господарського суду м.Києва від 06.03.2009р. та порушено апеляційне провадження.

При винесенні вказаної ухвали суд керувався статтями 86 та 98 Господарського процесуального кодексу України.

Ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 106 та ст. 111-13 ГПК України ухвали місцевого чи апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.

Приписами ст. ст. 86 та 98 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження судової ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду та порушення апеляційного провадження.

Згідно з роз'ясненнями, розміщеними у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової гілки влади" (v0008700-07) від 13.06.2007 №8 оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України від 10.09.2008 (v32-2700-08) №3.2-2008 зазначено, зокрема, що у разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 111-13 ГПК.

Відтак, суд апеляційної інстанції, скориставшись наданою рекомендацією, прийшов до підставного висновку про відмову в прийнятті касаційної скарги на ухвалу від 09.04.2009р., оскарження якої не передбачено Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , а тому відсутні підстави для задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський райагрохім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест-Технології" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2009р. у справі №14/20 - залишити без змін.