Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: не з'явився

- відповідача 1: Поляков Г.А. дов. № 13 від 23.10.2006р., Петрук Я.Ю. дов. № 85 від 27.05.2008р.

- відповідача 2: не з'явились

- 3-ї особи: Шекера С.В. дов. б/н від 14.04.2009р.

ОСОБА_1, який є акціонером ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат", звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Чернігівський хлібокомбінат" та відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним постанов Спостережної ради товариства від 03.08.2004р. і від 25.07.2008р. та правочинів, укладених на виконання цих постанов із ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Одночасно позивач, в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2009р. (суддя Якименко М.М.) заяву позивача про забезпечення позову задоволено повністю:

- заборонено відкритому акціонерному банку "Райффайзен Банк Аваль" вчиняти будь-які дії щодо виконання умов кредитного договору № 010/08/4100 від 30.09.2008р. в тому числі, нараховувати та стягувати відсотки, суму кредиту, штрафні санкції, інші платежі за цим кредитним договором, видавати накази про примусову оплату боргових зобов'язань, звертатись до поручителів з вимогою про виконання зобов'язань, звертати стягнення на заставлене майно за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/08/4100 від 30.09.2008р., тощо.

- заборонено відкритому акціонерному банку "Райффайзен Банк Аваль" вчиняти будь-які дії щодо виконання умов Генеральної кредитної угоди №010/08/2012 від 26.08.2004 року та будь-яких кредитних договорів укладених в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року, в тому числі, але не обмежуючись, нараховувати відсотки учасникам (позичальникам) Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року, стягувати відсотки, штрафні санкції, кредитні кошти з учасників Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року, вчиняти дії, наслідком яких буде звернення стягнення на заставлене майно і кошти учасників Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року, видавати наказ про примусову оплату боргових зобов'язань, тощо.

- заборонено закритому акціонерному товариству "Укрзернопром"вчиняти будь-які дії на виконання умов кредитного договору № 010/08/4100 від 30.09.2008р. в тому числі, сплачувати суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, штрафні санкції, тощо.

- заборонено відкритому акціонерному товариству "Чернігівський хлібокомбінат"вчиняти будь-які дії по виконанню договору застави в обігу №11/1-2628 від 09.12.2008р. та іпотечного договору від 09.12.2008р.

- заборонено всім учасникам (позичальникам) Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року вчиняти будь-які дії на виконання умов Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року та кредитних договорів укладених в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року, в тому числі, сплачувати суми кредитів, проценти за користування кредитами, комісійні винагороди, штрафні санкції, тощо.

- заборонено нотаріусам видавати виконавчі написи на заставлене майно за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/08/2012 від 26.08.2004 року та кредитними договорами, що укладені в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/08/2012 від 26.08.2004 року і кредитним договором №010/08/4100 від 30.09.2008р.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати.

Відзиви на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що, в силу положень статті 1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Позивач та відповідач-2 не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Втім, в порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства заява позивача та оскаржувана ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову, не містять мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд дійшов висновку щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому слід зауважити, що у разі повного або часткового задоволення господарським судом міста Києва позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним постанов Спостережної ради товариства від 03.08.2004р. і від 25.07.2008р. та правочинів, укладених на виконання цих постанов із ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідне судове рішення не потребуватиме здійснення будь-яких дій для його виконання: зазначені постанови та договори будуть повністю або частково будуть недійсними з моменту набрання судовим рішення законної сили.

Окрім того, застосовуючи спірні заходи до забезпечення позову, місцевий господарський суд не звернув уваги, що ці заходи фактично є втручанням в господарську діяльність юридичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку не вбачається.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.04.2009р. у справі №7/259 скасувати.

Справу №7/259 повернути до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.