ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2018 року
Київ
справа №804/1841/17
адміністративне провадження №К/9901/61819/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мостових залізобетонних конструкцій" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у складі судді Царікової О. В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 06 серпня 2018 року у складі колегії суддів Малиш Н. І., Баранник Н. П., Божко Л. А. у справі № 804/1841/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
15 березня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мостових залізобетонних конструкцій" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2017 року №0002761202, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 1 403 534 грн 55 коп, що становить 280 706 грн 91 коп. та № 0002771202, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 211 439 грн 30 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
14 грудня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 06 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з наявності факту несвоєчасної сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб на підставі податкових декларацій, поданих у грудні 2014 року - грудні 2015 року.
18 вересня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій платник податків, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову у справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник обґрунтовує, що судами не враховано того, що на момент проведення камеральної перевірки та складання акта перевірки, а також на момент звернення особи до суду існували юридичні факти, що мають безпосереднє відношення до обставин цієї справи, а саме постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 804/5160/16, якими підтверджено наявність у позивача надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 3 818 691 грн 46 коп. за період 2008-2010 року.
Позивач наголошує, що судами попередніх інстанцій не застосовано Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (z0751-16)
, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (z0751-16)
(далі - Порядок № 422). Товариством доводиться, що в інтегрованих картках платника податку податковий орган повинен був відобразити переплату за ті місяці, в яких вона встановлена рішенням суду.
01 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства за наслідком усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/1841/17.
Відзив податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду касаційної скарги по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у лютому 2017 року податковим органом проведено камеральну перевірку з питань порушення Товариством терміну сплати (перерахування) орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб, за результатом якої складено акт від 20 лютого 2017 року № 522/04-64/12-02/01374010(далі - акт перевірки).
22 лютого 2017 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно статті 126 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням №0002761202 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного підпунктом 287.3.1 пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України на підставі статті 126 цього Кодексу, зобов'язано Товариство сплатити штраф у розмірі 20 % за затримку понад 30 днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 1 403 534 грн 55 коп, що становить 280 706 грн 91 коп.
Податковим повідомленням-рішенням № 0002771202 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного підпунктом 287.3.1 пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України на підставі статті 126 цього Кодексу, зобов'язано Товариство сплатити штраф у розмірі 10 % за затримку до 30 днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 211 439 грн 30 коп.
Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, обґрунтовується податковим органом висновком про несвоєчасність сплати орендної плати за земельні ділянки у січні-грудні 2015 року.
За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01 січня 2017 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки, серед іншого, може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 або 20 відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від тривалості такої затримки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подавались до податкового органу податкові декларації з плати за землю за 2014 та 2015 роки, в яких визначено суму орендної плати за три земельні ділянки.
В подальшому підприємством подано уточнюючі декларації з плати за землю, в яких зменшено задекларовану суму орендної плати у поданій звітності за відповідні періоди. Вказані факти не спростовуються сторонами.
На момент проведення перевірки, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції, дані інтегрованої картки платника не враховували висновки викладені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року у справі №804/5160/16, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року.
Зазначеними судовими рішеннями визнано фактично сплачену Товариством суму у розмірі 3 818 691 грн 46 коп. як надмірно сплачену суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, зобов'язано Лівобережну ОДПІ у м. Дніпропетровську Головного управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити звірення розрахунків Товариства за період з 01 січня 2008 року по 01 липня 2016 року з орендної плати з юридичних осіб із відповідним відображенням даних в інтегрованій картці Товариства щодо надміру сплачених сум у розмірі 3 818 691 грн 46 коп. та надати акт звірки розрахунків платника з орендної плати з юридичних осіб станом на 01 липня 2016 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що облікова картка платника податків станом на 01 січня 2015 року не відображала результатів наведеного судового розгляду, не містила даних щодо наявності у позивача переплати з орендної плати за землю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом враховано рішення суду, яким встановлено наявність переплати та відкориговано показники інтегрованої картки платника податків за грудень 2015 року. При цьому порушення строків сплати податкових зобов'язань відбулося в інших (попередніх) періодах. Оцінка зменшенню зобов'язань уточнюючими розрахунками та застосування на ці зменшення штрафу судами попередніх інстанцій не встановлювалася.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій оцінюючи спірні правовідносини не встановлений склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України з урахуванням Порядків обліку податкового боргу, а саме не визначено, яка сума припадає на зменшення податкових зобов'язань, як зменшення абсолютного значення в обліковій картці платника податків але відсутність погашення податкового боргу в розумінні статті 126 цього кодексу, що виключає застосування штрафу на суми зменшення за уточненими розрахунками.
Відсутність у справі платіжних доручень, за якими позивачем здійснено погашення з орендної плати на землю та зворотного боку облікової картки платника податку унеможливлює встановлення фактичних обставин у справі щодо дотримання податковим органом принципу черговості встановленого пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів.
Застосування штрафних санкцій можливе лише за умови доведення податковим органом складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень рішень і лише в частині, підтвердженій належними, допустимими достовірними та достатніми доказами.
Суд визнає наявними підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанцій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2, частини 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мостових залізобетонних конструкцій" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 06 серпня 2018 року у справі №804/1841/17 скасувати.
Адміністративну справу №804/1841/17 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер