Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Прокурор, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, звернувся в су?д із зазначеним позовом про: визнання недійсною угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р., укладеної між відповідачем-1 та ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит"; зобов’язання відповідача-1 повернути ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" майно, що незаконно знаходилось у користуванні відповідача-1, а саме –обхідну виробітку 5 горизонту (інвентарний №10), 7 західний відкаточний штрек (інвентарний №17), відкаточний квершлаг №1 (інвентарний №79), квершлаг №12 (інвентарний №103), обхідну виробітку 7 горизонту (інвентарний №380), головний ствол (інвентарний №397), допоміжний ствол (інвентарний №398), обхідну 2 горизонту (інвентарний №6724), І-східний штрек (інвентарний №6728), І-західний вентиляційний штрек (інвентарний №6730), І-західний відкаточний штрек (інвентарний №6732), західний вентиляційний ходок (сбойка) (інвентарний №143); будівлю насосної (інвентарний №29), протипожежний резервуар (інвентарний №5166), будівлю електричної підстанції (інвентарний №5426), будівлю вентилятора (інвентарний №30), будівлю головного ствола (інвентарний №150), галерею естакади (інвентарний №85), будівлю допоміжного ствола (інвентарний №149), надшахтну будівлю (інвентарний №3136), будівлю калорифера (інвентарний №5152), компресорну (інвентарний №5153), вугільний бункер (інвентарний №36), вугільний бункер (інвентарний №317), будівлю підйому вентиляційної сбойки (інвентарний №138), копер допоміжного стволу (інвентарний №320); стягнення з відповідача-1 на користь Державного бюджету України шкоди, заподіяної безоплатним користуванням відповідачем-1 майном, що належить державі, за період з жовтня 2002р. по вересень 2007р. у розмірі 727 299, 62 грн., обґрунтовуючи позов недодержанням в момент вчинення спірної угоди вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2008р. (головуючий суддя Новікової Р.Г., судді Склярук О.І., Плотніцький Б.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Кулебякіна О.С., суддів Волкова Р.В., Запорощенка М.Д.) вказане рішення суду частково скасовано, постановлено ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною угоду про співробітництво №2 від 20.01.2003р., укладену між Державним підприємством "Сніжнеантрацит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Витрен"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрен" на користь Державного бюджету України шкоду, заподіяну безоплатним користуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Витрен" державним майном, за період з жовтня 2002р. по вересень 2007 роках в сумі 727 299, 62 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрен" в доход державного бюджету України державне мито у сумі 11 037 грн. і за інформаційно-технічні послуги в сумі 118 грн.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Донецької області залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст. 75 Господарського кодексу України, ст. 1 Гірничого закону України, п/п.6 п.4 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1527 від 02.11.2006р. (1527-2006-п) , Закону України "Про державне мито" (1994-12) .

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач, відповідач-2, та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що між Державним підприємством "Сніжнеантрацит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Витрен" 20.01.2003р., укладено угоду про співробітництво №2. Предметом угоди є гірничі виробітки шахти "Північна" ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" згідно додатку №1 до цієї угоди на предмет їх підтримання в безпечному стані при використанні для відпрацювання запасів вугілля, належних відповідачу-1 згідно спеціального дозволу №2891 від 17.01.2003р.

За цією угодою відповідач-1 зобов’язувався під час експлуатації гірничих виробіток обстежувати їх відповідно до "Правил безпеки ведення гірничих робіт в вугільних та сланцевих шахтах", під час виявлення ділянок даних гірничих виробіток, які не відповідають цим правилам ставити до відома ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" та здійснювати їх ремонт.

В свою чергу, ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" зобов’язувалося розглядати калькуляцію понесених витрат з відновлення виробіток, у випадку перевищення витрат над остаточною вартістю ділянки відремонтованої виробітки компенсувати витрати відповідача-1 за окремою угодою в кожному конкретному випадку.

Відповідно до пункту 3.1 угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р., угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 20.10.2010р.

Додатком до цього договору є акт приймання-передачі гірничих виробіток, згідно з яким відповідачу-1 були передані гірничі виробітки –обхідна виробітка 5 горизонту (інвентарний №10), 7 західний відкаточний штрек (інвентарний №17), відкаточний квершлаг №1 (інвентарний №79), квершлаг №12 (інвентарний №103), обхідна виробітка 7 горизонту (інвентарний №380), головний ствол (інвентарний №397), допоміжний ствол (інвентарний №398), обхідна 2 горизонту (інвентарний №6724), І-східний штрек (інвентарний №6728), І-західний вентиляційний штрек (інвентарний №6730), І-західний відкаточний штрек (інвентарний №6732), західний вентиляційний ходок (сбойка) (інвентарний №143).

Наказом Міністерства вугільної промисловості України №430 від 13.08.2003р. Державне підприємство "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" було перейменоване на Державне підприємство "Сніжнеантрацит" (відповідач-2).

В подальшому, на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України №380 від 25.09.2007р. Відокремлений підрозділ "Шахта "Північна" був виділений зі складу відповідача-2 та створене Державне підприємство "Шахта "Північна". При цьому було визначено, що новостворене підприємство є правонаступником майнових прав та обов’язків відповідача-2, пов’язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу "Шахта "Північна" згідно з розподільчим балансом.

З матеріалів справи та змісту передатного балансу станом 31.12.2007р., розшифровки статей передатного балансу до Державного підприємства "Шахта "Північна" станом на 31.12.2007р.; акту приймання-передачі основних засобів та матеріальних активів з додатком №1 майно, яке є предметом розгляду, було передано на баланс Державного підприємства "Шахта "Північна".

Вказані обставини і були підставою для звернення з даним позовом.

Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що частина майна, вказана у позові прокурора, хоча і зазначена у переліку майна, яке передавалось за угодою про співробітництво, однак одночасно увійшла і у перелік майна, яке орендувалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітрен" за договором оренди державного майна №984/2002 від 23.08.2002 р. Тобто, дійшов висновку що вказане майно використовувалось відповідачем на оплатній основі. Також, дійшовши до висновку що майно, про яке йдеться в спірній угоді про співробітництво, відноситься до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, визначив що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є неналежним позивачем у справі. Вимогу прокурора про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрен" повернути спірне майно Державному підприємству "Сніжнеантрацит", суд першої інстанції визнав необґрунтованою, зазначивши що вказане майно на час вирішення спору знаходиться на балансі Державного підприємства "Шахта "Північна". Оскільки позовні вимоги про визнання правочину недійсним залишені без задоволення, суд першої інстанції не знайшов підстав і для стягнення збитків, завданих безоплатним користуванням відповідачем-1 державним майном.

Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи вказане рішення місцевого господарського суду виходив з того, що оскільки спірна угода є удаваним правочином, вчиненим з метою приховати інший правочин щодо оренди державного майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання її недійсною.

Задовольняючи позов в частині стягнення шкоди, заподіяної безоплатним користуванням майном суд апеляційної інстанції виходив з того, що доведеними є обставини справи про факт наявності збитків у вигляді суми, яка не сплачена державі за користування її майном, доведено протиправну поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрен", яке незаконно, без внесення відповідних платежів, користувалось державним майном, та причинний зв'язок між цими діями відповідача і шкодою, завданою державі.

Між тим, вирішуючи спір суд апеляційної інстанції не дослідив докази, на які послався в своєму судовому рішенні, не дав їх належної правової оцінки, та неповно з’ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін.

Так, погодившись з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови в частині позовних вимог щодо повернення спірного майна Державному підприємству "Сніжнеантраціт", та дійшовши до висновку що в частині вирішення спору щодо визнання угоди недійсною під виглядом угоди про співробітництво Державним підприємством "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітрен" фактично укладено угоду про безоплатну передачу останньому об’єктів державної власності, а саме: обхідної виробітки 5 горизонту (інвентарний №10), 7 західного відкаточного штреку (інвентарний №17), відкаточного квершлагу №1 (інвентарний №79), квершлагу №12 (інвентарний №103), обхідної виробітки 7 горизонту (інвентарний №380), головного стволу (інвентарний №397), допоміжного стволу (інвентарний №398), обхідної 2 горизонту (інвентарний №6724), І-східного штреку (інвентарний №6728), І-західного вентиляційного штреку (інвентарний №6730), І-західного відкаточного штреку (інвентарний №6732), західного вентиляційного ходку (інвентарний №143), що, як вважає суд апеляційної інстанції, підтверджується тим, що вищевказані об’єкти, як зазначено в акті прийому-передання гірничих виробіток передаються Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітрен" з метою використання відпрацьованих збалансованих запасів вугілля, тобто для використання в господарській діяльності відповідача, суд апеляційної інстанції не дослідив чи знаходилось це майно на праві користування у Державного підприємства "Сніжнеантраціт", а відтак не дослідив належним чином правововідносини щодо такої передачі майна.

При цьому погодившись з висновками місцевого господарського суду про те, що користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітрен" певними інвентарними об’єктами не можна вважати безоплатним, оскільки вони увійшли у перелік майна, яке відповідач орендує за договором оренди державного майна № 984/2002 від 23.08.2002 р., суд апеляційної інстанції не дослідив яким майном відповідач-1 користується на підставі договору оренди, а яким користувався безоплатно, а відтак висновки суду в цій частині є незаконними.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в порушення приписів ч.1 ст.47, ч.1ст. 43 ГПК України, а судом апеляційної інстанції в порушення наведених норм права та приписів ст.ст. 99, 101 ГПК України не досліджено договори оренди державного майна №984/2002 від 23.08.2002 р., та №02-08-282 від 23.08.2002 р., всі обставини щодо їх виконання, а відтак не повно з’ясовано обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін стосовно прав користування та розпорядження спірним майном.

Не з’ясувавши всіх обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку що спірна угода є удаваним правочином, вчиненим з метою приховати інший правочин щодо оренди державного майна, суд апеляційної інстанції не з’ясував на оренду якого саме державного майна такий правочин укладений, за яким із договорів оренди яке саме майно передавалось в оренду, не з’ясувавши цих обставини в сукупності з іншими, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для відмови у позові про повернення майна.

Крім того, судами не досліджено на підставі належних та допустимих доказів тієї обставини, чи перебувало спірне майно в управлінні Державного підприємства "Сніжнеантрацит" на час укладення спірної угоди та не дано у зв’язку з цим належної оцінки всім обставинам справи у їх сукупності.

Також судами не досліджувалось чи виконувались сторонами умови спірної угоди, а саме чи обстежував відповідач-1 гірничі виробітки під час їх експлуатації відповідно до "Правил безпеки ведення гірничих робіт в вугільних та сланцевих шахтах", чи ставив до відома ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" про виявлення ділянок даних гірничих виробіток, які не відповідають цим правилам, та чи здійснював їх ремонт.

Судами не досліджено чи в свою чергу ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" виконував свої зобов’язання щодо розгляду калькуляцій понесених витрат з відновлення виробіток у випадку перевищення витрат над остаточною вартістю ділянки відремонтованої виробітки, чи компенсовував витрати відповідача-1 за окремою угодою в кожному конкретному випадку.

Місцевий господарський суд вище вказаного також не врахував та безпідставно відмовив у позові.

Розглядаючи позов суди не розмежували та не дослідили яке державне майно передавалось відповідачу-1 на виконання спірної угоди, а яке на виконання договорів оренди. Відтак залишилось не дослідженим чи спірне державне майно передавалось на виконання спірної угоди, чи на виконання договорів оренди.

Відповідно до частини першої статті 47, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові рішення, прийняті у справі, вказаним вимогам не відповідають.

Оскільки вирішення спору в даній справі пов’язане із дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9п.3, 111-10ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрен" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. та рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.