Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" про визнання за собою права власності на усі земельні ділянки, отримані в порядку правонаступництва через ТОВ "Агрофірма "Пригородне" від КСП "Пригородне", а саме на: земельну ділянку загальною площею приблизно 1 га, на якій розташовано домоволодіння в цілому –будівля механізованого загону за адресою Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степова, 83; земельну ділянку загальною площею приблизно 0,86га,на якій розташовано домоволодіння в цілому –будиночок бригадний, замощення, господарчий двір та асфальтове замощення довжиною приблизно 560 м. та шириною приблизно 10 м, (розташоване між лотом № 65 та лотом № 66), за адресою Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степова, 83-а; земельну ділянку загальною площею приблизно 0,3га, на якій розташовано домоволодіння в цілому –споруди –дві бетоновані ємності для розчину добрив та отрутохімікатів, інвентарні номери №№ 42 та 43, з господарчим двором, розташована на землях Миронівської сільської ради, поруч з Московським шосе, між лотами № 65 та № 66; земельну ділянку (лот № 30) площею приблизно 35,5га, розташовану на території Молодіжненської селищної ради; земельну ділянку загальною площею приблизно 0,7га, на якому розташовано домоволодіння в цілому –нежитлова споруда –бригадний будинок разом з спорудами,замощенням, тротуаром, господарчим двором, розташовану на території Молодіжненської селищної ради поруч з лотом № 30.

Також позивач просив зобов'язати відповідача передати оригінал державного акта на право колективної власності на землю серія КМ-018-СИМ від 23.12.1998р., виданий Колективному сільськогосподарському підприємству "Пригородне" та оригінал державного акта на право колективної власності на землю серія КМ-019-СИМ від 23.12.1998р., виданий Колективному сільськогосподарському підприємству "Пригородне".

Згідно заяви про уточнення позовних вимог (т.3, а.с.75) позивач просив визнати з ним право власності на всі земельні ділянки, одержані в порядку правонаступництва через Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" від Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне" загальною площею 31,8111га, в тому числі право власності на: земельну ділянку площею 0,9862 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - будівля механізованого загону, за адресою: Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степова, 83; земельна ділянка площею 1,1080 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - будинок бригадний, мощення, господарський двір і внутрішньогосподарський шлях (асфальтове мощення довжиною приблизно 560 м, та шириною приблизно 10м, розташоване між лотом № 65 і лотом № 66), за адресою: Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степова, 83-а; земельну ділянку загальною площею 0,3 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - спорудження - 2 (дві) бетонованих ємності для розчину добрив і отрутохімікатів, інвентарні номери № 42, 43, з господарським двором, розташовану на землях Мирнівської сільської ради, поряд з Московським шосе, між лотом № 65 і лотом № 66; земельну ділянку (лот) №30, загальною площею 28,7169 га, розташована на території Молодіжненської селищної ради; земельну ділянку площею 0,7 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - нежитлова будова - бригадний будинок, разом з будовами, мощенням, тротуаром, господарським двором, розташованих на землях Молодежненского селищної ради поруч із лотом №30.

Позовні вимоги вмотивовано набуттям Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" права власності на землі, що залишилися у власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне" після його реорганізації, в порядку правонаступництва відповідно до статті 131 Земельного кодексу України; позивач зазначив, що його право власності не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" з огляду на зміст листа відповідача про відмову надати необхідні документи для оформлення прав позивача.

20.11.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" звернулося до господарського суду з позовом, в якому на підставі статті 392 Цивільного кодексу України як правонаступник Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне" просив визнати за ним право власності на земельні ділянки, що належали Колективному сільськогосподарському підприємству "Пригородне" на підставі державного акта на право колективної власності на землю серія КМ-018-СИМ від 23.12.1998р., та державного акта на право колективної власності на землю серія КМ-019-СИМ від 23.12.1998р., а саме на:

земельну ділянку площею 3,9719га, на якій розташовано будівлю мехзагону –ЦРМ за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка, вул. Сквозна, 90;

земельну ділянку площею 2,3019га, на якій розташовано будівлю буддвору за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка, вул. Сквозна, 88;

земельну ділянку площею 5,5130га, на якій розташовано будівлю автогаражу в комплексі з водоймою за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка, вул. Сквозна, 92;

земельну ділянку площею 1,40га, на якій розташовано будівлю зернотоку в комплексі за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка, пер. Врожайний, 18;

земельну ділянку площею 12,5га, на якій розташовано будівлю комплексу пташнику та МТФ за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка, пров.Врожайний, д.17;

земельну ділянку площею 1,20га, на якій розташовано будівлю свинарника (пташника) за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка, пров.Врожайний, д.19;

земельну ділянку площею 0,6477га, на якій розташовано будівлю овочевої бригади №7 за адресою Сімферопольський район с.Грушеве, д.12;

земельну ділянку площею 2,064га, на якій розташовано будівлю фруктосховища та табору за адресою Сімферопольський район с. Грушеве, д.11;

земельну ділянку площею 11,2019га, на якій розташовано будівлю теплично-овочевого комплексу №1 за адресою Сімферопольський район с. Мирне, вул.Пригородна, д.3,

земельну ділянку площею 12,5925га, на якій розташовано будівлю теплично-овочевого комплексу №2 за адресою Сімферопольський район с. с. Грушеве, д.10;

земельну ділянку площею 0,6869га, на якій розташовано будівлю комплексу-холодильнику за адресою Сімферопольський район с. Мирне, вул.Пригородна, д.2;

земельну ділянку площею 1,3601га, на якій розташовано будівлю консервного цеху за адресою Сімферопольський район с. Мирне, вул.Пригородна, д.1,

земельну ділянку площею 0,8 га, на якій розташовано будівлю хімічного складу за адресою Сімферопольський район с.Грушеве, д.13;

земельну ділянку площею 0,4750 га, на якій розташовано будівлю біолабораторії –ветлабораторії (комплекс) за адресою Сімферопольський район с.Грушеве, д.10 А;

земельну ділянку площею 0,0958га, на якій розташовано будівлю складу готової продукції за адресою Сімферопольський район с. Мирне, вул.Пригородна, д.2 А;

земельну ділянку площею 2,8га, на якій розташовано ставок №1 за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка;

земельну ділянку площею 3,9га, на якій розташовано ставок №2 за адресою Сімферопольський район с. Білоглинка;

земельну ділянку площею 16га, на якій розташовано цех овочівництва закритого ґрунту за адресою Сімферопольський район с. Мирне;

(відповідно до позовної заяви т.1, а.с.107-110).

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" вказало, що його право власності на вказані земельні ділянки оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" відповідно до змісту первісних позовних вимог за поданим ним позовом.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2008р. дану позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з позовом у справі № 2-25/10448-2008 відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає можливість об'єднання кількох однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2009р. (суддя Копилова О.Ю.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" право власності на земельні ділянки загальною площею 31,8111га, а саме: земельна ділянка площею 0,9862 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - будинок механізованого загону, розташованому за адресою: Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степова, 83; земельна ділянка площею 1,1080 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - будинок бригадний, мощення, господарський двір і внутрішньогосподарський шлях, між лотом № 65 і лотом № 66, за адресою: Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степова, 83-а; земельна ділянка площею 0,3 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - спорудження - 2 (дві) бетонованих ємності для розчину добрив і отрутохімікатів, інвентарні номери № 42, 43, з господарським двором, яка розташована на землях Мирпівської сільської ради, поруч із Московським шосе, між лотом № 65 і лотом № 66; земельна ділянка (лот) №30, площею 28,7169 га, розташована на території Молодіжненської селищної ради; земельна ділянка площею 0,7 га, на якій розташоване домоволодіння в цілому - нежитлова будова - бригадний будинок, разом з будовами, мощенням, тротуаром, господарським двором, яка розташована на землях Молодежненского селищної ради поруч із лотом №30.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" право власності на земельні ділянки загальною площею 65,6765га, а саме: право власності на земельні ділянки загальною площею 65,6765 га., а саме: земельна ділянка для обслуговування комплексу будівель будівельного двора, механізованого загону та центральних ремонтних майстерень, авто гаражу, та прилеглої території за адресою Сімферопольський район, Мірновська сільська Рада, с. Белоглінка, вул. Сквозна 88,90,92 площею 11,7866 га; земельна ділянка для обслуговування цеху овочівництва закритого грунту (міжтепличний простір у границях лоту №28) за адресою Сімферопольський район с. Мірне площею 11,6843 га; земельна ділянка для обслуговування будівлі зернотоку, свинарнику (пташнику), комплексу МТФ, ставку № 1, ставку № 2 за адресою Сімферопольський район, с.Белоглінка пров. Урожайний 17,18,19 площею 23,3657 га; земельна ділянка для обслуговування теплично - овочевого комплексу № 2, комплексу біолабораторії - ветлабораторії, фруктосховища, табору за адресою Сімферопольського району с. Грушеве 10, 10А, 11 площею 7,383 га; земельна ділянка для обслуговування консервного цеху, комплексу - холодильнику, складу готової продукції, теплично-овочевого комплексу №1 за адресою Сімферопольський район с. Мирне вул. Пригородна 1, 2, 2А, З площею 10,1238 га; земельна ділянка для обслуговування будівель овочевої бригади № 7 за адресою Сімфероіюльський район с. Грушеве 12 площею 0,6476 га; земельна ділянка для обслуговування будівлі хімічного складу та під'їзного шляху за адресою Сімферопольський район с.Грушеве,13 площею 0,6855 га.

Постановою Севастопольського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.09р. (судді: Прокопанич Г.К. –головуючий, Остапова К.А., Заплава Л.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" .

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Касаційні скарги вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 5, 22 та 23 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин), частини 2 статті 20 Закону України "Про власність" та частини 2 статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", за якими колективні сільськогосподарські підприємства є суб'єктами права колективної власності на землю, а фізичні особи –члени підприємства є суб'єктами права власності в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

На думку скаржників, апеляційним господарським судом не враховано, що процедура частини земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне", належної до розпаювання, відбулася та фізичними особами одержано при виході з підприємства земельні ділянки; предметом даного спору є земельні ділянки, що залишилися у власності колективного сільськогосподарського підприємства.

Також скаржники зазначили про те, що висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на встановлених обставинах справи щодо приналежності спірних земельних ділянок та правонаступництві за реорганізованим колективним сільськогосподарським підприємством; також помилковим є застосування пункту 15 Земельного кодексу України (2768-14) до правовідносин, пов'язаних з реорганізацією підприємства.

Прокурор у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду.

Треті особи не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні; у відзиві на позов Сімферопольська районна державна адміністрація вказала, що землі, вказані в державних актах на землю від 23.12.1998р., надавалися у колективну власність членам колективного сільськогосподарського підприємства, а КСП "Пригородне" мало право постійного користування земельними ділянками загального користування.

Відтак колективне підприємство, як не будучи власником, так і в силу мораторію, не мало права відчужувати спірні земельні ділянки.

Також третя особа вказує на відсутність доказів у підтвердження передачі земельних ділянок від КСП "Пригородне" за передавальним балансом.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до рішення 2 сесії 23 скликання Мирнівської сільської ради народних депутатів від 20.05.1998р. Мирнівською сільською радою народних депутатів Сімферопольського району Автономної Республіки Крим було передано у колективну власність КСП "Пригородне" для ведення сільськогосподарського виробництва 1176,52га землі в межах згідно з планом, про що було видано Державний акт на право колективної власності на землю серія КМ-018-СИМ від 23.12.1998р., зареєстрований у книзі записів актів на право колективної власності на землю під № 18.

Відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Молодіжненської селищної ради народних депутатів від 30.01.1998р. Молодіжненською селищною радою народних депутатів Сімферопольського району Автономної Республіки Крим було передано у колективну власність КСП "Пригородне" для ведення сільськогосподарського виробництва 292,88га землі в межах згідно з планом, про що було видано Державний акт на право колективної власності на землю серія КМ-019-СИМ від 23.12.1998р., зареєстрований у книзі записів актів на право колективної власності на землю під № 19.

За висновком місцевого господарського суду Колективне сільськогосподарське підприємство "Пригородне" як юридична особа стало суб'єктом права власності на вказані земельні ділянки.

За висновком судової експертизи № 132 від 12.01.2009р. на виконання Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995р. (720/95) частина земельних ділянок КСП "Пригородне" була розподілена між членами Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне"; спірні земельні ділянки розподілені не були, а відтак не вибували з власності колективного підприємства.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно пункту 7.1 Статуту, право власності на спірні земельні ділянки здійснював вищий орган управління колективним сільськогосподарським підприємством –збори уповноважених.

26.04.2000р. збори уповноважених КСП "Пригородне" прийняли рішення, оформлене протоколом № 6, про реорганізацію КСП "Пригородне" шляхом приєднання його до ТОВ "Агрофірма "Пригородне".

15.05.2000р. зборами засновників ТОВ "Агрофірма "Пригородне" прийнято рішення (оформлене протоколом № 2 від 15.05.2000р.) про приєднання до ТОВ "Агрофірма "Пригородне" КСП "Пригородне", затверджено передавальний баланс та внесено доповнення до Статуту ТОВ "Агрофірма "Пригородне" відносно правонаступництва ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за правами та обов'язками "КСП "Пригородне".

Місцевий господарський суд дійшов висновку про правонаступництво ТОВ "Агрофірма" "Пригородне" стосовно всіх майнових прав та обов'язків реорганізованого КСП "Пригородне", у тому числі стосовно права колективної власності на спірні земельні ділянки, що залишилися нерозпайованими між колишніми членами КСП "Пригородне".

Довідкою від 23.01.2009р. № 07/01 ТОВ "Агрофірма "Пригородне" повідомила, що нею не приймалося рішення про добровільну відмову та передачу до комунальної або державної власності земельних ділянок, отриманих від КСП "Пригородне" в порядку правонаступництва.

01.04.2008р. загальними зборами учасників ТОВ "Агрофірма "Пригородне" було прийнято рішення (оформлено протоколом № 28 від 01.04.2008р.) про реорганізацію ТОВ "Агрофірма "Пригородне" шляхом виділу з нього ТОВ "АГРО-САД".

За пунктом 9 протоколу № 28 від 01.04.2008р. та пунктом 1.15 Статуту ТОВ "АГРО-САД" є правонаступником ТОВ "Агрофірма "Пригородне" з прав та обов'язків щодо майна, прав та обов'язків, що передані відповідно до розподільчого балансу між ТОВ "Агрофірма "Пригородне" та ТОВ "АГРО-САД" станом на 01.04.2008р. та передавального акта № 080401.1 від 01.04.2008р., в тому числі 5 спірних земельних ділянок.

Задовольняючи позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовом, місцевий господарський суд зазначив, що відсутні передбачені законодавством (статтею 140 Земельного кодексу України) підстави для припинення права власності на землю, вказану в державних актах від 23.12.1998р.; відповідно до частини 7 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки, а за пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. № 449 (449-2002-п) раніше видані акти на право власності на землю залишаються чинними та є належним підтвердженням права власності позивачів на дані земельні ділянки.

Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, апеляційна інстанція зазначила, що, приймаючи належними доказами набуття права власності на земельні ділянки в порядку правонаступництва передавальний баланс, передавальний акт, розподільчий баланс, а також державні акти на право власності на землю, місцевий господарський суд не врахував, що право колективної власності на землю за актами від 23.12.1998р. належало не тільки КСП "Пригородне", як суб'єкту господарювання, але й фізичним особам –членам КСП "Пригородне" за списками, які є невід'ємними частинами вищевказаних державних актів на спірні земельні ділянки. Також апеляційний господарський суд вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" не могло бути правонаступником колективної власності на землю у розумінні статті 5 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, що містила вичерпний перелік суб'єктів колективної власності на землю, та в силу мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

За статтею 5 Земельного кодексу України, чинного до 01.01.2002р., земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств; розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі, створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств –за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської ради.

Право власності на земельну ділянку підлягало посвідченню шляхом оформлення державного акта на право власності на землю; статтею 23 Земельного кодексу України (в редакції до 01.01.2002р.) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Водночас форма державного акта у спірний період визначалась Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992р. № 2201-ХІІ (2201-12) , що передбачав додаток № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю –список членів товариства; за пунктом 2.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 43 від 04.05.1999р. (z0354-99) , до державного акта на право власності на земельну ділянку, що видається товариствам всіх видів або співвласникам, обов'язково додається затверджений список членів даного товариства або співвласників.

Таким чином, дослідивши зміст рішень органів місцевого самоврядування та державних актів на право колективної власності на землю, виданих у 1998 році власнику –Колективному сільськогосподарському товариству "Пригородне", створеному у 1996 році, із зазначенням землі, що надається у власність товариству, та додатком до них № 1 місцевий господарський суд правомірно визначив власника земельних ділянок, переданих за вказаними вище державними актами.

Згідно Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) (надалі –Закону) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів; підприємство є юридичною особою, а його діяльність регулюється цим Законом, законами України "Про власність" (697-12) , "Про підприємництво" (698-12) , Земельним кодексом України (2768-14) та іншими актами законодавства України.

За статтею 7 Закону об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності; право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном (стаття 8 Закону).

За статтею 10 Закону земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне чи тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами; право підприємства на земельну ділянку може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним Кодексом України (2768-14) .

За статтею 31 Закону на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) його членів чи за рішенням суду може відбуватися реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства. При цьому підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства; у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесено до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Чинне на час проведення реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства законодавство не містило обмежень щодо виду та форми проведення такої реорганізації.

Також статтею 28 Земельного кодексу України (чинного до 01.01.2002р.) та статтею 140 Земельного кодексу України (у чинній редакції)не передбачено такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як реорганізація підприємства

Слід зазначити, що на виконання Указу Президента України від 29.01.2001р. № 62 (62/2001) та відповідно до чинного Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) Міністерством аграрної політики було прийнято наказ № 63 від 14.03.2001р. "Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", яким визначено основні умови, порядок та способи реорганізації; надані докази у підтвердження умов, порядку та способу реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне", а також наслідків проведеної реорганізації, відповідають приписам Закону та загальним принципам реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства, що в подальшому знайшли своє відображення також в наказі № 63.

Водночас за наслідками реорганізації колективного підприємства шляхом його приєднання, воно припиняє свою діяльність як юридична особа, а його члени припиняють членство в ньому та набувають право на отримання майнового паю, реалізуючи його у самостійно визначеному порядку.

Також Указом Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 (720/95) було передбачено, що сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, підлягають паюванню; паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, колективного сільськогосподарського товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства йому за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі та видається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

За Методичними рекомендаціями щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затвердженими наказом Держкомзему України від 20.02.1996р. № 11 (v0011219-96) при розрахунку вартості земельного паю та визначення її розміру визначається площа сільськогосподарських угідь, переданих підприємству у колективну власність, та кількість осіб, що мають право на земельну частку (пай) за списком, доданим до Державного акта на право колективної власності на землю; на підставі відповідних організаційних та підготовчих до паювання робіт, що виконуються землевпорядними організаціями та районними (міськими відділами земельних ресурсів) складаються розрахунки вартості та розміру земельного паю.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало встановити на підставі вказаних вище документів обсяги сільськогосподарських угідь, що підлягали паюванню, площі земель, що були розпайовані у встановленому порядку з одержанням відповідних документів у посвідчення права власності, а також волевиявлення колишніх членів КСП "Пригородне" щодо їх участі у товаристві –правонаступнику колективного сільськогосподарського підприємства, форму їх майнового внеску до статутного фонду ТОВ "Пригородне".

Натомість місцевий господарський суд вказані обставини справи не з'ясував, аналізуючи норми Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) та викладених вище актів законодавства, не навів норму законодавства, що припиняє право члена колективного сільськогосподарського підприємства на отримання майнового паю в разі реорганізації підприємства, припиняє його право на земельну частку (пай) при розпаюванні.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд вказав, що спірні землі не були розпайовані у встановленому порядку, однак не дослідив, чи підлягали вони паюванню відповідно до затвердженої Схеми розділу земель колективної власності на земельні паї членам КСП "Пригородне", та чи завершено процедуру розпаювання земель.

Слід зазначити, що всупереч приписам статей 101 та 105 Господарського процесуального кодексу України, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд послався на порушення ним норм матеріального права, натомість не виклав у постанові жодних встановлених ним обставин справи.

При цьому апеляційний господарський суд застосував до спірних правовідносин норми Земельного кодексу України (2768-14) , що набув чинності з 01.01.2002р., а також Цивільного кодексу України (435-15) , не з'ясувавши обставини справи щодо моменту, з яким скаржники пов'язували набуття ними спірних прав; визначаючи суб'єктів права колективної власності на земельні ділянки, законодавство, що діяло у зазначений період, не застосував статті 7, 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статтю 5 Земельного кодексу України (чинного до 01.01.2002р.).

Апеляційним господарським судом також не досліджено наявних у матеріалах справи документів щодо розміру земель, що підлягали розпаюванню, та не встановлено, чи перебували у колективній власності КСП "Пригородне" інші землі, крім тих, що підлягали розпаюванню, чи підлягали розпаюванню земельні ділянки, вказані у позовних заявах, їх приналежність на даний час та правовий статус за наслідками проведеної реорганізації, після ліквідації Колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне".

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди розглядаючи справу в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, не розглянули в судовому процесі всебічно, повно та об’єктивно всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вищевказані судові акти цим вимогам не відповідають зі зазначених вище підстав.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-САД" та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. у справі № 2-25/10448-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2009р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.